Рішення № 10796624, 16.08.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2010 р. Справа № 2/1349-10

За  позовом  товариства з обмеженою відповідальністю  виробничо-комерційного

товариства „Арго” с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області

до   приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький               

про стягнення  24246грн.75коп.

Суддя   Дячук Т.В.                     

Представники :

від позивача  :  не брав участі

від  відповідача  : не з’явився

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24246грн.75грн., в т.ч.: 14695грн.00коп. боргу  по розрахунках за товар отриманий 18.04.2007р. згідно видаткової накладної  №СА-001185 від 18.04.2007р., 9551грн.75коп. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 15.07.2010р. порушено провадження у справі і призначено до розгляду в судовому засіданні.

На вимогу суду державним реєстратором виконавчого комітету Хмельницької міської ради надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.07.2010р. щодо приватного підприємця ОСОБА_1 з зазначенням : в стані припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача  в судовому засіданні 02.08.2010р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи не надав, в судове засідання  не з’явився.

Відповідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній документами. В зв’язку з цим, суд вважає  достатніми підстави для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  встановлено :

Між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством „АРГО” (надалі позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач)  досягнуто  домовленості (укладено усний договір) щодо поставки товарів, внаслідок якої позивач  по видатковій накладній №СА-001185 від 18.04.2007р. передав, а відповідач отримав товар : кришки СКО 1-82 Літографія в кількості 104920шт. на  суму 14688грн.80коп.; огірки мариновані 3л.  „Солоха”  в кількості 1шт. на суму 6грн.20коп., а всього на суму 14695грн.00коп. В накладній вказано:  умова продажу –товарний кредит.

На відпуск товару позивачем виписано податкову накладну  від 18.04.2007р. №СА-0001397.

На підтвердження того, що відповідач не оплатив отриманий товар,  позивачем надано довідку №071-07/1686 від 08.06.2010р філії ВАТ „Укрексімбанк” в м.Чернівці про те, що  на поточний рахунок ТОВ ТВК „Арго”, за період з 18.04.2007р. по 03.06.2010р., грошові кошти від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не надходили.

Позивач 04.06.2010р. направив відповідачу письмову вимогу  №835/0191 від 03.06.2010р. про виконання грошового зобов’язання на суму 14695грн.00коп. шляхом сплати даної суми готівкою або безготівкового банківського переказу на поточний рахунок ТОВ ТВК „Арго”.

В зв’язку з несплатою відповідачем коштів, позивач 13.07.2010р. звернувся з позовом в суд про стягнення з відповідача  24246грн.75грн., в т.ч.: 14695грн.00коп. основного боргу та  9551грн.75коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, відповідно до ч.2. ст.625 Цивільного кодексу України,  за період з травня 2007року по квітень 2010року

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати боргу не надав, позовні вимоги по суті та розміру не спростував.

Аналізуючи матеріали  справи,  господарським судом враховується наступне :

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов’язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності з ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини, що виникли між сторонами на за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 цього

Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України  зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно  ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України  якщо строк (термін) виконання  боржником обов’язку не встановлений або визначений  моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано доказів оплати отриманого від позивача товару після пред’явлення йому позивачем вимоги. Борг у сумі 14695грн.00коп. підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем і підлягає стягненню.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем нараховано на суму боргу  9551грн.75коп., з урахуванням   індексу інфляції за період  травень 2007 року –квітень 2010 року.

Однак, оскільки при поставці товару по  видатковій накладній №СА-001185 від 18.04.2007р. сторонами не було визначено строку оплати, а вимогу про оплату (в порядку  ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України) позивач направив відповідачу 04.06.2010р., відсутні підстави для  стягнення інфляційних  за період  травень 2007 року –квітень 2010 року. Тому в  частині стягнення інфляційних  позов задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, ч.2 ст.530,  Цивільного кодексу України ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.45,47, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд  -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю  виробничо-комерційного товариства „Арго” с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  виробничо-комерційного товариства „Арго” (с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, ідентифікаційний код  22836526) 14695грн.00коп. (чотирнадцять тисяч шістсот дев’яносто п’ять гривень 00коп.) основного боргу, 146грн.95коп. (сто сорок шість гривень 95коп.)  витрат по оплаті державного мита та 143грн.03коп. (сто сорок три гривні 03коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В  решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірники :

1 –до справи;

2 –позивачу;

3 –відповідачу.