Рішення № 10795150, 12.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.10 р.                     Справа № 20/212                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача: Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Шахтарська-Глубока”, м.Шахтарськ

про стягнення 134905,25 грн.

За участю представників:

від позивача: Кучарський М.О. – дов.

від відповідача: Левченко В.А. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Шахтарська-Глубока”, м.Шахтарськ, про стягнення 134905,25 грн., з яких 107284,47 грн. – сума індексу інфляції, 27620,78 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Цивільного кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов № 17-1/1-468 від 03.08.10 р., в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

У письмових поясненнях від 06.08.10 р. позивач уточнив повне найменування відповідача – Державне підприємство „Шахтарськантрацит” Відокремлений підрозділ „Шахта „Шахтарська-Глубока”.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09 квітня 2003 року між ДВАТ „Шахтоуправління „Шахтарське-Глибоке” та комітетом кредиторів була укладена мирова угода по справі № 27/1-9Б.

Відповідно до вищезазначеної мирової угоди ДВАТ „Шахтоуправління „Шахтарське-Глибоке” повинно здійснювати погашення боргу в сумі 16742,20 грн. протягом 2 років щомісячно в розмірі 697,62 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.03 р. було затверджено зазначену мирову угоду.

Як стверджує позивач у своєму позові, зобов’язання, передбачені мировою угодою ДВАТ „Шахтоуправління „Шахтарське-Глибоке” не було виконано.

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” про стягнення заборгованості за мировою угодою в сумі 16742167,49 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.07 р. по справі № 9/44 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” про стягнення заборгованості за мировою угодою в сумі 16742167,49 грн. задоволені.

Також вищезазначеним рішенням сулу встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2003 р. по справі № 27/1-9Б про визнання банкрутом Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління „Шахтарське-Глибоке" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит", правонаступником якого відповідно до наказів Міністерства палива та енергетики України № 116 від 07.03.2003 р., № 492 від 18.08.2004 р. та № 237 від 26.05.2005 р., є Державне підприємство „Шахтарськантрацит'', було затверджено мирову угоду від 09.04.2003 р. Наказом Міністерства палива та енергетики України № 49 від 27.05.2005 р. було створено Відокремлений підрозділ „Шахтоуправління Шахтарське-Глибоке" Державного підприємства „Шахтарськантрацит".

Таким чином, Державне підприємство „Шахтарськантрацит", м.Шахтарськ, є правонаступником Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління „Шахтарське-Глибоке" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит".

Як стверджує позивач, у травні 2008 р. ДП „Шахтарськантрацит” сплатило суму боргу за активну електричну енергію в сумі 15164454,67 грн.

Враховуючи, що ДП „Шахтарськантрацит” сплатило суму заборгованості за активну електричну енергію в травні 2008 року в розмірі 15164454,67 грн., Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” здійснило нарахування інфляційних втрат у розмірі 107284,47 грн. та 3% річних у розмірі 27620,78 грн.

14 червня 2010 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 03юр-2239/10, в якій просив відповідача у семиденний строк з моменту пред’явлення вимоги перерахувати грошові кошти в сумі 5867876,02 грн. на поточний рахунок ВАТ „Донецькобленерго” № 26001307550283 у філії ЦГО Промінвестбанк, м.Горлівка, Донецької області, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268, яка відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами та просить суд стягнути з відповідача 134905,25 грн., з яких 107284,47 грн. – сума індексу інфляції, 27620,78 грн. – сума 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.07 р. по справі № 9/44, вимогою № 03юр-2239/10 від 14.06.10 р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.07 р. по справі № 9/44 встановлений факт заборгованості відповідача на користь позивача за вищезазначеною мировою угодою в сумі 16742167,49 грн., дана сума стягнута з відповідача.

За ствердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, останній у травні 2008 р. сплатив позивачеві у погашення боргу 15164454,67 грн., у зв’язку із чим залишок несплаченого боргу склав 1577712,82 грн.

На дану суму позивачем нараховано відповідачеві та пред’явлено до стягнення суми індексу інфляції та 3% річних, що узгоджується із приписами ст.625 Цивільного кодексу України та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 107284,47 грн. – суми індексу інфляції, 27620,78 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов. Дані заперечення обставин, викладених у позові, та правової позиції позивача не спростовують, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Шахтарська-Глубока”, м.Шахтарськ, про стягнення 134905,25 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Шахтарська-Глубока” (86220, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської, 20; ЄДРПОУ 32299510) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11; на поточний рахунок ВАТ „Донецькобленерго” № 26001307550283 у філії ЦМВ Промінвестбанку, м.Горлівка, Донецької області, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) 107284,47 грн. – суму індексу інфляції, 27620,78 грн. – суму 3% річних, 1349,05 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12.08.10 р.

Повне рішення складено 17.08.10 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.