ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.08.10Справа №2а-4692/10/8/0170 (10:22) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємства «СтройОпт»
до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників сторін:
від позивача: Воложанін Андрій Олександрович, наказ № 4-К від 11.05.2000 року,
Андруцька Ганна Олександрівна, довіреність № б/н від 01.07.2010 року,
від відповідача: Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.2010 року;
Суть спору: підприємство «СтройОпт» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про скасування та визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м.Сімферополі від 02 квітня 2009 р. № 0006282303 у сумі 5260,00 гривень як такого, що суперечить діючому законодавству.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Адміністративний позов мотивований тим, що 18.03.2009 року посадовими особами ДПІ в м.Сімферополі було проведено перевірку підприємства «СтройОпт» з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Позивач зазначає, що в ході перевірки посадовими особами ДПІ в м.Сімферополі було встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач пояснює, що на підставі акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303, згідно якого податковим органом з посиланням на п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5260,00 гривень.
Позивач зазначає про свою незгоду з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303, у звязку з чим пояснив наступне.
До підприємства «СтройОпт» завітали дві фізичні особи, представилися співробітниками ТОВ «Ложістік Крим», висловили намір придбати у позивача руберойд на суму 1052,00 гривень. Співробітником підприємства на підставі наданих копій свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ було оформлено рахунок фактуру, видаткову та податкову накладні. Товар за цими документами не відпускався взагалі. Внести кошти за руберойд на поточний рахунок позивача в установі Морського транспортного банку представники ТОВ «Ложістік Крим» відмовилися. Від приймання готівкових коштів директор підприємства «СтройОпт» відмовився та запропонував звернутися до ФОП ОСОБА_4 Представники ТОВ «Ложістік Крим» придбали руберойд у ФОП ОСОБА_4, у звязку з чим ФОП ОСОБА_4 було видано розрахункову квитанцію. Після придбання руберойду представники ТОВ «Ложістік Крим» повернулися до підприємства «СтройОпт» та представилися посадовими особами ДПІ в м.Сімферополі, предявили директору підприємства «СтройОпт» направлення на проведення перевірки.
Позивач зазначає, що посадовими особами відповідача було порушено порядок проведення перевірки.
Позивач підкреслює, що не існує жодного нормативно правового акту, який б надавав посадовим особам податкового органу право з метою проведення перевірки за дотиманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» видавати себе за співробітників будь-якого субєкта господарської діяльності.
Позивач пояснює, що представники відповідача провели контрольну закупівлю при відсутності повноважень на її проведення.
В позові зазначено, що діючим законодавством не передбачено порядку, згідно якого посадові особи податкового органу наділяються коштами для виконання перевірки, сутність якої полягає в придбанні товарів.
Позивач зауважив, що підприємством «СтройОпт» розрахункова операція взагалі не здійснювалася, готівкові кошти не приймалися, жодного документу про прийняття готівкових коштів підприємство не оформляло.
Позивач підкреслив, що виписані підприємством видаткова та податкова накладні не є доказом того, що підприємство отримало та оприбуткувало до каси готівкові кошти за товар в сумі 1052,00 гривень.
У судовому засіданні 01.07.2010 року представники позивача адміністративний позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 27.07.2010 року представники позивача надали письмові пояснення, з яких вбачається, що підприємство «СтройОпт» орендує приміщення за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дєрюгіної,15, де здійснює господарську діяльність з продажу будівельних матеріалів. Продаж будівельних матеріалів майже завжди здійснюється на умовах безготівкового рахунку, у звязку з чим підприємство не має касового апарату. З ФОП ОСОБА_5, який здійснює торгівлю аналогічним асортиментом товару, у підприємства є усні договірні відносини: якщо покупець, який звернувся до підприємства з наміром придбати товар, виявляє бажання сплатити за товар готівкою, то ОСОБА_5 здійснює продаж такого товару від свого імені, а підприємство в той же час оформлює реалізацію потрібної кількості товару на імя ФОП ОСОБА_5, який згодом розраховується з підприємством шляхом внесення коштів на поточний рахунок підприємства через касу банківської установи.
У судовому засіданні 06.08.2010 року представники позивача надали письмові пояснення з урахуванням показань свідків, допитаних судом.
Крім того, представники позивача зазначили, що оформлення рахунку фактури, видаткової та податкової накладних не є доказом здійснення розрахункової операції у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У судовому засіданні 01.07.2010 року представник відповідача надав заперечення проти позову, з яких вбачається, що прийняте ДПІ в м.Сімферополі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303 є законним та обґрунтованим.
