Постанова № 10791668, 09.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. справа № 2а-14832/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріТокмаковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомМакіївського міського управління Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України

в Донецькій області

доДержавної інспекції з контролю за цінами

в Донецькій області

третя особа без самостійних Головне управління Міністерства внутрішніх справ

вимог на предмет споруУкраїни Донецькій області

про скасування рішення № 209 від 31 липня 2009 року

про застосування економічних санкцій

та припису № 258-209 від 31 липня 2009 року

за участю:

представника позивача: Кайданович Т.Л. (за дов. б/н від 22.06.10 р.)

представник відповідача: Долгих Н.Д. (за дов. 05-05/827 від 25.12.09 р.)

представник третьої особи:Пластун О.М. (за дов. № 1696 від 01.04.10 р.)

Макіївське міське Управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом Макіївське МУ ГУВМС України в Донецькій області) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної інспекції по контролю за цінами в Донецькій області про відміну рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 липня 2009 року №209, припису № 258-209, претензії № 05-04/209-209 від 31 липня 2009 року. В позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом ГУМВС України в Донецькій області).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував наступним. За наслідками проведеної перевірки відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МУ ГУВС України в Донецькій області (далі ВГІРФО або відділ), Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області було встановлено застосування розмірів цін та тарифів на послуги, що надаються відділом із порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме: 1) додаткове стягнення плати за послуги, які фактично не надаються; 2) додаткове стягнення плати за довідку Управління інформаційних технологій, надання якої не передбачено правилами оформлення та видачі проїзного документу дитини. Висновки про виявлені порушення були відображені в Акті перевірки №443 від 24 липня 2009 року. На підставі викладених в Акті перевірки №443 від 24 липня 2009 року висновків, 31 липня 2009 року Державною інспекцією за цінами в Донецькій області було прийнято рішення № 209 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» було вилучено з ГУМВС України в Донецькій області в доход бюджету суму безпідставно отриманої виручки в сумі 2311,54 грн. та штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки в сумі 4623,08 грн. Окрім цього, 31 липня 2010 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 443, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області був винесений припис № 258-209, яким було зобовязано МУ ГУМВС України в Донецькій області в місячний термін усунути виявлені порушення порядку встановлення розмірів плати за надання послуг шляхом їх приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів. 31 липня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області було направлено на адресу позивача претензію № 05-04/209-209 із визначенням в ній отримувачем ГУМВС України в Донецькій області із вимогами про сплату суми застосованої економічної санкції у розмірі 6934,62 грн., з яких сума необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 2311,54 грн., сума штрафу у розмірі 4623,08 грн. Позивач зазначав що відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» особи, що звертаються за отриманням паспорту, сповіщають про себе дані та відомості про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього закону право на виїзд за кордон. Пунктом 12 Порядку провадження за заявами про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року передбачено, що перевірка наявності чи відсутності правових перешкод для виїзду за кордон здійснюється через відповідні підрозділи управлінь (відділів) інформаційних технологій ГУМВС областей. З огляду на зазначене та посилаючись на Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року, яким затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, доступ до інформації оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку Департаменту інформаційних технологій при МВС України є обмеженим та сам позивач не входить до переліку осіб, які можуть отримати зазначену інформацію. Враховуючи наведене при виконанні заяв громадян про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини заявниками надавалися довідки форми ІП-1 Міністерства внутрішніх справ України.

Протягом судового розгляду справи позивачем без зміни наведеного в позові обґрунтування вимог неодноразово уточнювалися позовні вимоги та в останній редакції були викладені наступним чином: скасувати рішення №209 про застосування економічних санкцій з порушення державної дисципліни цін від 31 липня 2009 року в сумі 5305,50 грн., з яких 1768,50 грн. сума необґрунтовано отриманої виручки, 3537,00 грн. сума штрафної санкції та припис № 258-209 від 31 липня 2009 року, в частині повязаній із висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про додаткове стягнення плати за надання довідки форми ІП -1 при наданні послуг щодо оформлення паспортів/проїзних документів дитини с 14 років для виїзду за кордон.

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області (відповідач) проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечувала, в обґрунтування заперечень, зазначала що за наслідками проведення перевірки позивача були встановлені порушення запроваджених методів врегулювання державної дисципліни цін, а саме: 1) додаткове стягнення плати за довідку управління інформаційних технологій про відсутність судимості, надання якої не передбачено правилами оформлення і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини та 2) додаткове стягнення плати за послуги, які фактично не надаються. Листом від 27 серпня 2009 року № 4227/к Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області погодилося із виявленим при проведенні перевірки порушенням у виді стягненні додаткової плати за послуги, що фактично не надавалися та погодилося із перерахуванням частково суми застосованої економічної санкції за рішенням № 209 від 31 липня 2009 року в сумі 1629,12 грн., з яких 543,04 грн. сума необґрунтовано отриманої виручки, 1086,08 грн. сума застосованого штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки. Що стосується виявленого порушення у вигляді додаткового стягнення плати за довідку управління інформаційних технологій при оформленні та видачі проїзного документу дитини, то відповідач зазначав наступне. Пунктом 10 Правил оформлення і видачі паспорту громадянину України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення визначений перелік документів, надання яких є необхідним для оформлення проїзного документу. Зазначений перелік не містить довідки форми ІП-1 про те, що громадянин засудженим не значиться і в розшуку не перебуває. При цьому, анкета одержувача паспорту громадянина України для виїзду за кордон, встановленого зразка містить сповіщення про відсутність підстав, що обмежують право виїзду за кордон від імені заявника. З огляду на що, відповідач зауважував на тому, що перевірка достовірності зазначеної в анкеті заявником інформації про наявність чи відсутність перешкод для виїзду за кордон має перевірятися самостійно відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. За наслідками проведення перевірки достовірності заявленої заявником інформації відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб мало бути прийняте рішення про можливість надання послуги з оформлення паспорту, проїзного документу чи навпаки, обґрунтованої відмови в його видачі. Порушення зазначених положень законодавства, на думку відповідача, призвело до безпідставного отримання позивачем виручки в сумі 1768,50 грн., що є підставою для застосування економічних санкцій, передбачених статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях та наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області надала пояснення аналогічні викладеним позивачем у наданому позові, зауважувало на протиправності оскаржуваних позивачем рішення про застосування економічних санкцій № 209 від 31 липня 2009 року та припису № 258-209 від 31 липня 2009 року в частині, визначеній позивачем у якості предмету оскарження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Макіївське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08671455, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 164559 та витягом з положення про Макіївське міське Управління ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області № 1156 від 16 жовтня 2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положення про управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та його територіальні підрозділи, затвердженого Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 82 від 31 січня 2007 року. УГІРФО та його територіальні підрозділи під час виконання завдань з питань забезпечення охорони громадського порядку підпорядковується відповідно начальникам ГУМВС України в Донецькій області, міських управлінь, міських і районних відділів, міськрайвідділів і діють за єдиною дислокацією у складі міліції громадської безпеки.

24 липня 2009 року представниками Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області було проведено перевірку відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних особі, за наслідками проведення якої був складений Акт перевірки № 443, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як зазначено в Акті перевірки № 443 від 24 липня 2009 року, при перевірці було встановлено стягнення додаткової плати за довідку про відсутність чи наявність судимості форми ІП 1 , надання якої не передбачено правилами оформлення та видачі проїзного документу для виїзду за кордон. Як зазначено в Акті перевірки, стягнення плати за довідку про відсутність чи наявність судимості форми ІП 1 Управління інформаційних технологій в сумі 13,10 грн. (термін надання до 10 днів) та 26,20 грн. (термін надання 1 місяць) є неправомірним. Опис зазначеного порушення міститься на сторінках 5-6 Акту перевірки №443 від 24 липня 2009 року.

На стор. 5 Акту перевірки зазначено, що наведене порушення було виявлено через виявлення у справах на оформлення паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон серед інших документів, довідки за формою ІП 1 Міністерства внутрішніх справ України, яка видана Управлінням інформаційних технологій ГУМВС України в Донецькій області про те, що громадянин на території Донецької області засудженим (-ою) за кримінальними справами не значиться і в розшуку не перебуває (далі за текстом довідка УІТ). Відповідно до змісту Акту перевірки, одержувачем коштів за послуги відділу ГІРФО, бланки паспорту та довідку УІТ є ГУМВС України в Донецькій області. За наслідками перевірки справ по отриманню паспортів громадянина України для виїзду за кордон за липень, вересень, жовтень, листопада, грудень 2008 року було встановлено наявність довідок УІТ в усіх справах за відсутності квитанцій на їх сплату.

Як зазначено в акті, відповідно до приписів пункту 4 Інструкції про порядок звернення підрозділів служби ГІРФО до обліків Управління інформаційних технологій, затвердженої Розпорядженням ГУМВС України в Донецькій області № 117 від 25 січня 2007 року при оформленні або поновленні паспортних документів (паспортів громадян України у звязку із виїздом за кордон ) у віці від 14 до 18 років) та оформленні/продовженні посвідки на проживання особа звертається до обліково-реєстраційних підрозділів органів внутрішніх справ особисто або через законних представників. При цьому, бажання особи здійснити процедуру оформлення довідки через службу ГІРФО, оформлюється шляхом заповнення заявки-доручення на отримання цієї довідки. В Акті перевірки №443 зазначено, що перевірка відсутності правових перешкод при наданні послуг входить до переліку функціональних обовязків відділу ГІРФО та має проводитися цими відділами, а не підтверджуватися довідками, що надаються замовниками та ними сплачуються. З огляду на таке, в Акті зазначено встановлення порушення застосування позивачем цін на платні послуги та безпідставне стягнення з громадян плати за довідки про відсутність чи наявність судимості при оформленні і видачі проїзного документу дитині віком від 14 років, в результаті чого за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2009 року позивачем було зайво отримано суму виручки у розмірі 1768,50 грн.

Окрім зазначеного, при проведенні перевірки представниками відповідача були виявлені порушення застосування розмірів цін на платні послуги, що надаються відділом ГІРФО при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого, що виразилися у стягненні додаткової плати в сумі 10,28 грн., та при оформленні другого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що виразилися у стягненні додаткової плати в сумі 60,17 грн., які привели до отримання позивачем необґрунтованої виручки в сумі 481,36 грн. Застосування економічних санкцій в цій частині не оскаржується позивачем.

На підставі викладених в Акті перевірки № 443 від 24 липня 2009 року висновків, 31 липня 2009 року відповідачем був винесений припис № 258-209 (арк. справи 5), яким було зобовязано позивача в місячний термін усунути порушення порядку встановлення розмірів плати за надання послуг шляхом їх приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів та повідомити про вжиті заходи.

31 липня 2009 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки №443 від 24 липня 2009 року, відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 209 (арк. справи 7), яким на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» було вилучено у ГУ МВС України в Донецькій області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) суму безпідставно отриманої виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 2311,54 грн. та штрафу в сумі 4623,08 грн., загальна сума економічної санкції складає 6943,62 грн.

Із змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що спірним питанням цієї справи є скасування оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії, повязаних із висновками про стягнення позивачем додаткової плати за довідку про відсутність чи наявність судимості при оформленні і видачі паспорту/проїзного документу дитині віком від 14 років. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Рішенням № 209 за зазначене порушення було застосовано економічну санкцію в сумі 5305,50 грн., з яких 1768,50 грн. сума необґрунтованої виручки, 3537,00 грн. сума штрафу у двократному розмірі суми необґрунтованої виручки.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням визначені Законом України «Про ціни та ціноутворення».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки. Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, Держцінінспекція має право, зокрема, вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Із змісту наведених приписів законодавства України вбачається, що відповідач є уповноваженим органом державної влади, який здійснює контроль за дотриманням субєктами господарювання всіх форм власності дотримання положень законодавства України про ціни та ціноутворення. При цьому, відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Стосовно правомірності винесених відповідачем актів індивідуальної дії, що є предметом оскарження в цій справі.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами визначений Інструкцією про порядок застосування економічних і штрафних (фінансових) санкцій, розробленою відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України N 1819 від 13 грудня 2000 року та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення та затвердженою Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України N 298/519 від 03грудня 2001 року.

Пунктами 1.3, 1.4 Інструкції визначено, що необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки, в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції, суми необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами, за наслідками виявлення порушень порядку встановлення і застосування цін.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.

Порядок вилучення сум нарахованих штрафних санкцій визначений розділом 3 Інструкції, пунктом 3.1. якої встановлено, що державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. Один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Одночасно керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.

З огляду на наведені вище приписи чинного законодавства України умовою винесення обовязкового до виконання припису є встановлення за наслідками проведення перевірки порушення субєктом господарювання вимог чинного законодавства про ціни. Умовою застосування економічних чи штрафних (фінансових) санкцій є одержання субєктом господарювання суми виручки через порушення ним чинного законодавства про ціни.

Стосовно висновків відповідача про виявлення порушень законодавства про ціни при здійсненні позивачем оформлення паспортів (проїзних документів) для виїзду за кордон суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Відповідно до статті 4 цього закону оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Відповідно до пункту 5 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року (далі за текстом Правила) та пункту 2 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року (далі за текстом Прядок)

заява про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) або проїзного документа дитини (далі - проїзний документ) подається за місцем проживання особи до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі (далі - територіальні органи), відділів, відділень у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - територіальні підрозділи).

Перелік документів, надання яких є необхідним для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон визначений пунктом 10 Правил. Відповідно до пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року заяви-анкети про оформлення паспорта / проїзного документа приймаються працівниками територіальних органів та територіальних підрозділів за умови подання всіх документів, передбачених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231.

Тобто, неподання особою всіх документів відповідно до переліку є підставою для відмови у прийнятті заяви на оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон.

Водночас, положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» та пункту 22 Правил № 231 визначені підстави для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа. До таких, зокрема, віднесені порушення проти заявника кримінальної справи та засудження за вчинення злочину, перебування особи під адміністративним наглядом. Відповідно до пункту 23 правил № 231 за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил приймається рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа.

Пунктами 10-14 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року визначений наступний порядок розгляду заяв про оформлення паспортів /проїзних документів.

Територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта / проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта / проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил. З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Інформація про осіб, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку є обєктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях.

Пунктом 8.2. Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань N 823/188 від 23 серпня 2002 року, визначений перелік осіб, які мають право безпосереднього звертання до оперативно-довідкових картотек та отримання інформації оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Зазначеним пунктом підрозділи ГІРФО не визначені як такі, що можуть отримати зазначену інформацію.

З огляду на наведене вбачається, що на відділ ГІРФО покладені обовязки перевірки наявності обставин, що перешкоджають виїзду громадянина за кордон та які є підставою для відмови у наданні паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон за відсутності можливості отримання зазначеної інформації від органів Департаменту інформаційних технологій.

Водночас, частиною 5 пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року передбачено, що за окремими письмовими зверненнями юридичні і фізичні особи можуть отримати платні послуги, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ". У цьому разі до заяви долучається документ про оплату послуг відповідно до спільного наказу МВС України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 05.10.2007 N 369/1105/336 "Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за N 1235/14502.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що враховуючи необхідність зясування наявності обставин, що перешкоджають виїзду особі за кордон та є підставою для отримання відмови у надання паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон, відділи ГІРФО мають право отримувати від заявників додаткові документи, необхідні для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон з метою встановлення факту наявності чи відсутності обставин, що перешкоджають видачі паспорту. Суд зазначає, що висновки викладені в Акті перевірки про те, що основною умовою для здійснення оформлення паспорту /проїзного документу дитини для виїзду за кордон є надання пакету документів, передбаченого пунктом 10 Правил не обґрунтовані положеннями чинного законодавства України, так як за прямою вказівкою пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року подання всіх документів, передбачених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини є передумовою лише прийняття заяви до розгляду.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність положенням постанови Кабінету міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року вимог відділу ГІРФО позивача про надання заявниками довідок про відсутність чи наявність судимості форми ІП 1 з огляду на таке. Зазначеною постановою визначені загальні умови звернення до відділів ГІРФО з заявою про отримання паспорту/проїзного документу, загальні положення що стосуються прийняття рішення про відмову в оформленні, видачі паспорта/проїзного документа, його тимчасове затримання або вилучення. При цьому безпосередньо процедура розгляду наданої заяви-анкети та доданих до неї документів, визначення переліку питань, які зясовуються та вирішуються відділом ГІРФО при прийняті рішення про можливість видачі паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон визначені Порядком провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року. Зазначеним положенням передбачено обовязковість зясування відділом ГІРФО наявності перешкод для виїзду за кордон через отримання інформації оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку, яка може бути отриманою тільки самою особою, яка звернулася із заявою про оформлення паспорту/проїзного документу.

Окрім зазначеного, суд зауважує на тому, що відповідно до змісту Акту перевірки, підставами дійдення висновків про стягнення позивачем додаткової плати з фізичних осіб за отримання довідки про відсутність судимості стало встановлення факту наявності в матеріалах справ на оформлення паспортів довідки про відсутність судимості за відсутності документів, які б свідчили про здійснення перерахування коштів в рахунок їх сплати платіжних квитанцій. Тобто, в акті перевірки йдеться про встановлення наявності в матеріалах справ документів довідки про відсутність судимості від заявників, а не факту стягнення позивачем додаткової плати за зазначені довідки. При цьому, сама наявність довідки про відсутність судимості у матеріалах справи на оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон не є порушенням вимог чинного законодавства, встановлення факту її наявності чи відсутності не входить до компетенції відповідача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи не підтверджено факт стягнення додаткової плати за надання довідки УІТ форми ІП 1 позивачем при оформленні паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон.

Оскільки приписом № 258-209 від 31 липня 2009 року позивача було зобовязано усунути виявлені порушення, у тому числі порушення Правил оформлення і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про скасування Припису № 258-209 від 31 липня 2009 року в частині вимог усунути виявлене порушення щодо додаткового стягнення плати за довідку Управління інформаційних технологій форми ІП 1 про відсутність судимості та наявності підстав для їх задоволення.

Що стосується правомірності прийнятого відповідачем рішення № 209 про застосування економічних санкцій від 31 липня 2009 року в сумі 5305,50 грн., з яких сума необґрунтовано отриманої виручки 1768,50 грн., сума застосованої штрафної санкції 3537,00 грн. суд зазначає наступне.

Умовою прийняття рішення про стягнення суми необґрунтовано отриманої виручки та повязаних із цим економічних санкцій є наявність порушення та отримання виручки особою, яка вчинила правопорушення. З огляду на викладене вище, наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки відповідача про порушення позивачем правил оформлення і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року. Як вже зазначалося, факт наявності порушення встановлюється актом перевірки. Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів порушення описані в Акті перевірки № 443, були виявлені відповідачем за наслідками проведення перевірки відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області. Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, сума економічної санкції була застосована відповідачем до Головного управління МВС України в Донецькій області, що має статус юридичної особи та не є особою, діяльність якої перевірялася відповідачем. Відповідно до змісту Акту перевірки № 443 від 24 липня 2009 року, уповноваженим особами відповідача було проведено перевірку структурного підрозділу Макіївського управління ГУМВС України в Донецькій області, що виключає можливість прийняття рішення про застосування економічних санкцій з Головного управління МВС України в Донецькій області - особи, діяльність якої взагалі не була предметом перевірки.

Згідно Акту перевірки №443 від 24 липня 2010 року, при проведенні перевірки не було встановлено отримання безпосередньо позивачем суми коштів в рахунок сплати довідки УІТ про наявність чи відсутність судимості, що унеможливлює стягнення з позивача суми штрафних санкцій на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в сумі 5305,50 грн., з яких сума необґрунтовано отриманої виручки 1768,50 грн., сума застосованої штрафної санкції 3537,00 грн., що є підставою для дійдення судом висновків про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог і цій частині.

З огляду на зазначене, на підставі статей 13, 14, Закону України «Про ціни та ціноутворення», пунктів 1, 5, 6, Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, положень 1.3-.1.7, 3.1.- 3.7. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України N 298/519 від 03 грудня 2001 року, положень Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року, Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань N 823/188 від 23 серпня 2002 року та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Державної інспекції по контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення №209 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 липня 2009 року в сумі 5305,50 грн., з яких сума необґрунтовано отриманої виручки 1768,50 грн., сума застосованої штрафної санкції 3537,00 грн. та припис № 258-209 від 31 липня 2009 року, в частині повязаній із висновками Державної інспекції по контролю за цінами в Донецькій області про додаткове стягнення плати за надання довідки Управління інформаційних технологій при наданні послуг при оформленні проїзних документів дитини для виїзду за кордон.

Скасувати рішення №209 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 липня 2009 року №209 про застосування економічних санкцій з порушення державної дисципліни цін від 31 липня 2009 року в сумі 5305,50 грн., з яких сума необґрунтовано отриманої виручки 1768,50 грн., сума застосованої штрафної санкції 3537,00 грн. та припис № 258-209 від 31 липня 2009 року, в частині зобовязання усунення порушень, повязаних із висновками Державної інспекції по контролю за цінами в Донецькій області про додаткове стягнення плати за надання довідки Управління інформаційних технологій форми ІП 1 при наданні послуг при оформленні проїзних документів дитини для виїзду за кордон.

Вступну та резолютивну частини постанови оголошено в судовому засіданні.

Постанову в повному обсязі виготовлено 12 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Михайлик А.С.