Рішення № 107945645, 20.12.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22461/22

Провадження 2/127/2922/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Кравчук А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницькогоміського судуВінницької областізвернулось Публічнеакціонерне товариствоакціонерний банк«Укргазбанк» зпозовом до ОСОБА_1 простягнення заборгованості.

Позовні вимогимотивовані тим,що 16.02.2021між позивачем та відповідачем було підписано заяву-договір № 2021/І_С/220-004467, яка разом із Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», тарифним планом, умовами банківських Продуктів/Пакетів (що розміщені на сайті банку) є договором комплексного банківського обслуговування, укладеного між «Укргазбанк», реквізити якого визначені у Правилах, та клієнтом, реквізити якого визначені у цій заяві-договорі (п. 2.1. договору). Підписавши дану заяву-договір відповідач приєднався до умов кредитного договору № 2021/ОВР/220-002264. Строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації відповідно до умов Правил. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 05.04.2022 становить 13965, 11 гривень, з яких: 9997, 13 гривень заборгованість по кредиту (прострочена); 3842, 17 гривень заборгованість по процентах (прострочена за період з 19.03.2021 по 15.02.2022); 125, 81 гривень заборгованість по процентах (ст. 625 ЦК України за період з 16.02.2022 по 05.04.2022).

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду представника позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за договором № 2021/ОВР/220-002264 від 16.02.2021 в розмірі 13 965, 11 гривень. Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 481, 00 гривень.

Ухвалою суду від 21.10.2022 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Вищевказане судове рішення представником позивача було одержано 24.10.2022, що підтверджується довідкою про його доставку до електронної скриньки представника позивача. (а.с. 32)

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 21.10.2022 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлені відповідачу за останньою відомою адресою його місця проживання (перебування), повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, судом було опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про розгляд даної справи в суді. (а.с. 30, 34, 38)

Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 21.10.2022, від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача, також, на адресу суду не надійшли.

В судове засіданні представник позивача та відповідач повторно не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Заяви про розгляд справи у відсутність представника позивача та/або відповідача на адресу суду не надходили. Таким чином, учасники справи не з`явились в судове засідання без поважних причин. Представником позивача не повідомлено суд про можливість проведення заочного розгляду справи. Судом не встановлено, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідача (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.02.2021 ОСОБА_1 підписав заяву-договір № 2021/І_С/220-004467 з метою відкриття поточного рахунку у гривні. (а.с. 6-7)

З вищевказаної заяви-договору вбачається, що дана заява-договір разом із Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», Тарифним планом, умовами банківських Продуктів/Пакетів (що розміщені на сайті банку) є договором комплексного банківського обслуговування, укладеного між «Укргазбанк», реквізити якого визначені у Правилах, та клієнтом, реквізити якого визначені у цій заяві-договорі (п. 2.1.).

Судом встановлено, що 16.02.2021 відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 (субрахунок - НОМЕР_2 … НОМЕР_3 , № балансового рахунку НОМЕР_2 ), а також видано платіжну картку НОМЕР_4 , що підтверджується відмітками банку в заяві-договорі № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2022 та розпискою відповідача. (а.с. 7)

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором від 16.02.2021, станом на 05.04.2022 заборгованість становить 13965, 11 гривень, з яких: 9997, 13 гривень заборгованість по кредиту (прострочена); 3842, 17 гривень заборгованість по процентах (прострочена за період з 19.03.2021 по 15.02.2022); 125, 81 гривень заборгованість по процентах (ст. 625 ЦК України за період з 16.02.2022 по 05.04.2022). (а.с. 5)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазаконом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Укргазбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомст.1056-1ЦК України,процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною;тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із розрахунку заборгованості та змісту позовної заяви, позивач, здійснюючи розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, застосував розмір і порядок їх нарахування, зазначений в паспорті споживчого кредиту. Водночас, зі змісту заяви-договору № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2021 не вбачається узгоджена сторонами договору процентна ставка.

Не можна розцінювати як погодження умов кредитного договору інформацію, зазначену в розділі 4 вищевказаної заяви-договору, який носить назву «Паспорт споживчого кредиту», з огляду на наступне.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Договір проспоживчий кредит,договори пронадання супровіднихпослуг кредитодавцемі третімиособами тазміни доних укладаютьсяу письмовійформі (упаперовому виглядіабо увигляді електронногодокумента,створеного згідноз вимогами,визначенимиЗаконом України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»,а такожз урахуваннямособливостей,передбачених ЗакономУкраїни «Проелектронну комерцію»).Кожна сторонадоговору отримуєпо одномупримірнику договоруз додаткамидо нього.Примірник договору,що належитьспоживачу,має бутипереданий йомуневідкладно післяпідписання договорусторонами. Примірникдоговору проспоживчий кредит,укладеного увигляді електронногодокумента тадодатки донього надаютьсяспоживачу успосіб,що дозволяєвстановити особу,яка отрималапримірник договорута додатківдо нього,зокрема шляхомнаправлення наелектронну адресуабо іншимшляхом звикористанням контактнихданих,зазначених споживачемпід часукладення договорупро споживчийкредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору.

До вищевказаного висновку, викладеного у постанові від 23 травня 2022 року, прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), відступивши при цьому від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Крім того, зі змісту розділу 4 «Паспорт споживчого кредиту» заяви-договору № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2021 вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведення кредитодавцем оцінки кредитоспроможності клієнта з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, з якими саме Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», Тарифним планом, умовами банківських Продуктів/Пакетів, оскільки такі суду не надані, відповідач ознайомився, погодився з ними і розумів, підписуючи заяву-договір № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2021, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами, їх розміру і порядку нарахування.