Відповідач зазначає, що перевірка підприємства «СтройОпт» представниками податкового органу проведена з дотриманням порядку її проведення, перевірка проведена на підставі плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2009 року та на підставі направлень на проведення перевірки від 13.03.2009 року № 2398 та № 2399, з якими директор підприємства «СтройОпт» ознайомився, один екземпляр отримав.
Відповідач пояснив, що в ході перевірки встановлено, що 18.03.2009 року зі складу, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, здійснено продаж товарів згідно податкової накладної № 130 від 18.03.2009 року та видаткової накладної № 153 від 18.03.2009 року на загальну суму 1052,00 гривень. Зазначена розрахунково-касова операція не була проведена через РРО, що є порушенням п.п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У судовому засіданні 27.07.2010, 06.08.2010 року представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
В ході судового розгляду судом було допитано в якості свідків податкових ревізорів-інспекторів ДПА в АРК ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили перевірку, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_8, який є завскладом ФОП ОСОБА_5, та бухгалтера підприємства «СтройОпт» ОСОБА_9.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, допитавши свідків, суд
ВСТАНОВИВ:
18.03.2009 року посадовими особами ДПА в АР Крим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі направлень № 2398 та № 2399 (а.с.40), плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2009 року (а.с.41) здійснено перевірку господарської одиниці складу - магазину, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної,15, діяльність в якому здійснює підприємство «СтройОпт», за результатами якої було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 001280/0435/01/09/23/30271095(а.с.43-44, надалі акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що 18.03.2009 року за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної,15, встановлено реалізацію товару зі складу згідно податкової накладної № 130 від 18.03.2009 року та видаткової накладної № 153 від 18.03.2009 року на загальну суму 1052,00 гривень.
Перевіркою встановлено, що зазначена розрахунково касова операція не проведена через РРО.
В акті перевірки зазначено, що РРО у позивача відсутній, торгові патенти не надані.
Перевіркою встановлено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 1052,00 гривень.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Перевірку проведено в присутності директора Воложаніна А.О., який з актом перевірки ознайомлений, один примірник акту отримав, акт підписав з зауваженнями, в яких зазначив, що відсутність касового апарату на підприємстві «СтройОпт» пояснюється проведенням всіх розрахунків через розрахунковий рахунок підприємства, готівкові кошти працівниками підприємства не приймалися.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303 (а.с.39), яким за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до підприємства «СтройОпт» на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5260,00 гривень.
Судом встановлено, що позивач, у звязку з незгодою з застосуванням до нього штрафних (фінансових) санкцій, оскаржив рішення ДПІ в м.Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303 в адміністративному порядку.
Так, 10.04.2009 року позивач звернувся до ДПА в АРК зі скаргою № 9/п від 10.04.2009 року (а.с.20) на рішення ДПІ у м.Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303, в якій зазначив, що рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій винесено необґрунтовано, просив скасувати вищезазначене рішення.
Рішенням ДПА в АРК про результати розгляду скарги № 1247/10/25-023 від 07.05.2009 року (а.с.21-23) рішення ДПІ у м.Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303 залишено без змін, а скарга без задоволення.
09.06.2009 року позивач звернувся до ДПА України зі скаргою № 12/п від 05.06.2009 року (а.с.24) на рішення ДПІ у м.Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303, в якій просив скасувати зазначене рішення.
Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги № 6460/6/25-0415 від 21.07.2009 року (а.с.25) рішення ДПІ у м.Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 року № 0006282303 та рішення ДПА в АРК від 07.05.2009 року № 1247/10/25-023 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, допитавши свідків, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м.Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Порядок складення плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".
При цьому, формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.
Судом встановлено, що складення зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” мають свою класифікацію:
планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);
позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);
планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);
позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).
Втім, згідно ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).
Суд зазначає, що в направленнях на перевірку № 2398 та № 2399 від 13.03.2009 року (а.с. 40) зазначений вид перевірки планова перевірка.
За характером перевірки, яка проведена податковим органом, вона не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Перевірка, яка була проведена посадовими особами ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Отже, посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Суд зазначає, що як зазначено в направленнях на проведення перевірки та акті перевірки директор підприємства «СтройОпт» онайомився з направленнями на проведення перевірки, один примірник направлень отримав, з актом перевірки ознайомився, один примірник акту отримав, акт підписав з зауваженнями.
Отже, посадові особи відповідача у цій частині діяли правомірно, виконали вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” щодо надання направлень до початку проведення перевірки.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність підстав для надання наказу позивачу перед початком перевірки, то суд зазначає наступне.
