Постанова № 107948851, 19.12.2022, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1128/22

2-а/385/12/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2022 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Ханас М.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі суду в м. Гайвороні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАР № 5930135 від 23.09.2022,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП в Черкаській області Підлипняк Д.А. серії ЕАР № 5930135 від 23.09.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В обґрунтування позову покликається на те, що з оспорюваною постановою він не згідний. Стверджує, що постанова складена стосовно нього за те, що він керував транспортним засобом на автомобільній дорозі М05 Київ-Одеса 210 км., в якому було встановлено ГБО без відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, чим, на думку поліцейського, він порушив п.31.3 а ПДР, а саме: експлуатація транспортного засобу у разі його виготовлення чи переобладнання з порушенням стандартів, правил і норм, що стосується безпеки дорожнього руху. Стверджує, що ним було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про переобладнання ГБО, що стверджує про те, що він здійснив переобладнання у відповідності до Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України від 21.07.2010 № 607.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б стверджували, що у його діях є склад адміністративного правопорушення.

04.11.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів зазначає, що 23.09.2022, о 15 год. 31 хв., на 210 км. автодороги М-05 Київ-Одеса було зупинено транспортний засіб Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та виявлено, що у такому транспортному засобі встановлено газо-балонне обладнання (ГБО) без відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу, чим ним було порушено вимоги п.п. а п. 31.3 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах та позивач відповідно після встановлення на транспортному засобі системи ГБО повинен був перереєструвати його у встановленому законом порядку. Із долученого до протоколу відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, яким було зафіксовано факт вчинення правопорушення, вбачається, що позивач не заперечував факт вчинення ним даного адміністративного правопорушення, а також з такого вбачається, що поліцейський при ознайомленні із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вказав позивачу, що у нього зазначено лише тип пального В, тобто бензин, замість S, тобто змішаний.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

04.11.2022 від представника ГУНП в Черкаській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що такий позов поданий до неналежного відповідача.

07.11.2022 від представника позивача адвоката Волощука В.В. надійшла заява про заміну неналежного відповідача ГУНП в Черкаській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції НП України.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2022 замінено відповідача ГУНП в Черкаській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції НП України.

Частиною першою та другоюстатті 12 КАС Українипередбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.268,269,271,286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положенняКАС Українине містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2022 поліцейським 1 батальйону 1 роти УПП в Черкаській області Підлипняк Д.А. винесено постанову серії ЕАР № 5930135 від 23.09.2022 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В постанові вказано, що 23.09.2022, о 15 год. 31 хв., в м. Гайвороні на вул. Тургенєва, 18/ автодорога М05 Київ-Одеса 210 км./ ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , в якому було встановлено ГБО без відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.31.31 а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч.2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідност. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.2ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Також, згідно абз. 1 та 2 ч.2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз положень вказаних статейКУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статями283і284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Позивач вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, оскільки він вказані норми не порушував та керував транспортним засобом у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України.

Так, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

У відповідності до п.п. а п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Згідно п.п. б п. 32.2 ПДР, з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС узгоджується переобладнання транспортних засобів.

Згідно із ст. 32 Закону України "Про дорожній рух" переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номер.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607 (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Згідно з п.5 Порядку, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

Пунктом 6 Порядку визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.7 Порядку, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.

Отже, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, також є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

При цьому, не дозволяється без погодження з уповноваженою на це Кабінетом Міністрів України організацією переобладнання транспортних засобів, а також застосування додаткового обладнання, експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

З доданої копії свідоцтва Серія НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу Volswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що в даних про тип пального (п.Р2) зазначено S, тобто змішаний тип палива, а в даних про особливі відмітки зазначено: СВ-ВО СХО 744734 04.11.2016 провед.рем.зварюв.роботи в місці знаход.індив.ном.кузова встан. ГБО/ЗНГ 7417/0999 07.06.2018.

Отже, суд дійшов висновку, що поліцейський дійшов хибного висновку про керування водієм транспортним засобом, у якому встановлено ГБО без відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Тобто, для керування транспортним засобом, в якому встановлено ГБО, позивач мав відповідні підстави, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому є відповідні особливі відмітки про це.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечувалося при накладенні адміністративного стягнення, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

До такого висновку зокрема дійшов Верховний суд у своїй постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17).

Що стосується долученого до відзиву відеозапису, то з такого вбачається лише сама процедура складання поліцейським постанови у справі про адміністративне правопорушення, між тим, такий доказ не доводить вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. а п. 31.3 ПДР з урахуванням долученого до матеріалів позову копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , в якому в даних про особливі відмітки зазначено про встановлення ГБО, який був наданий позивачем поліцейському на його вимогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення та такому відповідно не було надано належної оцінки.

Між тим, як установлено судом, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, виходячи з вимог ч.2 ст. 77 КАС України, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено саме на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16а.

Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, зумовлює недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

При цьому варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.

Відтак, суд відхиляє обставини зазначені у постанові, щодо того, що 23.09.2022, о 15 год. 31 хв., в м. Гайвороні на вул. Тургенєва, 18/ автодорога М05 Київ-Одеса 210 км./ ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , в якому було встановлено ГБО без відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, оскільки при винесенні постанови не наведено достатньо доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тобто повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи. Крім того позивач заперечує факт вчинення ним даного адміністративного правопорушення.

Відповідно дост. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

При виконанні обов`язку, передбаченого абз. 2 ч.2ст. 77 КАС України, відповідачем до відзиву не було додано жодного документу який би підтверджував правомірність рішення відповідача, який відповідно міг бути використаний в якості доказу. Сам по собі відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського не доводить вину особи у даному адміністративному правопорушенні, з урахуванням даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке містить особливі відмітки, зокрема про встановлення ГБО на транспортному засобі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в такій поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин та доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Водночас, як встановлено судом, позивач має право керувати даним транспортним засобом, в якому встановлено ГБО, оскільки відмітки про таке відображені у його реєстраційних документах.

Відповідно до ч.3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідност. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожнього руху, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП,за які позивача було піддано адміністративному стягненню.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми вищезазначених нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5930135 від 23.09.2022 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Крім того, ураховуючи вимоги частини 1статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача.

Керуючисьстаттею 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5930135 від 23.09.2022, складену поліцейським 1 батальйону 1 роти УПП в Черкаській області Підлипняк Д.А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень та закрити провадження у справі про адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3 м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцяпроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судових витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановленихКодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. М. Ханас

Дата документа 19.12.2022