Рішення № 10795446, 10.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/27210.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс"

до                    Приватного підприємства "Медлайф"

про                    стягнення 3923,20грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Кондратенко Т.О.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 10.08.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Медлайф" 3923,20грн(2034,26грн.-основного боргу, 194,95грн.-пені, 64,15грн.-3% річних, 219,57грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 610,27грн.-штрафу, 800,00грн.-збитків) заборгованості за Договором №1307.05 від 13.07.2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору №1307.05 від 13.07.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс" та Приватним підприємством "Медлайф", останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 04.06.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/272.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2010 відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку відповідача, а також невиконання позивачем у повному обсязі вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс"- Продавець(далі-Позивач) та Приватне підприємство "Медлайф" -Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір постачання товарів медичного призначення №1307.05 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач передає у власність, а Відповідач приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до п.5.1 Договору Позивач надає Відповідачу право сплатит вартість поставленого товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати прийому-передачі Товару.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 2034,26грн, що підтверджується видатковими накладними №ЛА-0000463 від 16.02.2009 року на суму 883,62грн; №ЛА-0000464 від 16.02.2009 року насуму 454,14грн.; №ЛА00000505 від 20.02.2009 року на суму 525,80грн.; №ЛА-0000506 від 20.02.2009 року на суму 170,70грн. (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач свої зобов"язання не виконав у повному обсязі.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 2034,26грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2034,26 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2009-22.06.2010 і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно п.7.1 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару, Відповідач зобов"язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань Позивач нарахував пеню у розмірі 194,95грн.

Відповідно до п.7.4 Договору, у випадку прострочки Відповідачем оплати вартості товару більше, ніж на 60 календарних днів вважеється, що Відповідач необгрунтовно відмовився від оплати товару та зобов"язаний сплатити на користь Відповідача, крім установленої Договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого товару та не оплаченого в строк товару.

Відповідно до розрахунку Позивача, з відповідача підлягає стігненню штраф у розмірі 610,27грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 219,57 грн. інфляційних нарахувань та 64,15грн. три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, Позивач заявив про відшкодування з Відповідача суми збитків,понесених на оплату юридичних послуг у розмірі 800,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України ,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Поняття збитків визначено статтею 22 Цивільного кодексу України. За приписаним пункту 2 наведеної норми, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський суд прийшов до висновку, що віднесення позивачем до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить вимогам закону, зокрема положенням статті 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка склалась у відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з Відповідача підлягає стягненню 2034,26 грн. основного боргу, 194,95грн.-пені, 610,27грн.-штрафу, 219,57грн. інфляційних нарахувань та 64,15грн. три проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що стосується забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд вважає заяву позивача необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ги всупереч вимогам ст.66 ГПК України не надано суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс" задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Медлайф" (03152, м. Київ, вул. Березняківська,22, код ЄДРПОУ 31287059, р/р2600600520078 в АКП "Правекс Банк" м. Києва, МФО 321983), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7, код ЄДРПОУ 33147676, р/р 26009119655 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805) 2034 (дві тисячі тридцять чотири)грн. 26 коп. - основного боргу, 194(сто дев"яносто чотири) грн.95коп.- пені, 64(шістдесят чотири)грн.15коп-3% річних, 219(двісті дев"ятнадцять)грн.57коп-інфляційне збільшення суми боргу, 610(шістсот десять )грн.27коп-штрафу, 102(сто дві)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс".

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Леге Артіс" в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Медлайф".

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

повне рішення складено: 16.08.2010