Рішення № 10796170, 11.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2010 р. Справа № 15/74-1144

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 48201

до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48200

про стягнення 16.724,49 грн. боргу та 5.543,25 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_2, доручення№ 21 від 27.07.10 р.;

відповідача : не з'явився.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Гусятинської селищної ради вул. Цехова, 78, смт. Гусятин, Тернопільська область про стягнення 16.724,49 грн. боргу та 5.543,25 грн. пені.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також подав заяву від 11.08.2010р. про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 16.724,49 грн. боргу та 1.732,68 грн. пені.

Заявою від 11.08.2010р. позивач уточнив заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 16.724,49 грн. основного боргу та 3.224,54 грн. пені.

Суд, розглянувши подані заяви, приймає їх як такі, що подані у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, від проведення звірки розрахунків ухилився.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, зареєстрований Гусятинською районною державною адміністрацією 26.04.2005р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

18.07.2008р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства", вул. Цехова, 78, смт. Гусятин, Тернопільська область (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (Виконавець) укладено договір, відповідно до якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг навантажувачем YN 053 згідно заявок Замовника (п. 1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору вартість ремонтних робіт узгоджуються сторонами шляхом підписання Замовником товарно-транспортних накладних.

У відповідності до п. 4.1. договору замовник зобовязався платити вартість проведених робіт протягом 10 (десяти) днів з дня проведених робіт/наданих послуг.

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобовязання згідно вищезазначеного договору виконав повістю, що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи, скріпленими печатками та підписаними представниками сторін без заперечень.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобовязання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, що випливають із договору про надання послуг. Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобовязань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг навантажувачемем YN 053, і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, зокрема акт звірки розрахунків від 01.09.2009р., має заборгованість станом на час розгляду справи в сумі 16.724,49 грн..

Направлені на адресу відповідача вимоги на оплату заборгованості б/н від 21.01.2010р. та № 125 від 15.03.2010р. залишені останнім без відповіді та реагування.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За порушення терміну оплати згідно п. 6.1 вищезазначеного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договорів).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У звязку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачу нарахована пеня в сумі 1.838,13 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

В частині стягнення 1.386,41 грн. пені в позові відмовити, як надмірно заявленій, оскільки нарахована всупереч п. 6 ст. 232 ГК України.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, та не заперечив факту виконання робіт позивачем чи їх вартості, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, щодо стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт. Гусятин, Тернопільська область, 16.724,49 грн. боргу та 1.838,13 грн. пені підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Державне мито та витрати на інформаційне технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України. Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт. Гусятин, Тернопільська область, код 34854582, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 16.724,49 грн. боргу та 1.838,13 грн. пені, 185,62 грн. державного мита та 196,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1.386,41 грн. пені в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "13" серпня 2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя