Рішення № 10793392, 12.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2010Справа №2-18/1551-2010 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», м. Київ (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20)

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича, м. Судак ( 1). 98000, м. Судак, вул. Леніна, 31; 2). 98000, м. Судак, вул. Гвардійська, 27)

Про стягнення 1946923,87 грн.

За зустрічним позовом - Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича, м. Судак

До відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», м. Київ

Про визнання недійсним пункту договору.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» – Козирева Ю.В. – нач. юр. відділу, довіреність від 28.04.2010 року.

Від ФОП Бутурлім В.В. – Бутурлім В.В. – СПД, 15.04.1968р.н. урож. с. Бакаївка, Чернігівська обл.; Тіткова А.М. – представник, довіреність від 31.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна», м. Київ – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича, м. Судак – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 1945322,81 грн., з яких 1699340,00 грн. – заборгованість за кредитом, 203772,53 грн. – заборгованість за відсотками, 42210,28 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 1054, 1074 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого виступає позивач, та відповідачем було укладено Кредитний договір № 149 від 21.04.2008 року. Згідно з умовами Договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 1958390,00 грн. зі сплатою 20 відсотків річних, строком до 19.04.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 22.04.2008р.. Відповідач не виконував свої зобов’язання за Договором належним чином, у зв’язку з чим, станом на 02.03.12010р., за ним виникла заборгованість у розмірі 1945322,81 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду.

26.04.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

26.04.2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим звернувся Фізична особа-підприємець Бутурлім Віктор Володимирович з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» у справі № 2-18/1551-2010, в якій просить визнати недійсним пункт 1.9. Кредитного договору № 149, мотивуючи тим, що 21.04.2008р. між зазначеними сторонами було укладено Кредитний договір, але на думку позивача за зустрічним позовом, п. 1.9. даного Договору суперечить умовам самого договору та законодавству з питань кредитування, і має бути визнаний недійсним, що і стало підставою звернення до суду.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, яка діяла станом на 26.04.2010 року, відповідач мав право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

26.04.2010р. ухвалою господарського суду було прийнято до свого розгляду зустрічну позовну заяву ФОП Бутурліма В.В. до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання недійсним пункту 1.9. Кредитного договору № 149 від 21.04.2008р., а також об'єднано розгляд зустрічного позову з первісним позовом з присвоєнням загального номеру 2-18/1551-2010.

У справі було оголошено перерву з 26.04.2010р. по 05.05.2010р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.04.2010р. від представника ФОП Бутурлім В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити свою явку у судове засідання. Суд вважав можливим задовольнити дане клопотання.

05.05.2010р. у судовому засіданні представник позивача за первинним позовом надав відзив на зустрічний позов, в якому, посилаючись на норми цивільного законодавства, просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Також, представник ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача за первинним позовом 1929384,47 грн., з яких 1418390,00 грн. – заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив; 257750,00 грн. – заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов; 195118,40 грн. – заборгованість за відсотками, 58126,07 грн. – сума пені.

Суд прийняв до свого розгляду заяву ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» про зменшення позовних вимог.

06.07.2010р. у судовому засіданні позивач за первісним позовом подав суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача по первісному позову заборгованість у сумі 1946923,87 грн., у тому числі: поточна заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив – 1326390,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов – 260250,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом – 180908,40 грн., поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом – 106648,87 грн., пеня на заборгованість за основною сумою кредиту – 41141,76 грн., пеня на прострочені відсотки – 31584,84 грн.

Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

06.07.2010 року відповідач подав заяву про уточнення позовних вимог по зустрічному позову, відповідно до якої просить визнати недійсним пункт 1.9 Кредитного договору № 149 від 21.04.2008р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та Приватним підприємцем Бутурлімом В.В.

Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 08.08.2010 року по 12.08.2010 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.08.2010 року позивач за первісним позовом надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 21.04.2008 року № 149 у сумі 1864751,50 грн., а саме:

-          поточна заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив – 1254390,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов – 210450,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом – 180908,40 грн., поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом – 138822,74 грн.,

-          пеня за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і відмотками – 80180,36 грн.

Суд приймає таку заяву до свого розгляду.

