Постанова № 10794623, 11.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-489/09

Категорія № 6.6.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Ворошило О.Є.,

в присутності сторін:

від позивача: Шмигленко В.О., довіреність №863-10 від 02 січня 2009 року,

від позивача: Бондарева І.М., довіреність № 863-12 від 02 січня 2009 року,

від відповідача: Запорожець Н.А., довіреність №16070/10-013 від 06.08.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.07.2008 року №00012608013/0, а також акт від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25.07.2008 року №00012608013/0, винесеним на підставі акту перевірки від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797, безпідставно визначено завищення суми бюджетного відшкодування на 27 068 грн.

У вказаному акті необгрунтовано зазначено порушення норм абз. а п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97 -ВР із змінами та доповненнями та п. 5.12.2 порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 2005 року у редакції Наказу ДПА України від 15 червня 2005 року № 213 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції 30 червня 2005 року № 702/1098, підприємством у декларації за квітень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника банку у сумі 27 068 грн..

Позивач вважає, що податковий орган помилково вказує, що при продажу металобрухту, компанія повинна відображати металобрухт як відходи від виробництва по чистій вартості реалізації і саме чиста вартість реалізації таких запасів (відходів виробництва) і є базою для нарахування ПДВ згідно п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто підприємство при реалізації відходів і брухту чорних металів, отриманих як відходи власного виробництва, повинне перерахувати вхідний ПДВ на пільговий обсяг, виходячи із суми чистої вартості (собівартості) реалізації металобрухту та відходів виробництва. У податковому обліку дані операції повинні зменшувати податковий кредит по разку 10.1 декларації по ПДВ, а обсяг придбання таких операцій, які звільненні від оподаткування повинні відображатися в рядку 10.2 декларації по ПДВ.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, у період з 19.06.2008 року по 10.07.2008 року фахівці Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі ч.6 п.9 ст. 11-1 Закону України від 12.04.1990 року №509 «Про державну податкову службу в Україні», а також п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» провели позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 6002455 грн. за квітень 2008 року на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки складено акт № 507/08-3/05763797 від 17.07.2008 року у висновках якого вказується на порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2008 року у сумі 27 068 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість - у сумі 27068 грн., завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2008 року у сумі 33 749 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 33 749 грн.

У п. 2 акта перевірки зазначено, що заявлену ВАТ «ХК «Луганськтепловоз2 суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за квітень 2008 року у сумі 5 571 570 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот сімдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят грн.) або 93, 242% а саме:

ВАТ «Луганськгаз», і. п.н. 54511512017. Запит направлений 24 червня 2008 року № 568/вн на суму ПДВ 133 333, 32, або 1, 677% від суми податкового кредиту за березень 2008 року (рядок 17-7 948 519 грн.). Отримана інформаційна довідка 26 червня 2008 року № 12628/7/08-419, де питома вага суми ПДВ від суми зобов'язань складає 0, 99% . Сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки, підтверджена дорівнює 100 207, 240 грн.;

ТОВ «ЛЕО», і.п.н. 314439312019. Запит направлений 24 червня 2008 року № 567/вн на суму ПДВ 226 326, 07, або 2, 847 % від суми податкового кредиту за березень 2008 року (рядок 17-7 948 519 грн.). Отримана інформаційна довідка 01.07.2008 року, де питома вага

суми ПДВ від суми зобов'язань складає 0, 5%. Сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки. Підтверджена дорівнює 170 119, 268 грн.;

ТОВ «ІК «Інотек», і. п.н. 344352905629. Запит направлений 18 червня 2008 року № 12020/7/08-319 на суму ПДВ 127 500., або 1, 604% від суми податкового кредиту за березень 2008 року (рядок 17-7 948 519 грн.). Отримана інформаційна довідка 02 липня 2008 року № 26542/7/23-3, де питома вага суми ПДВ від суми зобов'язань складає 13, 54%. Сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки, підтверджена дорівнює 95 845, 207 грн.;

ВАТ «Сталь»», і.п.н. 13392504. запит направлений 18 червня 2008 року на суму ПДВ 162 432, 13., або 2, 044% від суми податкового кредиту за березень 2008 року (рядок 17-7 948 519 грн.). Отримана інформаційна довідка 18 червня 2007 року № 12028/7/08-319, де питома вага суми ПДВ від суми зобов'язань складає 4, 8%. Сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки, підтверджена дорівнює 122 136, 910 грн.

ПДВ сплачений митним органам - 5 304 708, 00 грн., або 66, 738% від суми дозволеного податкового кредиту за березень 2008 року (рядок 17-7 948 519 грн.).

