Ухвала суду № 107880394, 29.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31843/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_1 , на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ НП України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, в ході проведення обшуку від 08.11.2022, у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2022 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених посадових осіб у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у якій просив зобов`язати уповноважених осіб ГСУ НП України повернути вилучене 08.11.2022 під час проведення обшуку майно.

Особа, яка звернулась зі скаргою, у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги за відсутності осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Вивчивши скаргу та дослідивши додані матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

В ході проведення санкціонованого обшуку 08.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 6, офіс 403, за місцем знаходження ПАТ «КБ «Акордбанк»(ЄДРПОУ 35960913), а саме індивідуального сейфу, виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 126682 доларів США, 192325 Євро, 139677 гривень.

10.11.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, яке було вилучено під час обшуку, неповернення якого є предметом оскарження в рамках даного судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії», та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії»).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

За викладених обставин слідчий суддя приходить переконання, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що на тимчасово вилучене майно під час обшуку 08.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 6, офіс 403, за місцем знаходження ПАТ «КБ «Акордбанк»(ЄДРПОУ 35960913), а саме індивідуального сейфу ухвалою слідчого судді накладено арешт, а відтак воно відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України не має статусу тимчасово вилученого майна та як наслідок не може бути застосована правова процедура щодо повернення майна, яка передбачена статтею 169 КПК України.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, отже слідчий суддя приходить висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ НП України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, в ході проведення обшуку від 08.11.2022, у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5