Рішення № 10795997, 09.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2010 р.Справа № 10/46-10-1365 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласском»

до відповідача Приватного науково-виробничого підприємства «Стройстекло»

про стягнення 84957,36 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: Бедереу С.О. за довіреністю від 10.08.2009р.

Суть спору: ТОВ «Гласском»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПНВП «Стройстекло»витрат в сумі 84957,36 грн.

При цьому в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.09.2009р. на підставі рахунку відповідача від 03.09.2009р. №13 оплатив останньому 84957,36 грн. за стекло, що свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу стекла. Але відповідач свої зобов’язання не виконав і 29.12.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією. Відповідач на претензію позивача відповіді не надав, стекло не поставив та грошові кошти не повернув, а тому на підставі ч.2 ст.220 ГК України позивач має право відмовитися від прийняття виконання зобов’язання від відповідача і вимагати відшкодування збитків.

Також позивач надав до суду заяву про залучення до справи третьої особи та забезпечення позову, згідно з якою, просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи відділ державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, заборонити відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради до вступу рішення господарського суду Одеської області до законної сили виконувати дії по внесенню до ЄДРПОУ запису про ліквідацію ПНВП «Стройстекло», а також просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти ПНВП «Стройстекло», з посиланням при цьому на те, що можливість юридичної особи по сплаті своєї заборгованості або виконання зобов’язання пов’язана з її правосуб’єктністю, що в свою чергу пов’язане з моментом прийняття рішення щодо ліквідації юридичної особи та внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ, а у разі внесення такого запису до ЄДРПОУ стане неможливим виконання рішення суду по відшкодуванню витрат та іншого з відповідача.

Під час розгляду справи позивач надав до суду письмові обґрунтування до позову від 14.05.2010р. за вх.№12306, згідно з якими, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на вимоги ч.2 ст.693 ЦК України, ч.2 ст.220, ч.1 ст.193, ч.2 ст.224 ГК України.

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 30.04.2010р., та згідно з яким, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що договір купівлі-продажу скла, на який посилається позивач між сторонами не укладався і позивачем не надано належних і допустимих доказів в підтвердження своїх посилань. Рахунок №13 від 03.09.2009р. не містить терміну поставки відповідного товару і вимоги щодо поставки товару, як це передбачено ч.2 ст.530 ЦК України позивачем не пред’являлося, а тому термін поставки товару не настав і правові підстави для стягнення коштів також.

Ухвалою в.о. голови суду від 19.05.2010р. строк розгляду справи продовжений до 19.06.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04.09.2009р. позивач перерахував на р/рахунок відповідача грошові кошти в сумі 84957,36 грн. за скло згідно рахунку №13 від 03.09.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №143 від 04.09.2009р. та не заперечується самим відповідачем.

Згідно з наявним у справі рахунком відповідача від 03.09.2009р. №13, який одержаний позивачем за допомогою факсимільного зв’язку, грошові кошти в сумі 84957,36 грн., що підлягають до сплати позивачем, є вартістю товару, а саме, скла 4М1 у кількості 2499,04 грн. за ціною 28,33 грн. Окрім того, відповідачем складено податкову накладну №227 від 04.09.2009р., яку позивач також одержав факсимільним зв’язком.

29.12.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію б/н та б/д, в якій заявив вимогу в строк до 11.01.2010р. виконати умови договору купівлі-продажу скла або перерахувати на р/рахунок гроші в сумі 84957,36 грн.

Вказану претензію відповідач одержав 08.01.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №11278502, але відповіді на претензію не надав, товар позивачу не поставив і грошові кошти не повернув, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що складання і виставлення відповідачем рахунку на оплату скла, складання відповідачем відповідної податкової накладної, оплата цього рахунку позивачем є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання відповідача щодо поставки товару відповідачу та зобов’язання позивача щодо оплати товару, який поставляється відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповілно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із вище вставлених обставин справи випливає, що строк виконання відповідачем свого обов’язку щодо поставки товару (скла) позивачу сторонами не встановлений, а грошові кошти за товар (скло) позивач перерахував позивачу на наступний день після виставлення рахунку. Поряд з цим з вимогою поставки товару в строк до 11.01.2010р. або перерахування сплачених грошових коштів, позивач звернувся до відповідача 29.12.2009р. Вказану вимогу відповідач одержав 08.01.2010р., але товар відповідачу не поставив і сплачені позивачем грошові кошти за цей товар не повернув.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Аналогічні вимоги містяться і у ч.2 ст.220 ГК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яки особа у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з вимогами ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У ч.1 ст.224 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту права або законні інтереси якого порушено.

Вимогами ч.1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявність її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому в силу вимог частини другої вказаної статті ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 84957,36 грн., які є грошовими коштами, що попередньо сплачені позивачем за товар, який непоставлений відповідачем, як у строк, що встановлений у претензії позивача, так і в подальшому. При цьому обставини щодо не поставлення попередньо оплаченого позивачем товару жодним чином не заперечуються відповідачем. Більш того, відповідачем не наведено суду жодних поважних причин не поставлення позивачу попередньо оплаченого ним товару.

Доводи відповідача на те, що договір купівлі-продажу скла, на який посилається позивач між сторонами не укладався і позивачем не надано належних і допустимих доказів в підтвердження своїх посилань визнаються слушними господарським судом, з огляду на вимоги п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, згідно з якою, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а також з огляду на відсутність доказів укладення між сторонами договору купівлі-продажу (правочину), як це передбачено вимогами ст.207 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що термін поставки товару відповідачем не настав і правові підстави для стягнення коштів також, відхиляються господарським судом, з огляду на вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та письмову вимогу позивача до відповідача з вимогою поставки товару, яку відповідач одержав 08.01.2010р.

Клопотання позивача про залучення до участі у справі відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості третьої особи відхилено господарським судом, оскільки позивач не навів суду жодних обґрунтованих підстав, що передбачені вимогами ст.27 ГПК України і надають суду можливість залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради виконувати дії по внесенню до ЄДРПОУ запису про ліквідацію ПНВП «Стройстекло»відхилено господарським судом, оскільки всупереч вимог ст.33 ГПК України позивач не надав до суду жодних доказів, які свідчать про намір відповідача здійснювати ліквідацію свого підприємства.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ПНВП «Стройстекло»також відхилено господарським судом оскільки, по-перше, в обґрунтування свого клопотання позивач не надав до суду жодних доказів, в підтвердження свого клопотання; по –друге, зв'язок між таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача та предметом позовних вимог про стягнення грошових коштів відсутній.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.           Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласском» задовольнити.

2.Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Стройстекло» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 22502096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласском»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 2, корпус А, кв. 47, код ЄДРПОУ 35283440) збитки в сумі 84957 (вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 57 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.           

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 10 червня 2010 року.

Суддя