Наказ відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки позивача виданий та наданий не був, оскільки відповідач вважає, що проведена ним перевірка є плановою перевіркою на підставі плану-графіку проведення перевірок, а планова перевірка не вимагає видання наказу про її проведення.
Судом встановлено, в плані графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2009 року, який затверджено заступником голови ДПА в АР Крим (а.с.41-42), передбачено проведення перевірки підприємства «СтройОпт», розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул.Ж.Дерюгіной,15.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому, хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесена до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.
Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.
З огляду на зазначене суд вважає недоведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом недопуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням відповідачем копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятих за результатами перевірки рішень.
Приймаючи до уваги, що директор підприємства «СтройОпт» допустив представників ДПА в АРК, які діяли на підставі направлень до проведення перевірки без наявності наказу на її проведення, суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням по суті.
Доводи представників позивача стосовно того, що представниками податкового органу під час проведення перевірки було здійснено контрольну закупівлю суд не приймає до уваги, зазначає, що ревізорами в межах наданих їм законом повноважень було придбано товар в рамках перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням від 02.04.2009 року № 0006282303, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265).
Судом встановлено, що проведеною 18.03.2009 року перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
За вищенаведене порушення Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, що передбачені п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Як встановлено вище, податковим органом до позивача за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яке виразилося в непроведенні розрахункових операцій через РРО на суму 1052,00 гривень на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в розмірі 5260,00 гривень.
Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 5260,00 гривень суд прийшов до висновку про обґрунтованість їх застосування, з приводу чого зазначає наступне.
Судом встановлено, що підприємство «СтройОпт» є юридичною особою, зареєстрованою 28.01.1999 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом по державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 438042 (а.с.14), довідкою про включення до ЄДРПОУ № 23/5 1187 від 29.05.2000 року (а.с.13).
Згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ № 23/5 1187 від 29.05.2000 року (а.с.13) видами діяльності (ОКОНХ) підприємства «СтройОпт» є оптова торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації; роздрібна торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації.
Склад магазин за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної,15, в якому позивач здійснює свою діяльність, належить позивачеві на праві оренди на підставі договору на оренду складського приміщення від 04.01.2008 року (а.с.72).
Відповідно до п.1.1 договору «Орендодавець» - Орендне підприємство «Виробничо-технічний комбінат «Кримсервіс» надає, а «Орендар» - підприємство «СтройОпт» приймає у тимчасове користування приміщення площею 350 кв.м., 150 кв.м., 60 кв.м., розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної,15.
Суд зазначає, що підприємство «СтройОпт» здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами за безготівковий рахунок через установи банків без застосування РРО.
Судом встановлено, що позивач як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що продаж товару за готівкові кошти ним не здійснювався, на прохання інспектора податкової служби продати товар за готівкові кошти він відповів відмовою та пояснив, що продаж аналогічного товару за готівковий рахунок здійснює ФОП ОСОБА_5
Допитаний у судовому засіданні свідок ФОП ОСОБА_5 пояснив, що він з 2004 року є приватним підприємцем, здійснює роздрібну торгівлю будівельними матеріалами на складі за адресою: Сімферополь, вул.Ж.Дерюгіної,15, який він орендує.
Свідок зазначив, що на території, де знаходиться його склад та офіс, розташований також склад підприємства «СтройОпт».
ОСОБА_5 пояснив, що від його працівника ОСОБА_8 йому стало відомо про те, що директор підприємства «СтройОпт» привів в офіс ФОП ОСОБА_5 чоловіка, який мав намір придбати будівельні матеріали за готівкові кошти у звязку з тим, що підприємство «СтройОпт» здійснює торгівлю будівельними матеріалами тільки за безготівковий розрахунок. Чоловік мав намір придбати руберойд на суму 1052,00 гривень, у звязку з чим ОСОБА_8 було виписано рахунок на суму 1052,00 гривень. Чоловік розрахувався за товар, отримав рахунок та сказав, що за товаром приїде машина. Зазначив, що видача накладної не передбачена.
Свідок пояснив, що в КОРО не зроблено запис у звязку з тим, що покупець представився представником податкової інспекції, грошові кошти були повернуті, та товар не відвантажувався.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є завскладом ФОП ОСОБА_5, пояснив, що він працює у ФОП ОСОБА_5 на складі за адресою: Сімферополь, вул.Ж.Дерюгіної,15, де відбувається реалізація будівельних матеріалів в роздріб.
Свідок зазначив, що в березні 2009 року на склад ФОП ОСОБА_5 прийшов покупець, виразив намір придбати руберойд за готівкові кошти.
