Рішення № 107907000, 15.12.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5717/22

пр.№ 2-а/464/130/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Борачка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

адвокат Дуда Ірина Петрівна діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №109 від 04.11.2022, винесену адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування позову покликається на те, що 04.11.2022 адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради щодо ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 109, якою встановлено, що позивач порушив п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 із змінами та ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі чого на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. З інформації, що міститься в оскаржуваній постанові вбачається, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 12.10.2022 №4-052б, виявлено 12.10.2022 о 13 год. 08 хв. вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме зазначено, що наче б то ОСОБА_1 самочинно встановив тимчасову огорожу без дотримання дозволу Шевченківської районної адміністрації за адресою: м.Львів, вул. Єрошенка, 25а, чим порушено вимоги п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 із змінами. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки, адміністративна комісія не в повній мірі встановила необхідні для вирішення справи обставини, не довела належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Крім цього, зазначає, що у відповідача відсутні докази, які б підтверджували встановлення тимчасової огорожі за адресою: АДРЕСА_1 саме позивачем. Протокол про адміністративне правопорушення складався за відсутності позивача та з його змістом останній не був ознайомлений. У постанові зазначено, що позивач 12.10.2022 о 13 год. 08 хв. вчинив адміністративне правопорушення тим, що за адресою: АДРЕСА_1 самочинно встановив тимчасову огорожу, проте відповідачем не зафіксовано факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення. До оскаржуваної постанови не додано жодного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та порушення п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 із змінами та ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі викладеного, просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 30 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів на електронну пошту: sykh_adm@city-adm.lviv.ua.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. 09.12.2022 через канцелярію представник позивача подала клопотання, в якому просить справу розглядати без її участі та участі позивача. Крім того, зазначає, що позивач з середини 2021 року постійно перебуває та проживає за межами України, а саме в США. Відтак незрозуміло на підставі чого було складено акт про відмову позивача від участі у спільному обстеженні, а також на чому ґрунтується твердження відповідача про відмову позивача від участі в складенні протоколу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не надав відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову. А тому відповідно до положень ч.3 ст.268 КАС України суд вирішив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи, що всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд з врахуванням положень ч.9 ст.205 КАС України розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 04.11.2022 року адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради винесено відносно ОСОБА_1 постанову №109 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.

Так, з вищезазначеної постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.10.2022 №4-052б складеним інженером КП «Адміністративно-технічне управління» Львівської міської ради Дмитром Дідухом виявлено 12.10.2022 о 13 год. 08 хв. вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме самочинно встановив тимчасову огорожу без отримання дозволу Шевченківської районної адміністрації за адресою: АДРЕСА_1, чим порушено вимоги п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади» зі змінами та доповненнями, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі та з урахуванням протоколу про адміністративне правопорушення №4-052б від 12.10.2022.

Статтею 152КУпАП встановлено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, позивачу інкриміновано у вину порушення вимог пункту 20.1.24«Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, відповідно до якого передбачено адміністративне стягнення, за: самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З протоколу про адміністративне правопорушення №4-052б від 12.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 від участі в складанні протоколу відмовився.

У позові позивач заперечив, що відмовлявся від участі у складанні протоколу, та заперечив, що взагалі був присутній під час складення протоколу, оскільки з 2021 року перебуває за межами України.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт складення протоколу у присутності позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідачем не виконано свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол не містить відомостей щодо свідків вчинення даного адміністративного правопорушення, доказів підтвердження того, що саме ОСОБА_1 встановлював паркан. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення також не містить такого.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

У той же час у ч.3 ст.62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 із змінами, а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.72 КАС України не підтверджені.

Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття (тобто такі докази повинні існувати на час прийняття рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності), оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, суд дійшов висновку, що необхідно скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч.2 ст.9 та ч.3 ст.286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Разом з тим, враховуючи, що оскільки у ч.3 ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний суд, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення №109 від 04.11.2022 слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн.

На підставі ст.9, п.1 ст.247, ст.289, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП та керуючись ст.ст.9, 73-74, 77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

позов задоволити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення№109 від 04.11.2022, винесену адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 25258931, адреса місцезнаходження: м.Львів, пр. Червоної Калини, 66) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок ).

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2022 року, що є датою його ухвалення в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.5 ст.250 КАС України.

Головуючий Борачок М.В.