Рішення № 10795934, 02.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2010 р.Справа № 27/46-10-1875 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС", в особі Філії "Інфоксводоканал";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРБУРВОД", в особі Одеського спеціалізованого управління "Бурвод" №583

про стягнення 23984,04грн.

Суддя

Представники сторін:

від позивача: Гніленко Г.С. - за довіреністю № 3749-4 від 18.12.2009 року;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельної компанії „Укрбурвод” в особі Одеського спеціалізованого управління „Бурвод” №583 про стягнення заборгованості за послуги водовідведення за скид ливневих стоків у розмірі 23 984грн.

Відповідач - Одеське спеціалізоване управління „Бурвод” №583 у судові засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, між тим про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації - 65031, м. Одеса, вул. Авдєєва, 2 (стара назва вулиці - Плієва) вказаній у витягу з ЄДРПОУ Головного управління статистики в Одеській області, виданого станом на 11.05.2010р.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштовою установою без відмітки про вручення, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.11.2000р. між комунальним підприємством „Одесводоканал”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС”, та Одеським спеціалізованим управлінням „Бурвод” №583 (Абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4506/3.

Згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затвердженими наказом Держкомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держкомунгоспу України №30 від 05.07.1995р., Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської Облдержадміністрації №87/А від 09.02.1998р. та іншими існуючими нормами ГОСТ та нормативними актами, згідно до умов договору позивач зобов’язувався надавати Абоненту послуги з подачі води на об’єкти Абонента, а також з приймання стічних вод.

В свою чергу, відповідно до умов п. 1.2, 2.3. вищевказаного договору Абонентом були прийняті на себе зобов’язання по своєчасній та повній оплаті послуг водопостачання та водовідведення, експлуатації та утриманню у належному стані водопровідних та каналізаційних мереж, приборів, обладнання та споруд, які знаходяться у нього на балансі.

У відповідності до п. 3.2, 3.3 зазначеного договору сторони домовилися, що оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок “Водоканала”. Оплата проводиться по тарифам, затвердженим у встановленому діючим законодавством порядку. В разі зміни тарифів, оплата Абонентом наданих послуг проводиться по новим тарифам без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.8 договору визначено, що перераховані абонентом платежі зараховуються в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованість по сплаті, потім поточні платежі.

Згідно до п. 3.9 договору встановлено, що об’єми стічних вод, що відводяться від Абонента приймаються рівними об’ємами вжитої води або визначаються по показанням лічильників, відповідно до п. 21 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України. Об’єм скинутих зливових стоків визначається розрахунковим шляхом, згідно до п.15.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України.

Зазначений договір укладено строком на п’ять років і діє він, згідно до п.5.3, з 1.11.2000р. по 1.11. 2005р. Цим же пунктом передбачено, що договір вважається продовженим на наступні п’ять років, якщо до сплину місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну чи припинення дії договору.

Протоколом розбіжностей до договору №4506/3 від 1.11.2000р. п. 3.9 було доповнено редакцією Абонента, що при виставленні рахунків на оплату надавати повний рахунок з довідкою Гідрометеослужби про кількість опадів.

Пунктом 15.9. „Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України”, затверджених наказом Держкомунгоспу України №65 від 01.07.1994р., визначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують:

а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби.

З жовтня 2008 року діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р., згідно п. 4.10. яких закріплено ті ж самі вимоги щодо визначення об’єму стічних вод, відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометслужби.

24.01.2003р. між сторонами договору було складено акт №129-ти про те, що при дослідженні території ОСУ „Бур вод-583”, розташованої за адресою: вул. Авдєєва, 2 встановлено, що площа забудови складає 0,2573га, площа удосконаленого покриття –0,5617га, характер каналізації –загальносплавна.

Розрахунки скиду ливневих стоків проводились відповідно до вимог чинного законодавства, згідно із довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за кожний місяць та вищезазначеного акту про територію відповідача. Згідно до вимог протоколу розбіжностей відповідачу направлялись розрахунки об’єму ливневих стоків щомісячно.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 01.04.2007р. у відповідача вже існувала заборгованість за ливневі стоки у сумі 5526,09грн., починаючи з квітня 2007 року підприємство взагалі перестало сплачувати рахунки.

Гарантійним листом, отриманим позивачем 19.06.2008р. вх №14128, Одеське спеціалізоване управління „Бурвод” №583 просило реструктуризовати накопичену заборгованість та гарантувало погашення заборгованості по ливневим стокам на протязі 4 місяців.

29.05.2008р., 18.06.2008р., 08.08.2008р. та 29.09.2008р. відповідачем було здійснено часткові проплати у розмірі 940 грн., 3000 грн., 1000грн. та 1000грн., відповідно, на загальну суму 5940 грн. Між тим, зазначені суми, відповідно до п. 3.8. договору № 4506/3 від 01.11.2000р., були зараховані в рахунок погашення боргу за попередні періоди, який станом на 01.04.2007р. склав 5526,09грн., а залишок 413,91 грн. були зараховані в часткове погашення боргу за квітень 2007 року.

В зв’язку із виниклою заборгованістю по водовідведенню 07.04.2009р. та 22.09.2009р. на адресу Одеського спеціалізованого управління „Бурвод” №583 направлялись досудові попередження, з вимогою сплатити заборгованість за ливневі стоки, однак заборгованість відповідачем сплачена не була.

На момент звернення з позовом у Одеського спеціалізованого управління „Бурвод” №583 перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” за період з 01.04.2007р. по 01.10 2009р. утворилась заборгованість у сумі 23984, 04грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 Цивільного Кодексу України положення глави 63 цього Кодексу “Послуги” можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 173 Господарського Кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського Кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання, серед іншого, виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Вимогами ст.625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 23984, 04 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та здійснені відповідно до чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 239,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

                                                   ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” до Одеського спеціалізованого управління „Бурвод” №583 ТОВ „Укрбурвод” про стягнення 23984, 04 грн. - задовольнити.

2.          Стягнути з Одеського спеціалізованого управління „Бурвод” №583 ТОВ „Укрбурвод” (м. Одеса, вул. Авдєєва, буд. 2) р/р 26009301455354 в Філїї ПАТ ПІБ в м.Одеса, МФО 328135, код ЄДРПОУ 01416352 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (м. Одеса, вул. Басейна, 5), р/р 26007311687301 в АБ “Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26472133 –23984(двадцять три тисячі дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 04 коп. основної заборгованості, 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 84 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя

Рішення підписане 07.06.2010р.