ОСОБА_8 пояснив, що у звязку з відсутністю руберойду на складі він звернувся до директора підприємства «СтройОпт», з дозволу директора підприємства «СтройОпт» отримав гроші за руберойд, який належав підприємству «СтройОпт», та виписав чек від ФОП ОСОБА_5 на суму 1052,00 гривень. Зазначив, що видача накладних не передбачена.
Свідок пояснив, що товар покупцем не отримувався, гроші за товар ним були повернуті.
Свідок зазначив, що, коли на складі ФОП ОСОБА_5 відсутній певний товар, ФОП ОСОБА_5 придбає такий товар у підприємства «СтройОпт».
Допитана у судовому засіданні у якості свідка бухгалтер підприємства «СтройОпт» ОСОБА_9 пояснила, що при проведенні 18.03.2009 року перевірки підприємства вона була відсутня.
На вимогу директора підприємства «СтройОпт» на підставі предявлених їй свідоцтва по державну реєстрацію ТОВ «Ложістік Крим» та свідоцтва платника ПДВ вона виписала рахунок, видаткову та податкову накладні для безготівкового розрахунку за товар на підприємство ТОВ «Ложістік Крим».
Свідок пояснила, що директор підприємства зайшов до офісу з чоловіком, який зі слів директора підприємства «СтройОпт» був представником ТОВ «Ложістік Крим», чоловік передав документи на ТОВ «Ложістік Крим». На її вимогу надати довіреність на отримання ТМЦ чоловік зазначив, що надасть пізніше.
ОСОБА_9 зазначила, що вона підписала рахунок та податкову накладну, які віддала директору в присутності покупця.
Отже, з вищевказаного вбачається, що пояснення позивача стосовно продажу товару інспектору податкової служби є суперечливими.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_6, головного державного податкового ревізора інспектора ДПА в АР Крим, який здійснював перевірку, 18.03.2009 року проведена перевірка за дотриманням підприємством «СтройОпт», що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Ж.Дерюгіної,15, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Свідок пояснив, що він прийшов на підприємство не як представник підприємства, про що зазначає позивач, а у якості покупця фізичної особи з метою придбання руберойду. Продавцем ОСОБА_8 реалізовано руберойд на суму 1052,00 гривень, РРО не застосовувався, розрахунковий документ не видавався. При цьому, здійснити оплату через банк йому не запропонували.
ОСОБА_6 пояснив, що реалізований йому товар належав підприємству «СтройОпт», про ФОП ОСОБА_5 на момент перевірки йому відомо не було.
Свідок пояснив, що видаткова та податкова накладні були видані йому директором підприємства «СтройОпт». Товар був отриманий ним зі складу, гроші за товар отримав продавець ОСОБА_8.
ОСОБА_6 зазначив, що про існування рахунку, виданого ФОП ОСОБА_5, на суму 1052,00 гривень йому відомо не було.
Свідок пояснив, що йому не відомо, чому директор виписав видаткову та податкову накладні на ТОВ «Ложістік Крим».
ОСОБА_6 зазначив, що продавця ОСОБА_8 в акті перевірки не було вказано, оскільки зазначено директора підприємства, про те, що товар реалізовувався через ФОП ОСОБА_5, йому не було відомо.
Допитаний у судовому засіданні свідок - головний державний податковий ревізор інспектор ДПА в АР Крим ОСОБА_7, пояснив, що на підставі направлень на проведення перевірки 18.03.2009 року проведена перевірка за дотриманням підприємством «СтройОпт» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
ОСОБА_7 зазначив, що він знаходився в автомобілі, а його колега - ОСОБА_6 направився до оптової бази будівельних матеріалів підприємства «СтройОпт» для того, щоб придбати руберойд.
Свідок зазначив, що коли ОСОБА_6 вийшов з накладними, вони разом зайшли до позивача та надали документи на проведення перевірки, до перевірки були допущені.
ОСОБА_7 пояснив, що документи на іншого підприємця позивачем не надавалися, журнал реєстрації перевірок на момент перевірки був відсутній.
Свідок зазначив, що на момент перевірки рахунку ФОП ОСОБА_5 не було.
Проаналізувавши пояснення свідків та пояснення позивача по справі, суд зауважує, що пояснення позивача та свідків ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_8 стосовно участі ФОП ОСОБА_5 у спірних правовідносинах, а саме: продажу товару за готівкові кошти саме ФОП ОСОБА_5, носять суперечливий характер.
Так, суд зазначає, що позивач пояснює, що він не має права приймати готівкові грошові кошти у звязку з тим, що ним здійснюється оптова торгівля, стверджує, що інспектор податкової служби отримав відмову позивача продати товар за готівкові кошти, придбав такий товар у ФОП ОСОБА_5, тобто, придбав товар, що належав ФОП ОСОБА_5, а не наданий йому позивачем для реалізації за договором комісії, хоча в поясненнях від 24.03.2009 року (а.с.48), надісланих на адресу податкового органу, позивач зазначає, що підприємством «СтройОпт» укладено договір комісії з ФОП ОСОБА_5 на продаж відповідної партії товару.
При цьому, допитаний у судовому засіданні свідок ФОП ОСОБА_5 з цього питання пояснив, що зі слів його працівника ОСОБА_8 йому стало відомо про те, що директор підприємства «СтройОпт» привів в офіс ФОП ОСОБА_5 чоловіка, який мав намір придбати будівельні матеріали за готівкові кошти, у звязку з чим ОСОБА_8 було виписано рахунок на суму 1052,00 гривень.
Однак, свідок ОСОБА_8, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що в березні 2009 року на склад ФОП ОСОБА_5 прийшов покупець, який виразив намір придбати руберойд за готівковий розрахунок. У звязку з відсутністю руберойду на складі, він звернувся до директора підприємства «СтройОпт», з дозволу якого отримав гроші за руберойд, який належав підприємству «СтройОпт», та виписав чек від ФОП ОСОБА_5 на суму 1052,00 гривень. Свідок зазначив, що у випадках, коли на складі ФОП ОСОБА_5 відсутній певний товар, ФОП ОСОБА_5 придбає такий товар у підприємства «СтройОпт».
Отже, з вищевказаних пояснень неможливо встановити, хто здійснював продаж руберойду представникам податкового органу та кому належав зазначений товар.
Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені в ході перевірки порушення.
Проаналізувавши акт перевірки, суд зазначає, що в п.2.2.14 «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки», зазначено, що 18.03.2009 року за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної,15, зі складу встановлено реалізацію товару згідно податкової накладної № 130 від 18.03.2009 року та видаткової накладної № 153 від 18.03.2009 року на загальну суму 1052,00 гривень. При цьому, в акті взагалі не зазначається про ФОП ОСОБА_5 та його участь в продажу товару інспекторам податкової служби під час проведення перевірки.
Більш того, суд зазначає, що в п.4.5 акту перевірки «Додатки до акту перевірки» чек ФОП ОСОБА_5 на суму 1052,00 гривень у якості додатку взагалі не значиться.
Таким чином, суд зауважує, що пояснення позивача, свідків ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_8 стосовно участі ФОП ОСОБА_5 у спірних правовідносинах носять суперечливий характер, не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються актом перевірки та показаннями свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цій частині.
Так, вищевказані податкові ревізори-інспектори ДПА в АРК спростували той факт, що продаж руберойду здійснювався ФОП ОСОБА_5, зазначили, що про існування ФОП ОСОБА_5 їм взагалі на час перевірки відомо не було.
Крім того, пояснення позивача та свідка ОСОБА_9 стосовно того, що інспектори податкової служби при проведенні перевірки представилися представниками підприємства ТОВ «Ложістік Крим», що є незаконним, суд вважає неспроможними, такими, що спростовуються поясненнями ревізорів, які здійснювали перевірку, та актом перевірки, в заперечення до якого така інформація позивачем не внесена.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України “Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Проаналізувавши вищевикладене, суд зазначає, що незважаючи на те, що судом не встановлено особу, якою здійснювався продаж руберойду підприємства «СтройОпт», факт продажу руберойду позивачем та отриманням готівкових коштів ним є встановлений. Отже, вищевказане свідчить про те, що розрахункова операція мала місце.
Зазначене, крім того, підтверджується поясненнями позивача від 24.03.2009 року (а.с.48), надісланими на адресу податкового органу, з яких вбачається, що позивач підтверджує факт продажу саме його товару, поясненнями свідка ОСОБА_8, який підтвердив факт продажу товару підприємства «СтройОпт», а також виданими підприємством «СтройОпт» видатковою накладною № РН 0000153 від 18.03.2009 року на суму 1052,00 гривень (а.с.45) та податковою накладною № 130 від 18.03.2010 року на суму 1052,00 гривень (а.с.45).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що обставини, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог суд вважає недоведеними, суду не надано доказів, що підтверджують ці обставини у звязку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
У звязку зі складністю справи судом 06.08.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 10.08.2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.
Судове рішення № 10791322, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим було прийнято 06.08.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-4692/10/8/0170. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: