Рішення № 10793379, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-16/3799-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50 ідентифікаційний код 14360570; адрес для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

До відповідача Приватного підприємства «Вояж - сервіс» (98640, АР Крим, м. Ялта. Смт. Гурзуф, вул. Санаторна, б4, кв.27, ідентифікаційний код 25151071)

Про стягнення 5 266,00 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача – Паніна П.Є.- представ., дов. № 3415 від 03.09.09р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Вояж - сервіс», в якій просить стягнути заборгованість за договором № 02/04-0 від 10.01.2005р. в сумі 2 342, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті кредиту, наданого позивачем за договором №02/04-0 від 10.01.2005 р., через що заборгованість Приватного підприємства «Вояж - сервіс» перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» складає 2342,22 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

До позовної заяви позивач надав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить Приватному підприємству «Вояж - сервіс» шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст..67 Господарського процесуального кодексу України накладення арешту допускається на майно або грошові кошти відповідача. Отже, застосування одночасно двох заходів щодо забезпечення позову є неможливим.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

У той же час, позивач вказаних доказів не надав, не конкретизував на яке саме майно можливо накласти арешт або розрахункові рахунки, які належать відповідачу.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову необґрунтована відповідними доказами, які не дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення в майбутньому, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Позивач у судове засідання 17.08.2010р. з’явився, підтримав свої позовні вимоги та повідомив суд про порушення справи про банкрутство відносно боржника ПП «Вояж - сервіс», а також надав ухвалу суду від 31.05.2010р. у справі № 2-31/404-2010 про визнання ПП «Вояж - сервіс» банкрутом та припинення провадження у справі.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.01.2005 р. між ВАТ «Приватбанк» (Банк) в особі заступника директора Ялтинської філії «Приватбанк» та Приватним підприємством «Вояж - сервіс» (Клієнт) був укладений договір про надання Експрес-овердрафтового кредиту №02/04-0, згідно з п. 1.1 якого Банк за наявністю вільних грошових ресурсів зобов’язується здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування Клієнта, що полягає в проведенні його платежів поверх залишку коштів на поточному рахунку Клієнта №26006290211001, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого згідно з п. 1.3 цього Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому виникає дебетове сальдо. (а.с.6-8)

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається в обмін на зобов’язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів та винагороди в обумовлені цим договором строки.

Ліміт є сумою грошових коштів, в межах якої Банк зобов’язується здійснювати оплату розрахункових документів Клієнта поверх залишку грошових коштів на його поточному рахунку. На момент підписання цього Договору ліміт складає 10 000,00 грн. (п. 1. 3 Договору).

Проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим Договором, здійснюється Банком в строк до 10 січня 2006 р. (п. 1.4 Договору).

В п. 1.5 Договору передбачено, що експрес-овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком в межах Ліміту та строку, встановлених згідно з п. п. 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом не більш 30 днів.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та встановлений в Додатку №1 до цього Договору.

П. 3.2 Договору встановлено, що згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, при порушення Клієнтом будь-якого з зобов’язань з погашення кредиту, передбачених п. п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього Договору, Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 44% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Додатковою угодою від 26.07.2005 р. розмір Ліміту за договором №02/04-О від 10.01.2005 р. був зменшений до 5000,00 грн.(а.с.9)

Додатковою угодою від 30.08.2005 р. розмір Ліміту за договором №02/04-О від 10.01.2005 р. був збільшений до 6135,00 грн.(а.с.10)

Позивач звертаючись до суду з цим позовом, посилається на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користуванням кредитом, через що заборгованість останнього складає 483, 73 грн. заборгованість за кредитом, 1047,50 грн. 0 проценти за користування кредитом та 810, 99 грн. пені на своєчасне виконання зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Ухвалою ГС АР Крим від 13.01.2010р. у справі № 2-31/404-2010 було порушено провадження у справі за заявою кредитора Управління ПФУ у м. Ялта про банкрутство Приватного підприємства «Вояж - сервіс» у порядку статті 52 Госопдарського процесуального кодексу України. (а.с.21-22)

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності— боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343-ХІІ від 14.05.1992 р.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Договірні відносини між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та Приватним підприємством «Вояж - сервіс» виникли 15.01.2005р, тобто до порушення провадження у справі про банкуртство № 2-31/404-2010, а отже можна зробити висновок про те, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є конкурсним кредитором.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

          Згідно з ч. 5 ст. 52 вказаного Закону з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у ліквідаційній процедурі боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов’язує ліквідатор письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.           Проте, відовідної заяви від ВАТ «Приватбанк» до ліквідатора ПП «Вояж - сервіс» Ващищен Ольги Федорівни щодо включення саме заявленої суми у розмірі 2342,22 грн. не надходило.

Більш того, Ухвалою ГС АР Крим від 31.05.2010р. у справі № 2-31/404-2010 був затверджений звіт та ліквідаційний баланс ліквідатора, банкрута ПП «Вояж - сервіс» ліквідовано, виключивши з ЄДРПО України, вимоги всіх кредиторів, не задоволені у зв’язку з недостатністю майна вважаються погашеними, а провадження у справі припинено.

Як вбачається зі звіту ліквідатора щодо виконаної роботи в рамках справи № 2-31/404-2010 до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу увійшла сума 24809,48 грн. ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк», яка була стягнута на підставі рішень господарського суду АР Крим та знаходилась на примусовому виконанні у органах ВДВС. (а.с.30-31)

Таким чином, судом встановлено, що заявлена позивачем у справі № 5002-16/3799-2010 сума у розмірі 2 342,22 грн. не була включена у четверту чергу в рамках справи № 2-31/404-2010.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,— не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 Закону).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» щодо стягнення з Приватного підприємства «Вояж - сервіс» заборгованості за договором № 02/04-О від 10.01.2005р. у розмірі 2342, 22 грн., а тому у позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.66, 67, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ч.2. ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні заяві щодо забезпечення позову від 02.07.2010р.

2. В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.