Рішення № 10793412, 12.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 серпня 2010 р.           Справа 9/98-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго"

(вул. Хорива, 55-а, м. Київ, 04071)

до: Приватного підприємства "Компанії "Володимирський масив" (вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 691584,79 грн. заборгованості за природний газ

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.                                        

Представники сторін:

позивача: Криштоф Р.С. - довіреність № 94/2 від 12.04.10, представник;

позивача: Круглик О.Ю. - довіреність № 205/2 від 28.07.10, представник;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Компанії "Володимирський масив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго"568162,68грн. основного боргу за поставлений природний газ, 50102,04 грн. - пені за порушення строків оплати за поставлений газ, 73320,07 грн. - 30% річних, за порушення строків оплати за поставлений газ.

19.05.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/98-10 та призначено її до розгляду на 15.06.2010р.

Напередодні судового засідання представник відповідача подав клопотання № 57/к від 15.06.2010р. про перенесення слухання на іншу дату для надання відзиву на позов.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 15 червня 2010 року розгляд справи відкладено на 01 липня 2010р.

01.07.2010р. відрповідач надав відзив № 65/к від 30.06.2010р., яким основний борг визнав частково в сумі 533162,68 грн., в частині стягнення пені та 30% річних заперечує, мотивуючи тим, що позивач здійснив розрахунок від суми основного боргу, яка в свою чергу безпідставно завищена.

Ухвалою суду від 01.07.2010р. розгляд справи відкладено на 12.08.2010р.

Позивач - ТОВ "Укрнафтагазенерго" неодноразово уточнював позовні вимоги, зважаючи на помилкове неврахування оплати відповідача на суму 35000, 00 грн., часткову оплату відповідачем після порушення провадження у справі на суму 25000,00 грн., а також враховуючи те, що після порушення провадження у справі збільшився період прострочення заборгованості.

Згідно останнього уточнення № 217/2 від 11.08.2010р. до позовної заяви, до якого надано розрахунок суми пені та відсотків по договору №28В-39/09 від 07.08.2009р., позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Компанії "Володимирський масив" на користь ТОВ "Укрнафтагазенерго" 508162,68грн. - основного боргу за поставлений природний газ, 73113,38 грн. - пені за порушення строків оплати за поставлений газ, 110270,60 грн. - 30 % річних за порушення строків оплати за поставлений газ та судові витрати.

В судовому засіданні 12.08.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2010р. не з"явився. Однак, клопотанням № 85-к від 11.08.2010р. просить перенести слухання справи, в зв"язку з тим, що уповноваженеа особа відповідача, на яку покладено обов"язки представляти інтереси в судовому засіданні, перебуває в черговій відпустці, а також з метою врегулювання спірного питання між сторьонами без винесення рішення суду.

Представник позивача проти перенесення розгляду справи заперечив.

Вказане клопотання відповідача про перенесення розгляду справи судом відхиляється, зважаючи на таке.

Положення ст. 28 ГПК України не позбавляють права керівника Приватного підприємства "Компанії "Володимирський масив" направити до суду іншого довіреного представника з відповідними повноваженнями для представництва інтересів підприємства в суді, однак цього зроблено не було. Крім того суду не надано доказів перебування уповноваженого представника відповідача у відпустці.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.08.2009р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго", м.Київ (постачальник) та ПП "Компанія "Володимирський масив", м. Вінниця (покупець) укладено договір постачання природного газу №28В-39/09 (а.с.11-14) за яким постачальник зобов"язується поставити покупцю в 2009 році природний газ, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами даного договору (п.1.1. договору).

У відповідності до п.3.4. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у звітному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є невід"ємними частинами цього договору.

Згідно п.4.1. договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів природного газу на момент укладення договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 2060,65 грн., в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ (2%), крім того ПДВ- 412,13 грн. Разом 2472,78 грн.

Зміна ціни природного газу визначається у додаткових угодах до даного договору (п.4.3. договору).

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості запланованого до поставки місячного об"єму газу у порядку - 100% вартості - на умовах попередньої оплати за 2 дні до подання постачальником планового розподілу поставок природного газу в ОДУ ДК "Укртрансгаз".

На виконання умов договору постачання природного газу №28В-39/09 від 07.08.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" поставило для потреб ПП "Компанії "Володимирський масив" у серпні-грудні 2009р. та січні - березні 2010р. природний газ в об"ємі 639,534 тис. м. куб. на загальну суму 1581426,88 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу, копії яких додаються.

Водночас, покупець за договором - ПП "Компанія "Володимирський масив" не виконав належним чином умов договору щодо оплати отриманого природного газу, у зв"язку з чим, на момент подачі позову, заборгував позивачу кошти в розмірі 533162,68 грн., що стало підставою для звернення ТОВ "Укрнафтагазенерго" до суду з позовом у даній справі.

16.07.2010р. (після порушення провадення у справі) відповідач погасив частину основного боргу, сплативши позивачу 25000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 746 від 16.07.2010р. та та випискою по рахунках від 16.07.2010р.

Таким чином, після часкових розрахунків сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 508162,68 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 508162,68 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 73113,38 грн. - пені, 110270,60 грн. - 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені вище обставини, відповідач є таким боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ст.625 ЦК України передбачено сплату боржником 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, згідно пункту 6.2.4. договору № 28В-39/09 від 07.08.2009р., сторони погодили встановлення іншого розміру процентної ставки, ніж передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, і визначили її у розмірі 30% річних.

Так, у п.6.2.4 договору встановлено: у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, постачальник, крім передбаченого п.6.2.1. даного договору, додатково стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст.625 Цивільного кодексу України).

У відповідності до наведених норми закону та умови договору, позивачем првомірно заявлено до стягнення з відповідача 30% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (з урахуванням уточнених позовних вимог № 217/2 від 11.08.2010р.), суд встановив, що позивачем правомірно нарахованою 30% річних в сумі 110270,60 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 6.2.1. договору №28В-39/09 сторони передбачили, що в разі порушення покупцем порядку та терміну опалти поставленого постачальником природного газу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Згідно позовних вимог (з урахуванням заяви про їх уточнення позовних вимог та розрахунку доданого до неї), відповідачу нараховано 73113,38 грн. пені.

Перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань, зважаючи на вищевикладені встановлені обставини щодо поставки товару та умов його оплати, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, а також розміру облікової ставки НБУ, суд встановив, що пеня в розмірі 73113,38 грн. нарахована правомірною. Отже вимоги в частині стягнення 73113,38 грн. пені підлягають задоволенню, як такі, що відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 01.07.2010р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 508162,68 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням уточненнь № 217/2 від 11.08.2010р. до позовної заяви ).

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанії "Володимирський масив", код ЄДРПОУ 34887094, вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050 (п/р 2600179380001 в "Вінницька регіональна дирекція АБ "Київська Русь" МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго", код ЄДРПОУ 30677120, вул. Хорива, 55-а, м. Київ, 04071 (п/р 26007301261122 в Подільському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322197) 508162,68 грн. - основного боргу, 73113,38 грн. - пені, 110270,60 грн. - 30% річних, 6915,46 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хорива, 55-а, м. Київ, 04071)

3 - відповідачу (вул. Пирогова, 3 м. Вінниця, 21018) (вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050)