Рішення № 10795095, 09.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10р. Справа № 28/104-10

За позовом Приватного підприємства "МК-ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд"

про стягнення 91 235 грн. 78 коп.

За зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд".

До: приватного підприємства "МК ПАК".

про стягнення 45959 грн. 80 коп.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Афанасьев Р.Г. дов. від 29.01.2010р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом):не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "МК ПАК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та надало заяву про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" заборгованість 82702 грн. 41 коп., пеню 8643 грн. 18 коп., 3% річних 1299 грн. 88 коп., інфляційні втрати 3615 грн. 30 коп., стягнути судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою, просить суд стягнути з приватного підприємства "МК ПАК" пеню у сумі 45959 грн. 80 коп.

Первісний позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог в повному обсязі. Заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Первісний відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника первісного позивача, господарський суд, -

Встановив:

Позивачем та відповідачем було підписано договір поставки № 19/02 09 від 19 лютого 2009р. (далі Договір).

Згідно предмету Договору постачальник зобовязується передати у власність покупця гофротару, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити її вартість.

Пунктами 2.4, 2.5 Договору передбачено, що покупцю надається відстрочка оплати переданого товару строком 20 банківських днів з моменту оформлення накладної на поставку товару. ого 2009р. 09 ннями до суду не звертався. не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чин Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Фактом сплати є надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування грошових коштів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми невнесених платежів за кожен день прострочи.

Встановлено, що первісним позивачем на адресу первісного відповідача було поставлено товар за видатковими накладними від 16 липня 2009р., 18 серпня 2009р., 17 вересня 2009р.

В порушення умов Договору первісний відповідач своєчасно розрахунки за отриману продукцію не зробив та за ним рахується заборгованість у сумі 82702 грн. 41 коп.

Також встановлено, що первісним позивачем необґрунтовано збільшено розмір пені та 3% річних відповідно до визначених ним періодів та в повному обсязі не враховано вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином позовні вимоги первісного позивача підлягають частковому задоволенню в частині заборгованості 82702 грн. 41 коп., пені 8561 грн. 47 коп., 3% річних 1287 грн. 92 коп., інфляційні втрати 3615 грн. 30 коп.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі недопоставки, несвоєчасної поставки товару постачальником, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1% від суми недопоставленого, несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Пункт 5.2 Договору є підставою зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд".

Згідно вимог ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що у зустрічного відповідача є обов'язок перед зустрічним позивачем здійснити поставку товару. Отже, у даному випадку, обов'язком зустрічного відповідача є виконати поставку товару, а не сплатити певну грошову суму.

Таким чином, у розумінні приписів діючого законодавства України, у даному випадку, у зустрічного відповідача відсутнє безпосереднє грошове зобов'язання перед зустрічним позивачем.

Згідно вимог ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1 Цивільного Кодексу України зміст право чину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього кодексу.

Отже п. 5.2 Договору прямо суперечить приписам Цивільного кодексу України яким не передбачено стягнення пені за не виконану поставку за правочином.

Вимогами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний с предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином п. 5.2 Договору підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить чинному законодавству, тобто приписам Цивільного кодексу України.

Отже і зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 549, 525, 525, 629 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги в частині первісного позову задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (49054, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 50, ідентифікаційний код 13472597) на користь (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14а, ідентифікаційний код 34589782) приватного підприємства "МК ПАК" заборгованість 82702 грн. 41 коп., пеню 8561 грн. 47 коп., 3% річних 1287 грн. 92 коп., інфляційні втрати 3615 грн. 30 коп., державне мито 961 грн. 67 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу 235 грн. 77 коп.

В решті первісного позову відмовити.

Визнати недійсним п. 5.2 Договору поставки № 19/02 09 від 19 лютого 2009р.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Г.В. Манько

Рішення підписано 12.04.2010р.