У судовому засіданні 12.08.2010 року представник відповідача по первісному позову надав суду письмове клопотання про призначення у дійсній справі судової бухгалтерської (економічної) експертизи стосовно визначення фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 149 від 21.04.2008 року.

Суд залучає таке клопотання до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством “Банк Петрокоммерц-Україна” та фізичною особою – підприємцем Бутурлімом Віктором Володимировичем (надалі –позичальник) було укладено кредитний договір № 149 (а.с. 8-12).

З матеріалів справи, а саме – пункту 1.1 статті 1 статуту Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц –Україна”, вбачається, що воно є правонаступником по всіх правах та обов’язках закритого акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна”.

Розділом І вищевказаного договору встановлено, що максимальна сума кредиту, якою позичальник може одночасно користуватися на підставі цього договору складає 1958390,00 грн. з оплатою 20 % річних.

Відповідно до пункту 1.1. договору банк надає позичальникові кредит у розмірі, що не перевішує суму кредиту в порядку та на умовах, які встановлені договором, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у договорі.

Пунктом 1.3.1. договору встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 19.04.2013 року згідно з викладеним у договорі графіком.

Відповідно до пункту 1.4.1.1. договору проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки, яка визначена у розмірі 20%.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту (гривня) на суму залишку на позичковому рахунку щомісячно, 20-го числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, з урахуванням вимог облікової політики банку (пункт 1.4.1.2. договору).

Проценти підлягають сплаті позичальником банку щомісячно, протягом п’яти банківських днів, наступних за 20-м числом кожного календарного місяця (пункт 1.4.1.3. договору).

Строк дії договору визначений сторонами з моменту його підписання до виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за ним у повному обсязі (пункт 6.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач перерахував кредитні кошті на транзитний рахунок СБОН в якості оплати за придбання відповідачем за первісним позовом будинку та земельної ділянки на загальну суму 1958390,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 22.04.2008 року (а.с. 17)

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором, станом на 13.02.2010 за ним склалася заборгованість у сумі 1932527,90 грн.

У зв’язку із зазначеним, позивач, листом від 12.02.2010 року за вих. № 228/10 звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення цієї заборгованості в строк до 13.03.2010 (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.9.1. договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку настання чи існування однієї з таких обставин: невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором або умов документа забезпечення або настання будь-якого іншого випадку невиконання умовами договору та\або випадку невиконання умов документів забезпечення. При цьому, таке виконання боргових зобов’язань повинне бути проведене позичальником протягом 5 банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Зазначений лист був вручений особисто відповідачеві 13.02.2010, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні, долученому до матеріалів справи (а.с. 16), але викладені у ньому вимоги ФОП Бутурлімом В.В. виконані не були, що з’явилося підставою для звернення Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц –Україна” до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Так, станом на 11.03.2010 року, як вбачається з розрахунку банку(а.с. 14), за позичальником (відповідачем за первісним позовом) склалася наступна заборгованість за договором від 02 липня 2008 року №159:

-          поточна заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив – 1458390,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов – 240950,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом термін оплати яких не наступив – 8384,15 грн.,

-          поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом термін оплати яких пройшов – 195388,35 грн.,

-          пеня за виникнення простроченої заборгованості по відсотках та комісії за користування кредитом – 42210,28 грн.

З урахуванням наданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом до свого розгляду, станом на 12.08.2010 року, як вбачається з розрахунку банку, за позичальником, склалася наступна заборгованість за договором від 21.04.2008 року № 149:

-          поточна заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив – 1254390,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов – 210450,00 грн.,

-          прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом – 180908,40 грн., поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом – 138822,74 грн.,

-          пеня за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і відмотками – 80180,36 грн.

Отже, за даними обставинами позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором з нарахуванням на неї відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів та процентів за користування ними, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом спору, з урахуванням зменшених позовних вимог, наданих позивачем у судовому засіданні 12.08.2010 року, є вимоги про стягнення поточної заборгованості за кредитом, термін погашення якого не наступив у сумі 1254390,00 грн., простроченої заборгованості за кредитом, термін погашення якого пройшов у сумі 210450,00 грн., простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 180908,40 грн., поточної заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 138822,74 грн. та пені за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і відмотками – 80180,36 грн., що виникли у зв’язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 21.04.2008 року № 149.

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічну умову містить і спірний договір (пункт 1.9.1).

Судом встановлено, що позичальником порушувалися строки платежу, що призвело до звернення позивача до відповідача з вимогою про усунення порушень умов договору у строк до 13.03.2010 року (а.с. 15). Крім того, даний лист містив вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором.

Отже, враховуючи положення пункту 1.9.1. договору, виконання боргових зобов’язань повинне було бути проведене позичальником протягом п’яти банківських днів з дати надсилання банком такої вимоги.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на час подання позову, за відповідачем створилася непогашена прострочена заборгованість в сумі 240950,00 грн. З урахуванням проплат, здійснених відповідачем в процесі судового розгляду справи, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 210450,00 грн.

Судом встановлено, що 11.08.2010 року відповідач квитанцією № 21954687 (копія якої наявна у матеріалах справи) сплатив позивачу 5000,00 грн. у рахунок погашення простроченої заборгованості за договором кредиту № 149 від 21.04.2008 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, провадження у справі щодо стягнення з відповідача непогашеної простроченої заборгованості за кредитом в сумі 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Доказі оплати поточної заборгованості за кредитом, термін погашення якого не наступив у сумі 1254390,00 грн. та простроченої заборгованості за кредитом, термін погашення якого пройшов у сумі 205450,00 грн. відповідач суду не представив.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача поточної та простроченої заборгованості за кредитом підлягають задоволенню у частині стягнення поточної заборгованості за кредитом, термін погашення якого не наступив у сумі 1254390,00 грн. та простроченої заборгованості за кредитом, термін погашення якого пройшов у сумі 205450,00 грн., на підставі вищезазначених правових норм.

Відповідно до частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладанні кредитного договору зобов’язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Згідно з розділом І графи 7 договору позичальник зобов’язується сплачувати банку проценти у розмірі 20 відсотків річних.

Згідно з уточненим розрахунком, наданим позивачем, сума прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, за період з 28.09.2009 року по 11.08.2010 року, склала 180908,40 грн., сума поточних відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, за період з 10.03.2010 року по 11.08.2010 року, склала 138822,74 грн., Цій розрахунок відповідачем оспорений не був, доказів сплати заборгованості з процентів відповідачем також надано не було.

З огляду на викладене, задоволенню також підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків в зазначених сумах.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 80180,36 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом, а саме – за невиконання та\чи неналежне виконання боргових зобов’язань у сумі, у порядку та у строки, що визначені договором, позичальник зобов’язаний сплатити банку (на вимогу банка) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного\неналежно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення.

На підставі положень цього пункту позивачем була нарахована пеня за прострочення повернення суми кредиту і відсотків за період з 26.02.2009 року по 11.08.2010 року у сумі 80180,36 грн.

Перевіривши такий розрахунок, судом встановлено, що така сума пені підлягає перерахуванню і, як наслідок, зменшенню у зв’язку з наступним.

Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позов подано до суду 11.03.2010 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду АР Крим, та враховуючи приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то перебіг строку, в межах якого може заявлятися позовна вимога про стягнення пені, починається з 11.03.2009 року.

За розрахунками суду, з урахуванням приписів статті 258 ЦК України та пункту 6 статті 232 ГК України, позовна вимога позивача за первісним позовом підлягає задоволенню лише у сумі 11369,85 грн. за період з 11.03.2009 року по 11.09.2009 року.

Позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 68810,51 грн. задоволенню не підлягають, у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме: щодо стягнення з відповідача поточної заборгованості за кредитом, термін погашення якого не наступив у сумі 1254390,00 грн. та простроченої заборгованості за кредитом, термін погашення якого пройшов у сумі 205450,00 грн., прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у сумі 180908,40 грн., поточних відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у сумі 138822,74 грн. та пені у сумі 11369,85 грн. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача непогашеної простроченої заборгованість за кредитом в сумі 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 68810,51 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічної позовної заяви, відповідно до якої (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог по зустрічному позову) ФОП Бутурлім В.В. просить визнати недійсним пункт 1.9 Кредитного договору № 149 від 21.04.2008р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та Приватним підприємцем Бутурлім В.В. суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 1.9.1. кредитного договору № 149 від 21.04.2008 року, незважаючи на інші положення договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку настання чи існування однієї з таких обставин:

-          невиконання позичальником своїх зобов’язань (обов’язків) за договором (у тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3 Розділу ІІ договору) або умов документів забезпечення або настання будь-якого іншого випадку невиконання умовами договору та\або випадку невиконання умов документів забезпечення;

-          у випадку погіршення чи загрози погіршення фінансового стану позичальника, втрати, пошкодження чи зменшення вартості предмету забезпечення;

-          якщо інформація і документи, що належить подати позичальником у банк у відповідності з умовам договору, надано позичальником несвоєчасно, у неповному обсязі чи якщо така інформація та документи виявилися недостовірними;

-          настання та/або існування хоча б однієї з обставин, які перелічені у п.п. 2.2.3. п. 2.2 Розділу ІІ договору;

-          якщо позичальник не погодився з пропозицією банку щодо зміни умов договору;

-          втрати дійсності установчим (-и) документом (-ами) позичальника.

При цьому, таке виконання боргових зобов’язань повинне бути проведене позичальником протягом 5 банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Застереження 1: сторони визначають, що реалізація положень п. 1.9 Розділу ІІ договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов договору. Реалізація положень п. 1.9 Розділу ІІ договору є одним із способів виконання боргових зобов’язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

Застереження 2: вимога вважається надісланою в день її відправлення на адресу позичальника, що зазначена у договорі. До направлення вимоги на адресу позичальника прирівнюється також і її вручення позичальнику чи його представнику під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема кур’єрською доставкою).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Проте позивач за зустрічним позовом ані у своїй зустрічній позовній заяві, ані у заяві про уточнення зустрічної позовної заяви не навів суду жодної документально обґрунтованої правової підстави, яка, на думку ФОП Бутурліма В.В., тягне за собою визнання недійсним п. 1.9.1. кредитного договору № 149 від 21.04.2008 року у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога ФОП Бутурліма В.В. про визнання недійсним пункту 1.9 Кредитного договору № 149 від 21.04.2008р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та Приватним підприємцем Бутурлім В.В. є безпідставною та спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

У судовому засіданні 12.08.2010 року представник відповідача по первісному позову надав суду письмове клопотання про призначення у дійсній справі судової бухгалтерської (економічної) експертизи стосовно визначення фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 149 від 21.04.2008 року.

Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання у зв’язку з наступним.

Згідно з пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 року № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У той час, як при розгляді дійсної справи представники обох сторін надали суду належні та допустимі докази, які суд визнав достатніми для правильного та усестороннього розгляду дійсної справи.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом покладається на відповідача. При цьому суд враховує, що оплата 5000,00 грн. була здійснена відповідачем вже у процесі вирішення даного спору.

Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 – 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору з м е н ш и в позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, держав не мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач за первісним позовом у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог до 1864751,50 грн. про що у матеріалах справи міститься Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.08.2010 року № 350, яка судом прийнята до свого розгляду.

12.08.2010 р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.08.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 79, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича про призначення судової експертизи відмовити.

2.          Прийняти до свого розгляду заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про зменшення розміру позовних вимог № 350 від 12.08.2010 року.

3.          Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича задовольнити частково.

4.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича, м. Судак ( 98000, м. Судак, вул. Гвардійська, 27; ІПН 2494217453) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна”(м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, п\р 32004172301 у Головному управлінні НБУ у м. Києві та Київській обл., код ЄДРПОУ 22906155, МФО 300120) поточну заборгованість за кредитом, термін погашення якого не наступив, у сумі 1254390,00 грн., прострочену заборгованість за кредитом, термін погашення якого пройшов, у сумі 205450,00 грн., прострочені відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, у сумі 180908,40 грн., поточні відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, у сумі 138822,74 грн. та пеню у сумі 11369,85 грн.; 17959,41 грн. державного мита та 227,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Провадження у справі за первісним позовом щодо стягнення непогашеної простроченої заборгованості за кредитом в сумі 5000,00 грн. припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

6.          У первісному позові щодо стягнення пені у сумі 68810,51 грн. відмовити.

7.          У зустрічному позові Фізичної особи-підприємця Бутурліма Віктора Володимировича до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.