Ухвала суду № 10792335, 17.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року справа №2а-16553/09/0570

зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі судового засідання Козловій О.М.

за участю представника позивача - Кузьменко Є.В., представників відповідача - Руденко Є.О., Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у адміністративній справі №2а-16553/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного підприємства "Гевіс" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у адміністративній справі №2а-16553/09/0570 позов задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001192302/0/57780, прийняте Державної податковою інспекцією у м. Краматорську 24.09.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „СП Гевіс" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 823 457,9 грн., в тому числі, за основним платежем -1 475 971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 347 486,9 грн.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001202302/0/57779, прийняте Державної податковою інспекцією у м. Краматорську 24.09.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „СП Гевіс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 598 382,5 грн., в тому числі, за основним платежем -204284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 394098,5 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального, процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Під час апеляційного перегляду справи представник позивача просив залишити постанову суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення; представники відповідача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норму матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений акт від 10.09.2009р. № 2203-23-2-14324054 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.09.2009р.

Податковим повідомлення-рішенням № 0001202302/0/57779 від 24.09.09р. відповідачем згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено позивачеві суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 204 284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 394 098,50 грн. на загальну суму 598 382,50 грн.

Податковим повідомлення-рішенням № 0001192302/0/57780 від 24.09.09р. відповідачем згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено позивачеві суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1475971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1347486,9 грн. на загальну суму 2823457,9 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 204 284 грн., сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), витрати які не відносяться до складу валових витрат.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей, витрати з оплати орендної плати та плати за користування електроенергією безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та відсутні підстави для зменшення валових витрат на вартість таких товарів та послуг, а тому безпідставним є й визначення податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 204284 грн.

Колегія суддів зазначає, що оплата придбаних товарів та послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками товарів і послуг. Отримавши податкову накладну, покупець товару (в даному випадку - отримувач послуг) набув право на включення суми податку, вказаної в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку позивач придбавав товари та послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, придбання цих послуг підтверджується податковими накладними, тому суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо висновку про безпідставність визначення ТОВ „СП Гевіс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 394098,50 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначене порушення полягає в тому, що позивачем не доказано факту самостійного виготовлення профілю, що є основним складовим для виготовлення готової продукції, а також використання обладнання, електроенергії, сировини, матеріалів, послуг по оренді для власного виробничого процесу. Податковий орган робить висновок, що витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей, електричної енергії, орендної плати в загальній сумі 5794457 грн. є витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача в періоді, що перевірявся, є виробництво будівельних матеріалів з пластмас, виробництво пластмас у первинних формах. Ця обставина, зокрема, підтверджується статутом позивача.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивач здійснює виробничу діяльність у приміщенні виробничої дільниці цеху промислової обробки за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе,10, яке належить ВАТ „НВП „Оснастка", про що свідчить договір оренди № 1194-А від 02.04.2007 р„ укладений між ВАТ „НВП „Оснастка" та ТОВ «СП Гевіс».

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Податковий орган в акті перевірки в якості обґрунтування зменшення валових витрат посилається на те, що позивачем не доказано факту самостійного виготовлення профілю, що є основною складовою для виготовлення готової продукції, а також використання обладнання, електроенергії, сировини, матеріалів, послуг по оренді для власного виробничого процесу. Тобто, податковий орган робить висновок про те, що ці витрати не підтверджені відповідними документами та не пов'язані з власною господарською діяльністю ТОВ „СП Гевіс".

Колегія суддів вважає, що той факт, що позивачем не була надана податковому органу технологічна документація по виробничому процесу, норми списання сировини та матеріалів, які використовуються для виробництва готової продукції, не можуть бути підставою для зменшення валових витрат, оскільки податкове законодавство не пов'язує наявність чи відсутність такої документації з правом платника податків на віднесення певних витрат до складу валових витрат. Основною умовою формування валових витрат відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є підтвердження витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також пов'язаність цих витрат з власною господарською діяльністю.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 8.1.1. п.8.1 ст. 8 цього Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п. 8.1.2.п.8.1 ст. 8 наведеного Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються у тому числі суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Факт оплати позивачем за спожиту електроенергію підтверджений в судовому засіданні відповідними актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) та відповідними платіжними документами.

Отримані за договорами товари, спожита електроенергія використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності. Операції з продажу продукції, виробленої позивачем, оподатковані позивачем шляхом включення вартості товарів до складу валових доходів та нарахування за такими операціями податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Оскільки встановленні підпунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" обмеження щодо формування валових витрат не містять розширювального тлумачення, то наявність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення витрат, є достатньою для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

За наслідками викладеного та відповідно до нормативного припису ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів вважає, зазначені обставини дають суду підстави для висновку про правомірність включення позивачем сум до складу валових витрат, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасуванню його не має. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 22 червня 2010 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у адміністративній справі №2а-16553/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного підприємства "Гевіс" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Дяченко С.П.

Судді: Сіваченко І.В.

Ястребова Л.В.