Сума до відшкодування складає 3 987 853, 776 грн.

- інші постачальники- 1 469 843, 99 грн.., або 18, 332 % від суми податкового кредиту за березень 2008 року ( рядок 17- 7 948 519 грн.), сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки підтверджена, дорівнює 1 095 407, 945 грн..

- У п.3 акта перевірки зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 403 817 грн. (чотириста три тисячі вісімсот сімнадцять грн..), або 6, 758% по причині не отримання інформаційних довідок та зустрічних перевірок по основним постачальникам, відповідно вимогам абзацу 2 п. 4.3.р.4 «Методичних рекомендацій» від 18 серпня 2005 року № 350, а саме;

- ТОВ «НПП» Квант-Транспорт, і.п.н. 324908326557. Запит направлений 18 червня 2008 року № 12021/7/08-319 на суму ПДВ 297 293, 33 або 3, 740% від суми податкового кредиту за березень 2008 року ( рядок 17- 7 948 519 грн.). Сума, яка підлягає відшкодуванню та на момент перевірки, непідтверджена дорівнює 223 479, 474 грн.,

- ДП «Трансмашінвест» ВАТ ХК «Луганськтепловоз», і.п.н. 23491354. Запит направлений 18 червня 2008 року № 12026/7/08-319 на суму ПДВ 239 863, 16., або 3, 013% від суми податкового кредиту за березень 2008 року( рядок 17-7 948 519 грн.). Сума , яка підлягає відшкодування та на момент перевірки, непідтверджена дорівнює 180 337, 180 грн.;

Суд погоджується з твердженням позивача що податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2008 року № 00012608013/0, винесене за результатами перевірки, викладеними в акті від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 було прийнято податковим органом з порушенням норм матеріального права.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Проте, відповідач не довів у суді обґрунтованість прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

Підпункт 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд погоджується з позивачем, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції (тепловозів, електровозів, дизель-поїздів - металевих виробів) не міг і не повинен розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту.

У звязку з цим, металобрухт - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з неє металевих виробів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що норма п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право на податковий кредит.

В той же час, норма підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тому, суд погоджується з позивачем, що норма п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути застосована у даному випадку, оскільки в цій нормі прямо вказується на пільгові операції по поставці товарів (послуг), зазначених у ст. 5, і операції, які не є обєктом обкладання ПДВ згідно ст. 3 Закону, а тимчасова пільга по операціях по поставці брухту чорних металів установлена ст. 11 цього Закону.

Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Дана норма не вказує ні на статтю 3 ні на статтю 5, а тільки вказує про оподатковувані і неоподатковувані податком операції на «вихіді ПДВ».

Суд погоджується з позицією позивача, що при оподаткуванні необхідно враховувати технологію та процес виробництва виробів, при виготовленні яких використовується метал.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо.

Таким чином, застосовувати до операції по купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) норму п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не визнавати права на податковий кредит у тій частині ПДВ, що відповідає вартості металобрухту, що утворився - є незаконним.

Із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» суд робить висновок, що Закон не вказує ні про «самостійне» формування вартості відходів (зокрема металобрухту), ні про використання даних бухгалтерського обліку. Тому, порушення норми п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збоку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» не допущено.

Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» декларація по ПДВ за квітень 2008 року заповнена у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, а суми, вказані в податковій декларації підлягають бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується вимоги позивача визнати недійсним акт перевірки від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 про результати позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ХК Луганськтепловоз».

Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером №925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі -Порядок №327).

Згідно пункту 1.3. Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин суд вважає, що акт - це форма службового документу, в якому викладаються факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, які повинні бути викладені об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд також вважає, що акт перевірки сам по собі не містить рішення субєкта владних повноважень - податкового органу щодо визначення суми податкового зобовязання та припису платнику податку сплатити в бюджет таке зобов'язання, а також застосування санкцій за порушення норм законодавства. Такий припис міститься саме у податковому повідомленні-рішенні, оскільки є засобом реалізації податковим органом наявних у нього владних повноважень на підставі чинного законодавства України з питань оподаткування, тому підстав, для визнання недійсним акту перевірки від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 суд не вбачає і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Тому, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.07.2008 року №00012608013/0, а також акту 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 року відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25 липня 2008 року №00012608013/0, прийняте до Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 року на 27068 грн.

В решті позовних вимог відмовити за необгрутованністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» державне мито у сумі 01 грн. 70коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 16 лютого 2009 року.