Постанова № 10791546, 11.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р. справа № 2а-11707/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області про визнання податкових повідомлень-рішень №0002021540/0, №0002031540/0 від 14 серпня 2007 року не чинними

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: Шевченко І.П.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області про визнання податкових повідомлень-рішень №0002021540/0, №0002031540/0 від 14 серпня 2007 року не чинними.

В обґрунтування позову зазначив, що 13 серпня 2007 року Державною податковою інспекцією в місті Сніжне була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 03 травня 2007 року по 31 липня 2007 року. У результаті перевірки були виявлені порушення виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань у розмірі 660819,65 грн. з ПДВ. За результатами перевірки був складений акт №592/15-31906124 від 13 серпня 2007 року та надіслані податкові повідомлення-рішення №0002021540/0, №0002031540/0 від 14 серпня 2007 року згідно якого, на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашеня зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зобовязано сплатити штраф у розмірі 97673,46 грн. з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомленя-рішення були прийняті в протиріччі з чинним законодавством з наступних підстав. Штраф на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 застосовується, якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених Законом №2181. Для застосування цієї штрафної санкцій, на думку позивача, необхідна неявність декількох умов: податкове зобовязання повинно бути узгоджене, погоджене податкове зобовязання повинне бути несвоєчасно сплачене. Норми Закону України №2181 передбачають два способи узгодження податкового зобовязання відповідно до пункту 5. 1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пунтку 5.2. статті 5 Закону №2181.

Як зазанчає позивач, підприємство не здійснювало погашення податкового боргу. Зазначена в акті перевірці сплата була спрямована на сплату податку на додану вартість згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 07 березня 2002 року. Але в порушення абзацу 5 пункту 2 Постанови, який передбачає, що кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами визначеними у цьому пункті, відповідач здійснив погашення податкового боргу.

У звязку з вищевикладеним, позивач просить визнати не чинним податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2007 року №0002021540/0 та №0002031540/0.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на наступне. Актом невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Сніжнеантрацит» №592/15-31906124 від 13 серпня 2007 року з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань на протязі встановлених термінів за період з 03 травня 2007 року по 31 липня 2007 року були виявлені порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України №2181, виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість у розмірі 660819,65 грн., у звязку з чим відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 97673,46 грн. Крім того, відповідач зазначає, що у платіжних дорученнях по Постанові Кабінету Міністрів України №270 підприємство при наявності податкового боргу не вказав, за який конкретно місяць та рік сплачується податок чим порушуються вимоги пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року по справі №2-а-3156/07 за адміністративним позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» був задоволений повністю податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2007 року №0002021540/0 та №0002031540/0 були визнані нечинними.

Не погодившись з данним рішенням, Державна податкова інспекція у місті Сніжне Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року по справі №2-а-3156/07 та відмовити Державному підприємству «Сніжнеантрацит» у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 лютого 2008 року залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області без задоволення.

Державною податковою інспекцією у місті Сніжне Донецької області було подано касаційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного сдуду від 25 жовтня 2007 року по справі №2-а-3156/07, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року по справі №22а-696/08, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашеня зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області було задоволено частково, скасовано постанову Донецького окружного адмінінстартивного суду від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року та прийнято рішення справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судове засідання позивачем було подано заяву про доповнення підстав адміністративного позову (а.с.134), у якому позивач зазначив що відповідно до змін внесених Постановою КМУ від 07.03.2002 №270 суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на оплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні рахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, належних до сплати постачальникам за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився розподіл. Таким чином, платіжними дорученнями у квітні 2007 року позивач сплатив податкові зобовязання за березень 2007 року, загальна сума перерахувань склала 426287,33грн. Усі суми були сплачені до закінчення терміну визначеного пп.5.1.3 п.5.1 ст.5 Закону України №2181. Відповідно платіжними дорученнями за травень позивач сплатив податкові зобовязання за квітень 2007 року. Відповідно у червні за травень, а у липні за червень.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач Державне підприємство «Сніжнеантрацит» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 02.03.2003 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №31906124.

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за період з 03.05.2007 по 31.07.2007. За результатами перевірки складено акт від 13.08.2007 № 592/15-31906124.

У висновках акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України №2181, позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань по ПДВ у сумі 660819,65 грн.

Узгоджені суми податкових зобовязань підтверджені податковими деклараціями з податку на додану вартість, а їх сплата платіжними дорученнями.(а.с.8-26,27-32).

Податковим повідомленням - рішенням від 14.08.2007 №000202154/0 за затримку на 49 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 315914,8 грн. застосовано штраф у розмірі 63182,97грн. (а.с. 4).

Податковим повідомленням - рішенням від 14.08.2007 №000203154/0 за затримку більш 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 344904,85 грн. застосовано штраф у розмірі 34490,49грн. (а.с. 5).

У платіжних дорученнях від 13.06.2007 №255 на суму 71666,67грн, від 14.06.2007 №257 на суму 8333,33 грн., від 19.06.2007 №258 на суму 8333,3 грн., від 21.06.2007 №803 на суму 1666,67 грн., від 21.062007 №259 на суму 8333,33 грн., від 22.06. 2007 № 260 на суму 162166,67 грн., від 22.06.2007 № 813 на суму 8833,33 грн., від 02.07. 2007 №273 на суму 2500,00 грн., від 04.07.2007 №276 на суму 10000,0 грн., від 05 липня 2007 року №282 на суму 117865,57, від 05.07.2007 №283 на суму 76134,43 грн., 12.072007 №290 на суму 120000,00 грн., зазначено призначення платежу «кошти для розрахунку з бюджетом по НДС згідно з ПКМУ №270 від 07.03.2002. перераховується плановий платіж з ПДВ від реалізації вугілля».

Предметом доказування у справі є обставини щодо дат сплати позивачем узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за податковими деклараціями від 20.04.2007 №5306, від 21.05.2007 №6724, від 18.06.2007 №7183.

З наявних у справі копій платіжних доручень про сплату ПДВ не вбачається, за які звітні податкові періоди (за якими податковими деклараціями) здійснені платежі. Платіжні доручення містять лише вказівку кошти для розрахунку з бюджетом по НДС згідно з ПКМУ №270 від 07.03.2002. перераховується плановий платіж з ПДВ від реалізації вугілля.

Цією постановою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» від 05.06.2000 №892, в тому числі доповнено постанову пунктом 7-1, яким встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію підприємства вугільної промисловості (далі платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу» платник податку робить такий запис : «кошти для розрахунку з бюджетом по НДС згідно з ПКМУ №270 від 07.03.2002». Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: «Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03. 2002 №270»

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України №2181. відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

З прийняттям цієї постанови будь-яких змін в Закон №2181 щодо граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ не вносилось, не містить таких положень і сама постанова.

Відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

За порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, визначених цим підпунктом.

Судом встановлено, що фактично позивачем, платіжними дорученнями, які були зазначені в акті перевірки, були сплачені суми податку на додану вартість, порядок сплати яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 №270, а не узгоджених податкових зобовязань визначених у поданій ним податковій декларації, з порушенням строків передбачених законом №2181.

В той же час, позивачем обрано для захисту своїх порушених прав спосіб у вигляді визнання нечинними податкові повідомлення рішення, тоді як відповідно до положень ст..17,162,171 КАС України є належним способом захисту порушеного права щодо нормативно-правових актів, тоді як щодо акту індивідуальної дії, яким є і податкове повідомлення рішення відповідача про зобовязання сплатити штраф, може бути предявлена позовна вимога про його скасування. Необхідність в цьому випадку вибору правильного способу захисту порушеного права обумовлюється тим, що нечинним нормативно-правовий акт визнається з дня вступу в силу рішення суду, тоді як акт індивідуальної дії скасовується з моменту його прийняття.

Відповідно до п.2 статті 11 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Пунктом 3 вказаної статті встановлено Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 серпня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 17 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.