Крім того, судом прийнято до уваги, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Таким чином, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», Тарифні плани, умови банківських Продуктів/Пакетів, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.ukrgasbank.com) неодноразово змінювалися самим ПАТ АБ «Укргазбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.02.2021) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.10.2022).

Суду не надано належних доказів, які б підтверджували конкретні узгоджені із відповідачем умови банківських послуг, враховуючи відсутність у заяві-договорі № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2021 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії.

При цьому, у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищевказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Правила відкриттята обслуговуваннярахунків фізичнихосіб танадання послугза платіжнимикартками,Тарифні плани,умови банківськихПродуктів/ПакетівПАТ АБ«Укргазбанк»,з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві-договорі позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд звертає увагу на те, що наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В обґрунтування розміру заборгованості відповідача перед позивачем, останнім зокрема, надано виписки по рахунках відповідача та розрахунок заборгованості. (а.с. 8-11)

Розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом видачі та отримання кредиту, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою длябухгалтерського облікугосподарських операційє первиннідокументи.Для контролюта впорядкуванняоброблення данихна підставіпервинних документівможуть складатисязведені обліковідокументи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Досліджуючи виписки по особових рахунках відповідача, надані позивачем, судом встановлено, що дані виписки здійснені по чотирьох рахунках: 1) НОМЕР_5 ; 2) НОМЕР_6 ; 3) НОМЕР_1 ; 4) НОМЕР_7 . Водночас, із заяви-договору № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2022 чітко вбачається відкриття відповідачу лише поточного рахунку НОМЕР_1 (субрахунок - НОМЕР_8 ). Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що окрім обумовленого у вищевказаній заяві-договору рахунку, відповідач бажав відкрити й інші рахунки; що такі рахунки були відкриті на виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору, заборгованість за яким є предметом спору.

Отже, з огляду на вищевказане, виписки по рахунках НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_7 є неналежними доказами у даній справі, а виписка по рахунку НОМЕР_1 - належним, який досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Так, з виписки по рахунку відповідача НОМЕР_1 вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами: знімав готівку, розплачувалася за товари і послуги.

В свою чергу, як встановлено судом, заява-договір № 2021/І_С/220-004467, підписана відповідачем 16.02.2021, не містить домовленості сторін про строки здійснення періодичних платежів за кредитом, сплату відсотків, комісії банку, а підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, які саме із умов були прийняті позичальником відсутнє.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ АБ «Укргазбанк» не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 9 997, 13 гривень. Проте, ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту. Як слідує з виписки по рахунку відповідача, банком здійснювалось автоматичне списання комісії «за запит залишку»/«за здійснення переказу»/«за видачу готівкових коштів» на загальну суму 515, 95 гривень, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є. Крім того, як вже встановлено судом у даній справі, розмір комісії і її призначення не непогоджені сторонами договору. З виписки по рахунку відповідача НОМЕР_1 вбачається використання відповідачем кредитних коштів в сумі 9481, 18 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості по процентах за користування кредитними коштами і комісії.

Таким чином, станом на 05.04.2022 з 16.02.2021 відповідачем витрачено, але не погашено кредитних коштів (тіло кредиту) на загальну суму 9 481, 18 гривень.

Щодо стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, то суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Водночас, зі змісту заяви-договору № 2021/І_С/220-004467 від 16.02.2021 вбачається, що вона не містить строку повернення кредиту (користування ним), а тому відсутні й підстави стверджувати про прострочення повернення суми та можливість застосування положеньст. 625 ЦК України (підставою застосування якої є саме прострочення сплати боргу). При цьому, визначення строку кредитування в Паспорті споживчого кредиту, за вищевстановлених судом обставин, не є узгодженим сторонами договору строком повернення (користування) кредитом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Вирішуючи данусправу,судом прийнятідо увагивисновки ВерховногоСуду,викладені зокрема:у постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 03.07.2019у справі№ 342/180/17,у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, у постановіВерховного Судуу складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 18.05.2022у справі№ 697/302/20.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані із заявами по суті справи, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 21.10.2022 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, , а також докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем в заяві по суті справи (позові), та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 16.02.2021, яка станом на 05.04.2022 становить 9481, 18 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 4483, 93 гривень слід відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами, враховуючи вищевикладене.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 481, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2022. (а.с. 4)

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1684, 60 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (67, 90%). Решту судового збору в сумі 796, 40 гривень слід залишити за позивачем.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи при виконанні судового рішення на положення п.102 РозділуXIII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про виконавчепровадження»:тимчасово,на періоддо припиненняабо скасуваннявоєнного стануна територіїУкраїни: фізичніособи можутьздійснювати видатковіоперації зрахунків,на коштияких накладеноарешт органамидержавної виконавчоїслужби,приватними виконавцями,без урахуваннятакого арештуза умови,якщо сумастягнення завиконавчим документомне перевищує100тисяч гривень; припиняєтьсязвернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінший дохідборжника (крімрішень простягнення аліментівта рішень,боржниками заякими єгромадяни РосійськоїФедерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627, 628, 633, 638, 639, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049. ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість станом на 05.04.2022 за кредитним договором від 16.02.2021 в розмірі 9 481 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривня 18 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1 684, 60 гривень.

Судовий збір в сумі 796, 40 гривень залишити за Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ; останнє відоме місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Публічне акціонернетовариство акціонернийбанк «Укргазбанк»: ЄДРПОУ 23697280; місцезнаходження: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22.

Рішення суду складено 20.12.2022.

Суддя: