Рішення № 107903467, 17.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2022Справа № 910/6857/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/6857/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК"

про стягнення 1 502 503,33 грн.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" про стягнення 1 502 503,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №ДД-2801-004 купівлі-продажу електричної енергії від 28.01.2022 в частині неповернення надмірно сплачених коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 306 912,25 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 110 639,97 грн, інфляційні втрати - 76 894,80 грн та 3% річних у сумі 8056,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6857/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.09.2021.

При цьому, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, а також встановлено учасникам судового процесу строк для надання заяв, клопотань, відзиву, відповіді на відзив і заперечень на відповідь до 08.09.2021.

01.09.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позов. Вказана заява мотивована тим, що встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов є недостатнім для підготовки відповідачем обґрунтованого відзиву, оскільки на період воєнного стану у відповідача встановлений режим неповного робочого дня, а деякі працівники взагалі відсутні на території України, що ускладнює збір необхідної документації для підготовки відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" про продовження процесуального строку задоволено частково. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" строк на подання відзиву на позов до 12.09.2022.

14.09.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з необхідністю подати додаткові докази по справі.

15.09.2022 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом докази проведення оплати на рахунок відповідача та клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача; від відповідача - відзив на позовну заяву.

Втім, підготовче засідання 15.09.2022 у справі № 910/6857/22 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 підготовче засідання у справі призначено на 13.10.2022.

07.10.2022 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.10.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В підготовче засідання 13.10.2022 повноважні представники учасників справи не з`явилися.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання відмовив у його задоволенні, оскільки, по-перше, явка учасників справи в підготовче засідання судом не визнавалася обов`язковою; по-друге, судом була надана можливість представнику взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, але останній даною можливістю не скористався.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 13.10.2022 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.11.2022, про що суд постановив відповідну ухвалу.

Представники сторін у судове засідання 17.11.2022 не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МБС-ІНЖИНІРІНГ» (за договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» (за договором - Продавець) укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії № ДД-2801-004 від 28.01.2022 (далі - Договір).

Згідно п. 2.1. Договору, Продавець продає електричну енергію, як товарну продукцію, а Покупець сплачує вартість такої купленої електричної енергії, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п.3.1. Договору, продаж електричної енергії, як товарної продукції, здійснюється Продавцем відповідно до щомісячної угоди, яка надається Покупцем за формою відповідно до Додатку №1 до цього Договору, на відповідний розрахунковий період згідно умов цього Договору.

Покупець, для купівлі електричної енергії, як товарної продукції, до 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, підписує зі свого боку щомісячну угоду, за формою відповідно до Додатку №1 до цього Договору, та надає її скановану копію Продавцю шляхом направлення електронного листа на електронні адреси, що вказані у п. 9.4 Договору, з одночасним направленням у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку такої заявки (п.3.3. Договору).

Зміст п.3.8 Договору визначає, що фактичний обсяг купівлі-продажу електричної енергії визначається як сумарний, підтверджений відповідним повідомленням щодо реєстрації договорів на електронній платформі ОСП, обсяг за кожною годиною торгової доби розрахункового місяця.

Положення п.4.1. Договору передбачають, що Покупець розраховується з Продавцем за електричну енергію за цінами, що визначені у відповідній щомісячній угоді до цього Договору.

Згідно п.4.5. Договору, Продавець до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку Акт купівлі-продажу електричної енергії, за формою відповідно до Додатку №2 до цього Договору, за відповідний розрахунковий період та надає Покупцю скановану копію цього акта, а також скановану копію фінального рахунку за відповідний розрахунковий період, шляхом направлення електронного листа зі сканованими копіями акта та рахунку на електронні адреси Покупця, що вказані у п. 9.4 Договору, з подальшим направленням оригіналів Акта купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках) та фінального рахунку (в одному примірнику) на поштову адресу Покупця.

Покупець протягом двох днів підписує отриманий від Продавця Акт купівлі-продажу електричної енергії та направляє його скановану копію Продавцю електронним листом на електронні адреси Продавця, що вказані у п. 9.4 Договору, з одночасним направленням оригіналу підписаного зі свого боку Акту купівлі-продажу електричної енергії Продавцю. При цьому, оригінал Акту купівлі-продажу електричної енергії Покупець надає Продавцю до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У випадку не надання Покупцем Продавцю оригіналу Акта купівлі-продажу електричної енергії у встановлений строк - такий акт вважається погодженим та підписаним Покупцем.

Відповідно до п.4.6. Договору, Покупець сплачує фінальний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня направлення такого рахунку електронним листом на електронні адреси Покупця, що вказані у п. 9.4 Договору.

Положення Щомісячних угод № 1 та № 2 до договору купівлі - продажу електричної енергії № ДД-2801-004 від 28.01.2022, передбачають, що оплата за електричну енергію за відповідний день Д відпуску/відбору проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, шляхом перерахування грошових коштів до 15:00 за 2 (два) банківських дні (Д-2) до дня Д відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору.

Оплата за неділю, понеділок, вівторок проводиться Покупцем в п`ятницю до 15:00.

Визначення сум платежів па підставі п. 3 цієї Щомісячної угоди здійснюється Покупцем самостійно шляхом множення Планової ціни на електричну енергію, яка зазначена у п. 1 цієї Щомісячної угоди, на Обсяг електричної енергії, зазначений у погодинному графіку розрахункового періоду.

Тобто, згідно умов Договору оплата за придбану електричну енергію здійснюється шляхом передоплати за два банківських дні, за ціною не нижчою ніж вартість електричної енергії, що склалася на день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.01.2022 по 24.02.2022 позивач перерахував в якості передплати на рахунок ТОВ «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» кошти у загальній сумі 27 375 446,03 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «МБС-ІНЖИНІРІНГ» доданими до справи.

Разом з тим, впродовж лютого 2022 року відповідач поставив на адресу позивача електричну енергію, згідно з актами приймання-передачі № 43 від 28.02.2022 - 2392 МВт/год на суму 5 287 438, 94 грн. з ПДВ та № 44 від 28.02.2022 - 8640 МВт/год на суму 20 781 094,84 грн. з ПДВ, всього на загальну суму 26 068 533,78 грн.

Крім того, сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-21.03.2022, складеного у відповідності до положень пункту 4.7. Договору на підставі відомостей про фактичну оплату вартості проданої електричної енергії покупцем та актів купівлі-продажу електричної енергії, за позивачем обліковується переплата у розмірі 1 306 912,25 грн.

Отже, у відповідача за Договором купівлі-продажу електричної енергії № ДД-2801-004 від 28.01.2022 перед позивачем виникла передплата в сумі 1 306 912,25 грн.

У відповідності до змісту абз.3 п.4.2 Договору, якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період продажу/купівлі або повертається Покупцеві за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

ТОВ «МБС-ІНЖИНІРІНГ» листом № 02-04/1/0426-1 від 26.04.2022 звернулося до ТОВ «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» з проханням повернути надмірно сплачені кошти у сумі 1 306 912,25 грн.

Згідно інформації з офіційного сайту Укрпошти (трекінгу), ТОВ «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» отримало вказаний лист 04.05.2022, відтак мало повернути надміру сплачені кошти у сумі 1 306 912,25 грн. впродовж 5 банківських днів, тобто до 12.05.2022.

Разом з тим, в порушення умов п. 4.2 Договору, відповідач сплачені кошти не повернув, чим, на думку позивача, спричинив йому збитків на суму 1 306 912,25 грн.

Положення п.6.1 Договору передбачають, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

У відповідності до вимог п.6.3 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 306 912,25 грн та нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання пені в сумі 110 639,97 грн, інфляційних втрат - 76 894,80 грн та 3% річних у сумі 8056,31 грн. При цьому, позивач визначив суму заборгованості, як збитки, що підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі ст. 222 Господарського кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на відсутність повного складу правопорушення у своїх діях, що дозволяє застосувати до нього таку міру відповідальності як відшкодування збитків.

Крім того, на підставі ст. 617 ЦК України, 218 ГК України до відповідача не може бути застосована відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки наявні форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 за № 2022/02.0-7.1, розміщеному на офіційному сайті ТПП України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору купівлі-продажу електричної енергії № ДД-2801-004 від 28.01.2022, який за правовою природою є господарським договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, так і нормами спеціального Закону України "Про ринок електричної енергії".

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідачем не надано до справи доказів скасування вказаного договору у встановленому порядку, судом також не встановлено підстав, які б свідчили, що договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачам.

Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частиною 7 вказаної статті визначено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, у тому числі, ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Отже, наведеними нормами встановлено, що сторони є вільними у визначенні ціни електричної енергії.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач, у тому числі, зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі № 43 від 28.02.2022 - 2392 МВт/год на суму 5 287 438, 94 грн. з ПДВ та № 44 від 28.02.2022 - 8640 МВт/год на суму 20 781 094,84 грн. з ПДВ, підтверджується, що у лютому 2022 року позивач поставив відповідачу електричної енергії на загальну суму 26 068 533,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п.4.1. Договору визначено, що Покупець розраховується з Продавцем за електричну енергію за цінами, що визначені у відповідній щомісячній угоді до цього Договору.

Сторони підписали до Договору купівлі-продажу електричної енергії № ДД-2801-004 від 28.01.2022 щомісячні угоди № 1 і № 2, в яких визначили обсяги постачання електричної енергії та її вартість.

Згідно з умовами договору та щомісячними угодами позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 27 375 446,03 грн.

Внаслідок зміни 26.02.2022 вартості електричної енергії, сума сплачених позивачем за договором коштів перевищала обсяги поставленої відповідачем електричної енергії, внаслідок чого виникла переплата в сумі 1 306 912,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 - 21.03.2022, в якому визначили, що станом на 21.03.2022 заборгованість ТОВ «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» перед ТОВ«МБС-ІНЖИНІРІНГ» становить 1 306 912,25 грн.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За частиною сьомою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено введення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях на інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, бухгалтер, який підписав акт звірки, за посадою є уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" веде весь бухгалтерський облік на підприємстві та організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Тобто відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку підприємства та його посадових обов`язків (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

Ураховуючи наведене, акт звірки взаємних розрахунків підписаний бухгалтером відповідача, як уповноваженою особою на його підписання відповідно статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дією, яка свідчить про визнання боргу в сумі 1 306 912,25 грн.

При цьому, у п.4.2 Договору сторони визначили, якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період продажу/купівлі або повертається Покупцеві за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 02-04/1/0426-1 від 26.04.2022, в якому просив повернути надмірно сплачені кошти у сумі 1 306 912,25 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, у відповідача виник безумовний обов`язок щодо повернення надмірно сплачених коштів за вимогою позивача, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 306 912,25 грн. При цьому, під час розгляду справи відповідач розмір вказаної заборгованості не заперечував та доказів її сплати суду не надав.

При цьому, обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Отже, дослідивши дійсні правовідносини сторін та ті дії, які сторони мали вчинити та вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором, суд дійшов висновку, що позивач у позовній заяві безпідставно визначив стягнення заборгованості у сумі 1 306 912,25 грн, яка виникла за договором, як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов`язання щодо повернення позивачу надмірно сплачених за договором коштів не виконав, у зв`язку із чим у нього наявна заборгованість у розмірі 1 306 912,25 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк повернення коштів у розмірі 1 306 912,25 грн настав, а доказів повернення їх на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості у розмірі 1 306 912,25 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.6.3 Договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Таким чином, оскільки факт прострочення ТОВ «СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК» перед ТОВ«МБС-ІНЖИНІРІНГ» виконання грошового зобов`язання встановлено, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що заявлені суми пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають також задоволенню.

Водночас, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхиляються судом, з огляду на таке.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

У п. 8.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань з цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

З аналізу вказаних положень договору також вбачається, що звільнення від відповідальності/відкладення строку виконання зобов`язання можливе лише тоді, коли невиконання зобов`язання є наслідком форс-мажорних обставин, а не сам по собі факт наявності форс-мажорних обставин.

В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислова палата України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, то суд зазначає таке.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за Договором №ДД-2801-004 купівлі-продажу електричної енергії від 28.01.2022).

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Одночасно, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Крім того, згідно ст. 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Інші доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення збитків, наведені у відзиві на позовну заяву, спростовані судом вище, зокрема, в частині застосування для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що дійсно склалися між учасниками даної справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРИНГ" про стягнення заборгованість у сумі 1 306 912,25 грн, пені в сумі 110 639,97 грн, інфляційних втрат - 76 894,80 грн та 3% річних у сумі 8056,31 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" (03028, м. Київ, пр-т Науки, 30-А, офіс 155; ідентифікаційний код 43231381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРИНГ" (03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9; ідентифікаційний код 38591355) заборгованість у розмірі 1 306 912 грн 25 коп., пеню в сумі 110 639 грн 97 коп., 3% річних у розмірі 8056 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 76 894 грн 80 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 22 537 грн 55 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2022.

Суддя А.І. Привалов