Рішення № 10795637, 13.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/36113.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн"

простягнення 42 825,20 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Шубак О.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (надалі –ТОВ "Сансервіс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн" (надалі –ТОВ "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн") про стягнення 42 825,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №319/10-09 РР від 05.10.2009 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 825,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.07.2010 р.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до умов договору строк виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару не настав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 02.08.2010 р.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

У судовому засіданні 02.08.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 13.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте враховуючи надані пояснення у судовому засіданні 02.08.2010 р. суд вважає за можливе здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, в задоволенні позову просить відмовити з викладених у відзиві підстав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2009 р. між ТОВ "Сансервіс" (постачальник) та ТОВ "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн" (покупець) було укладено договір №319/10-09 РР (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов’язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору постачальник зобов’язується поставляти товар на умовах DDP (пункт поставки –визначений у замовлені) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Мінімальна вартість замовлення визначається в пункті 2 Угоди про Умови.

Згідно із п. 2.11 Договору зобов’язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, його приналежностей, супровідних документів на товар та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі покупцю податкової накладної.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови, і відраховується або з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару (в п.3 Угоди про Умови –з дня поставки) або з дня продажу покупцем товару споживачу (а п. 3 Угоди про Умови –з дня продажу).

Відповідно до п. 8.3 Договору ціна договору становить суму цін партій товару, що були поставлені за договором.

05.10.2009 р. сторонами затверджено додаток №1 до Договору (Угода про Умови) (надалі –"Угода"), відповідно до п. 3 якої строк платежу –сім днів з дня продажу товару.

На виконання умов Договору, у період з 24.11.2009 р. по 16.12.2009 р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 78 602,40 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін витратною накладною №190 від 24.11.2009 р. та видатковою накладною №223 від 16.12.2009 р.

Від імені відповідача накладні підписані повноважним представником, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №0062 від 17.11.2009 р. та №0151 від 14.12.2009 р.

Відповідач частково розрахувався та поставлений позивачем товар у розмірі 3 700, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також відповідачем було частково повернуто поставлений позивачем товар на загальну суму 32 777,20 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику №20-13841, №20-13838 від 23.01.2010р. та №13983 від 27.01.2010 р.

01.02.2010 р. сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 42825,20грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 42 825,20 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка відповідачу товару за Договором на загальну суму 78 602,40 грн., що не заперечується представником відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначено, що строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови, і відраховується або з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару (дня продажу) або з дня продажу покупцем товару споживачам (день продажу) (п.7.1 Договору).

Згідно із п.3 Угоди про Умови від 05.10.2009 р. строк платежу – 7 днів з дня продажу.

Тобто, сторони передбачили строк оплати товару протягом 7 днів з дня продажу покупцем товару споживачам.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за поставлений товар пов’язано з діями третіх осіб, які не є сторонами вказаного договору - споживачами товару, що мають придбати товар та сплатити кошти.

При цьому, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов’язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Укладений сторонами Договір не створює обов’язку у третіх осіб придбавати та оплачувати поставлений позивачем товар.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 528 Цивільного кодексу України навіть у випадку покладення виконання обов’язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов’язання залишається боржник, а не така особа.

Також суд відзначає, що сторонами в п.7.1 Договору та п. 3 Угоди про Умови узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов’язку, а порядок та строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Суд відзначає, що не містить Договір і посилання на подію, як встановлено судом, з настанням якої зобов’язання з оплати відповідних послуг підлягає виконанню.

Так, подією відповідач вважає продаж отриманого від позивача товару споживачам.

Однак, відповідачем безпідставно ототожнюються поняття "подія" та "дія".

Подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично Договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за надані послуги пов’язано з діями споживачів, а саме придбанням та оплатою коштів за товар щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому обсязі.

Разом з тим, як вже вказувалось, зобов’язання не може створювати обов’язку для особи, яка не є стороною такого зобов’язання; зобов’язаною особою за Договором є відповідач, а не споживачі товару.

Відзив (друга сторінка) містить посилання відповідача на те, що продажу товару споживача може не настати, що підтверджує висновок суду про неможливість застосування ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України до визначення строку грошового зобов’язання відповідача за Договором.

Таким чином, Договір не містить визначення строку виконання грошового зобов’язання в порядку ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст. 530 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р. у справі №7/728, від 13.07.2010 р. у справі №17/307 та від 21.04.2010 р. у справі №11/343.

31.07.2010 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 27.07.2010 р. про оплату коштів у розмірі 42 825,20 за отриману продукцію, що підтверджується касовим чеком та описом вкладення в лист.

За таких обставин, грошове зобов’язання відповідача по оплаті отриманого за Договором товару мало бути виконано до 07.08.2010 р.

Відповідач частково розрахувався та поставлений позивачем товар, сплативши 3700,00грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також відповідачем було частково повернуто поставлений позивачем товар на загальну суму 32777,20грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику №20-13841, №20-13838 від 23.01.2010р. та №13983 від 27.01.2010 р.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 42825,20 грн. (78 602,40 –32 077,20 –3 700,00), підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 01.02.2010 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 42 825,20 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Сансервіс" про стягнення з ТОВ "Ді Ай Вай Глобал Юкрейн" заборгованості у розмірі 42 825,20 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ді Ай Вай Глобал Юкрейн" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 27; ідентифікаційний код 36567247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (30000, Хмельницька область, м.Славута, вул.Р.Люксембург, 58; ідентифікаційний код 33317231) заборгованість у розмірі 42825 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять п’ять) грн. 20 коп., державне мито у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –16.08.2010 р.