Рішення № 107858805, 28.11.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4683/22

Справа №754/7082/22

РІШЕННЯ

(додаткове)

Іменем України

28 листопада 2022 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача - адвоката Базалицького Р.В. про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного Банку», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Базалицького Р.В. звернувся до суду з позовом до АТ «Першого Українського Міжнародного Банку», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68192385, якою розпочато примусове стягнення заборгованості за виконавчим написом № 50605 виданим 24.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 68192385 боржником є позивач, в рамках якого звернено стягнення з боржника в розмірі 23 384,74 грн. на користь АТ «Першого Українського Міжнародного Банку». Позивач не отримував від відповідача вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитними договорами, шляхом вчинення виконавчого напису. Нотаріусом в свою чергу не було перевірено надіслання такої вимоги стягувачем і отримання її позивачем, що унеможливило подання стягувачем нотаріусу обґрунтованої заяви про вчинення виконавчого напису, а також приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірності суми та не було перевірено документи, на підставі яких така сума була вказана. За таких обставин позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 06.09.2022 року позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді від 06.09.2022 було забезпечено позов, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 50605 вчиненим 24.12.2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бригідою В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Першого Українського Міжнародного Банку» заборгованість в загальному розмірі 23 384,74 грн.

В тому числі, судом було витребувано від Приватного нотаріуса КМНО Бригіди В.О. засвідчені належним чином копії всіх матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 50605 від 24.12.2021 р.

За результатом розгляду судом цивільної справи 03.11.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного Банку», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було задоволено в повному обсязі.

21.11.2022 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Базалицького Р.В. надійшла заява про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача надано суду копію Договір про надання професійної правничої допомоги №29/07-1 від 26.07.2022 року; Додаток №1 до договору №29/07-1 про надання професійної правничої допомоги від 26.07.2022; Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.112022 до договору №29/07-1 про надання професійної правничої допомоги від 26.07.2022.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що підлягає стягненню з відповідача АТ «Першого Українського Міжнародного Банку», на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., розмір яких на думку суду, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.

З урахуванням викладених вище обставин, вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про постановлення додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Заяву представника позивача - адвоката Базалицького Р.В. про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного Банку» (Код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000 грн..

Додаткове рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Суддя: