Постанова № 10794642, 25.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа №2а-2417/08

Категорія №68

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2008 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Лемба A.M.

в присутності представників:

від позивача: Борзова Н.В., довіреність від 10.11.08р.

від відповідача №1: Буркова О.М., довіреність №12585/10 від 08.04.08р.

від відповідача №2: Давидова О.В., довіреність №11-12/1-5 від 08.01.08р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Ніколь» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська про повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2007 року до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ніколь» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська про повернення грошових коштів.

У позовній заяві позивач просив суд повернути на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства «Ніколь» №2600301612074 в ЛФК Укрексімбанк, МФО 304289 грошові кошти, безпідставно сплачені за торгові патенти за другий квартал 2004 року з розрахункового рахунку Ленінської районної ради м. Луганська в сумі 103391, 50 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що в першому кварталі 2004 року ДП «Ніколь» придбало 48 торгових патентів:

- під номерами з 222627 по 222636 строком дії з 01.02.2004 року по 31.01.2009 року,

- під номерами з 222686 по 222688 строком дії з 20.02.2004 року по 31.01.2009 року,

- під номерами з 222703 по 222808 строком дії з 03.03.2004 року по 28.02.2009 року,

- під номерами з 222809 по 222814 строком дії з 12.03.2004 року по 28.02.2009 року,

за які згідно квитанцій №29 від 29.01.2004 року, №53 від 12.02.2004 року, №54 від 19.02.2004 року, №65 від 02.03.2004 року, №88 від 11.03.2004 року сплатило на розрахунковий рахунок №2600301612074 Ленінської районної ради міста Луганська відповідно: 11670 грн., 5370 грн., 3035 грн., 23270 грн., 5160 грн., а всього на загальну суму 48505 грн.

12 березня 2004 року, у встановлені Законом України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (надалі - Закон №98/96-

ВР) строки, відповідно до квитанції №89 ДП «Ніколь» сплатило за другий квартал 2004 року вартість 180 торгових патентів, що діяли на час оплати, грошові кошти в сумі 126000 грн.

У другому кварталі 2004 року ДП «Ніколь» придбало 25 торгових патентів під номерами з 317075 по 317083 строком дії з 08.04.2004 року по 31.03.2009 року, під номерами з 317108 по 317115 строком дії з 27.07.2004 року по 30.04.2009 року, під номерами з 317142 по 317145 строком дії з 27.05.2004 рок по 30.04.2009 року, за які згідно квитанцій №127 від 06.04.2004 року, №143 від 13.04.2004 року, №150 від 20.04.2004 року, №189 від 25.05.2004 року сплатило на розрахунковий рахунок №2600301612074 Ленінської районної ради міста Луганська відповідно: 12266 грн., 9040 грн., 10020 грн., 3952 грн., а всього на загальну суму 32278 грн.

Оплата діючих та придбаних торгових патентів здійснювалася з розрахунку 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік) за кожний торговий патент у відповідності з вимогами ст. 57 Закону України від 27.11.2003 року №1344-1V «Про державний бюджет України на 2004 рік», згідно з якою в 2004 році збільшена вартість торгового патенту з надання послуг у сфері ігорного бізнесу. Встановлена частиною 3 ст.5 Закону №98/96-ВР вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері ігорного бізнесу цифри «1400» замінені цифрами «2800».

15 грудня 2003 року ДП «Ніколь» здійснило оплату торгових патентів за 1-1 квартал 2004 року по ставці із розрахунку 350 грн. у квартал або 1400 грн. на рік. Але Ленінською МДПІ у м. Луганську були направлені податкові повідомлення-рішення про сплату податкового боргу і пені, у зв'язку з чим позивач був змушений придбавати торгові патенти в першому і другому кварталах 2004 року, а також здійснювати їх оплату за другий квартал 2004 року за подвійною ставкою.

Позивач вважає, що оплата торгових патентів у першому і другому кварталах 2004 року за подвійними ставками (206783 грн.) здійснена незаконно і в особових картках ДП «Ніколь» у Ленінській МДПІ в м. Луганську повинна рахуватися переплата вартості торгових патентів. Враховуючи, що ДП «Ніколь» здійснювало оплату вартості торгових патентів у подвійному розмірі, переплата складає половину суми сплаченої за торгові патенти в першому і другому кварталах 2004 року.

Відповідач №1 - Ленінська МДПІ у м. Луганську у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що згідно зі ст.57 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» внесено зміни до Закону №98/96-ВР, внаслідок чого вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу збільшено у два рази, тобто вартість торгового патенту для користування грального автомату з грошовим або майновим виграшем становить 2800 грн. Оплата вартості патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу, тому ДП «Ніколь повинно було сплатити до бюджету суму вартості торгового патенту за перший квартал 2004 року у розмірі 2800 грн. на рік, або 700 грн. на квартал.

Відповідач №2 - Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що згідно п.7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків», затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005р. №58/78/22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2005р. за №247/10572, повернення помилково та /або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), право стягнення за якими, згідно законодавства закріплено за податковими органами, здійснюється на підставі висновку податкового органу за погодженням відповідного фінансового органу, якщо повернення здійснюється з місцевого бюджету.

МДПІ у м. Луганську висновок по ДП «Ніколь» на повернення надмірно сплаченої суми патентів у сфері грального бізнесу з доходів місцевого бюджету на суму 103391, 50 грн. не надавався, тому підстав до повернення не було.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання Дочірнє підприємство «Ніколь» (далі - ДП «Ніколь») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради відповідно до чинного законодавства України, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31783975, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 7/20. Головне підприємство «East Tlectrocoin LLC» 1411 Fourth Avс., #416, Seattle, WA, 98101, USA.

ДП «Ніколь» знаходиться на обліку платників податків у Ленінській МДПІ в м. Луганську. Одним з видів діяльності позивача - ДП «Ніколь» за КВЕД є діяльність з організації азартних ігор.

Суд установив, що в першому кварталі 2004 року ДП «Ніколь» придбало 48 торгових патентів, а саме:

- під номерами з 222627 по 222636 строком дії з 01.02.2004 року по 31.01.2009 року,

- під номерами з 222686 по 222688 строком дії з 20.02.2004 року по 31.01.2009 року,

- під номерами з 222703 по 222808 строком дії з 03.03.2004 року по 28.02.2009 року,

- під номерами з 222809 по 222814 строком дії з 12.03.2004 року по 28.02.2009 року,

за які згідно квитанцій №29 від 29.01.2004 року, №53 від 12.02.2004 року, №54 від 19.02.2004 року, №65 від 02.03.2004 року, №88 від 11.03.2004 року сплачено на розрахунковий рахунок №2600301612074 Ленінської районної ради міста Луганська відповідно: 11670 грн., 5370 грн., 3035 грн., 23270 грн., 5160 грн., а всього на загальну суму 48505 грн.

12 березня 2004 року, ДП «Ніколь» у встановлені Законом України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (надалі -Закон №98/96-ВР) строки, відповідно до квитанції №89 сплатило за другий квартал 2004 року вартість 180 торгових патентів, що діяли на час оплати, грошові кошти в сумі 126000 грн.

В подальшому, у другому кварталі 2004 року ДП «Ніколь» придбало 25 торгових патентів, а саме:

- під номерами з 317075 по 317083 строком дії з 08.04.2004 року по 31.03.2009 року,

-під номерами з 317108 по 317115 строком дії з 27.07.2004 року по 30.04.2009 року,

- під номерами з 317142 по 317145 строком дії з 27.05.2004 року по 30.04.2009 року,

за які згідно квитанцій №127 від 06.04.2004 року, №143 від 13.04.2004 року, №150 від 20.04.2004 року, №189 від 25.05.2004 року сплачено на розрахунковий рахунок №2600301612074 Ленінської районної ради міста Луганська відповідно: 12266 грн., 9040 грн., 10020 грн., 3952 грн., а всього на загальну суму 32278 грн.

Оплата діючих та придбаних торгових патентів здійснена з розрахунку 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік) за кожний торговий патент у відповідності з вимогами ст. 57 Закону України від 27.11.2003 року №1344-ІV «Про державний бюджет України на 2004 рік», згідно з якою в 2004 році збільшена вартість торгового патенту з надання послуг у сфері ігорного бізнесу.

15 грудня 2003 року ДП «Ніколь» здійснило оплату торгових патентів за перший квартал 2004 року по ставці із розрахунку 350 грн. у квартал або 1400 грн. на рік.

Позивач вважає, що оплата торгових патентів у першому і другому кварталах 2004 року за подвійними ставками (206783 грн.) здійснена незаконно і в особових картках ДП «Ніколь» у Ленінській МДПІ в м. Луганську повинна рахуватися переплата вартості торгових патентів. Враховуючи, що ДП «Ніколь» здійснювало оплату вартості торгових патентів у подвійному розмірі, переплата складає (103391, 50 грн.) половину суми сплаченої за торгові патенти в першому і другому кварталах 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Ленінської МДПІ у м. Луганську з листом щодо зарахування надмірно сплачених сум за торгові патенти в рахунок наступних платежів.

Відповіддю від 31.08.2004 року за вих.№15636/15-1 Ленінською МДПІ у м. Луганську відмовлено у задоволенні вимоги позивача у справі, з посиланням на те, що доплата за торгові патенти за перший, другий і третій квартали 2004 року та одноразова плата вартості торгового патенту, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії, здійснена згідно ст.57 Закону України від 27.11.2003 року №1344-IV «Про державний бюджет України на 2004 рік», у зв'язку з чим перераховані кошти не можуть вважатися переплатою.

Позивач вважає, що оплата торгових патентів у першому та другому кварталах 2004 року за збільшеними ставками суперечить приписам Закону України «Про систему оподаткування» та Бюджетному кодексу України. Крім того, позивач вважає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» збільшено вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу виходячи із ставок, визначених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», при цьому відповідних змін до названого Закону не внесено, що не узгоджується з принципами оподаткування, а тому переплата вартості торгових патентів складає 103391, 50 грн.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Проте, позивач не довів у судовому засіданні обґрунтованість позовних вимог вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що Закон України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є спеціальним Законом та визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно абзацу третього частини 5 ст.5 Закону №98/96-ВР передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому, суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Згідно наявних у справі даних суд установив, що позивач не сплачував вартість патентів за весь строк їх дії, яке це передбачає норма абзацу третього частини 5 ст.5 Закону №98/96-ВР.

У зв'язку з цим, зазначена обставина дозволяє дійти висновку про те, що доводи податкового органу про обов'язковість щоквартальної сплати за ставками, встановленими

бюджетними законами, відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Як визначено пунктом 18 частини 1 ст. 14 Закону України від 25.06.1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 57 Закону України від 27.11.2003 року №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» було встановлено, що у 2004 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Тому, встановлені частиною 3 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема «1400», було замінено цифрами «2800». Тобто, було встановлено вартість у розмірі 2800 грн. на рік, або 700 грн. у квартал.

Закон України від 27.11.2003 року №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» був введений в дію з 1 січня 2004 року, а норма ст.57 цього Закону неконституційною не визнана.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.

Крім того, згідно преамбули до Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХП «Про систему оподаткування», цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно преамбули до Бюджетного кодексу України, цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Тобто, Закон України «Про систему оподаткування» та Бюджетний кодекс України у спірних правовідносинах, що вирішуються у даній справі, є загальними законами, які визначають принципи побудови та правові засади відносин.

Отже, у спірних правовідносинах, що вирішуються у даній справі за загальним правилом перевагу мають норми спеціальних законів.

Саме такими законами є Закон України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Закон України від 27.11.2003 року №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими безпосереднє визначеній порядок здійснення спірних правовідносин .

Суд установив, що зі сплатою позивачем до 15 грудня 2003 року вартості торгових патентів за перший квартал 2004 року у розмірі, встановленому чинним на той момент законодавством, його обов'язок зі сплати цих платежів припинився, тому подальше донарахування сум до сплати за вказаними платежами є безпідставним.

Що стосується платежів за другий квартал 2004 року то суд вважає, що ці платежі мали здійснюватися з урахуванням внесених змін до розміру вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, визначеними нормою ст.57 спеціального Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», тобто у розмірі 2800 грн. на рік, або 700 грн. у квартал.

З наведеного суд дійшов висновку, що згідно чинному законодавству оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під

час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту на 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Тобто, оплата вартості торгового патенту здійснюється на перед за перший квартал 2004 року до 16 грудня 2003 року (оскільки 14 грудня 2003 року припадає на вихідний день). А так як суб'єкти підприємницької діяльності, які внесли одноразову плату вартості торгового патенту у меншому розмірі, ніж передбачено Законом повинні провести перерахунок та сплатити недостатню суму вартості до бюджету.

З викладеного випливає висновок, що суб'єкти підприємницької діяльності до 16 грудня 2003 року були повинні сплатити вартість торгового патенту за перший квартал 2004 року та донараховану різницю вартості до суми внесеної одноразової плати, яка підлягає зарахуванню в останній квартал його дії.

Тому, враховуючи встановлені у справі обставини позивачем протягом 2004 року було здійснено доплату за торгові патенти за перший, другий та третій квартали 2004 року та одноразову плату вартості торгового патенту, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії, згідно внесеним статтею 57 Закону України від 27.11.2003 року №1344-ГУ»Про Державний бюджет України на 2004 рік» до Закону №98/96-ВР, тому перераховані кошти не можуть вважатися переплатою і поверненню з державного бюджету не підлягають.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Ніколь» щодо повернення на розрахунковий рахунок №2600301612074 в ЛФК Укрексімбанк, МФО 304289 грошових коштів, сплачених за торгові патенти за другий квартал 2004 року з розрахункового рахунку Ленінської районної ради м. Луганська в сумі 103391, 50 грн., не відповідають чинному законодавству, документально не обгрунтовані, не підтверджені матеріалами справи і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Ніколь» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська, відмовити за необгрунтованністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 30 грудня 2008 року.