Ухвала суду № 107969111, 19.12.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2750/22

Провадження № 1-кп/127/53/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено 21.04.2021 до ЄРДР за № 12021020000000248 та за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено 26.01.2022 за № 12022020000000051, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Дане кримінальне провадження розглядається колегіальним складом суду у складі судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено у редакції, яка передбачає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи вказані нормативні положення, суд дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання одноособово суддею-доповідачем ОСОБА_1 .

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та пересиланні з метою збуту, особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненого організованою групою, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та пересиланні з метою збуту, особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинене повторно, організованою групою. Підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру, а в подальшому, скерування обвинувального акта на розгляд суду стали здобуті в ході досудового розслідування докази, а саме:, протоколи огляду місця події, відповідно до яких особами, які повинні були здійснити передачу на територію державної установи наркотичних засобів, здійснили їх видачу працівникам поліції; висновками судових експертиз матеріалів, речовин та виробів; розсекреченими протоколами за результатами проведення НСРД та іншим. Інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені ним під час відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.06.2019, яким його засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Строк відбування покарання ОСОБА_4 завершується 24.12.2022. Прокурор звертає увагу суду на те, що існують обґрунтовані підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, раніше судимий, інкриміновані йому злочини вчинено під час відбування покарання у виді позбавлення волі, соціальні зв`язки, що мали б стримуючий позитивний вплив на його поведінку на даний час відсутні, обвинувачений житель іншого регіону, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, а під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу обвинувачений може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що застосування жодного іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

У разі внесення застави прокурор просить покласти на ОСОБА_4 обов`язки: прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування із особами, які являються обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про обрання його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Адвокат зауважив, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, є надуманими. Тяжкість обвинувачення відповідно до практики ЄСПЛ не є безумовною підставою для обрання особі запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі. Проживання його підзахисного на території іншого району не може свідчити про його можливе переховування від суду. Крім того, у ОСОБА_4 є наречена, яка служить в ЗСУ, тому вона зможе позитивно впливати на його поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника. Також обвинувачений суду повідомив, що його наречена служить в ЗСУ та отримує заробітну плату, тому потреба у матеріальному забезпеченні на даний час з його боку відсутня. Натомість він зможе допомагати своїй нареченій, виконуючи будь-яку роботу по дому.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали об`єднаного кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.3 і п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні клопотання прокурора судом враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення були вчинені ним під час відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.06.2019, яким його було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Обвинувачений до засудження працевлаштованим не був, раніше неодноразово судимий, соціальні зв`язки, що мали б стримуючий позитивний вплив на його поведінку, на даний час відсутні. Під загрозою застосування суворої міри покарання ОСОБА_4 може здійснити спроби переховуватись від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу обвинувачений може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Строк відбування покарання ОСОБА_4 завершується 24.12.2022. Таким чином, на думку суду, існують обґрунтовані підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Що стосується доводів сторони захисту, то на думку суду, вони не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи можливість визначення в якості альтернативи попередньому ув`язненню такого запобіжного заходу як застава, суд враховує те, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (п. п. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У даному випадку неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, обумовлюється об`єктивними причинами неможливості усунення негативного впливу ризиків неналежної поведінки обвинуваченого. Натомість, застосування попереднього ув`язнення має здійснюватися із дотриманням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У даному випадку є потреба у визначенні обвинуваченому застави, як альтернативного заходу попередньому ув`язненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом щодо особи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави суд враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до суду та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінальних правопорушень і ступінь тяжкості їхніх наслідків, об`єктивним є визначення застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.12.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн 00 коп.), тобто 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу обвинуваченого на хід судового слідства, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 19.12.2022 по 16.02.2023 включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов`язки:

- прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є обвинуваченими у кримінальному провадженні: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- за наявності здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Термін дії обов`язків покладених судом при внесенні застави обвинуваченим ОСОБА_4 визначити на час дії ухвали суду, тобто до 16.02.2023.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької обласної прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду, в частині обрання (продовження) дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: