Рішення № 107858800, 21.11.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4835/22

Справа №754/7809/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2022 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Старший виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гомон Юлія Сергіївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Русецький Повло Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі свого представника - адвоката Пилипець А.Ю. звернувся до суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Старший виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гомон Юлія Сергіївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Русецький Повло Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. було вчинено виконавчий напис №304, за яким було встановлено заборгованість позивача у загальному розмірі 583 412,75 грн. 25.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С., за заявою відповідача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64268223, у якій зазначено про стягнення із позивача на користь відповідача за період з 17.11.2018 по 19.11.2020 заборгованості у розмірі 583 412, 75 грн. 04.08.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у виконавчому провадженні № 64268223, оскільки із позивача на користь відповідача у процесі примусового виконання було стягнуто 30 009,06 грн. 22.08.2022 старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гомон Ю.С., за заявою відповідача, було відкрито виконавче провадження № 69694563 та винесено постанову, у якій зазначено стягнути на підставі виконавчого напису № 304 з позивача на користь відповідача борг у розмірі 553 403,69 грн., того ж дня старшим державним виконавцем Гомон Ю. С. було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 69694563. Позивач, дізнавшись про існування та вчинення виконавчого напису нотаріуса № 304 від 11.01.2021, вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його цивільні права, а виконавчий напис таким, що підлягає скасуванню, оскільки такий виконавчий напис суперечить вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст.ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», Постанові КМУ №1172 від 29 червня 1992 року та правовим висновкам Верховного суду. У зв`язку з вказаним, позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою від 19.09.2022 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

В тому числі, судом було витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни належним чином посвідчені копії матеріалів справи на підставі яких було вчинено виконавчий напис №304 від 11.01.2022, про стягнення заборгованості у розмірі 583 412,75 грн., за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» .

Відповідач ТОВ «Росвен Інвест Україна» про розгляд справи повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Від представника 19.10.2022 року надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, відповідно до яких представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки невиконання позивачем кредитних зобов`язань призвело відповідача до звернення до приватного нотаріуса для захисту своїх прав шляхом вчинення виконавчого напису та стягнення наявної заборгованості перед відповідачем. А також представником було подано заперечення на клопотання, щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна про розгляд справи повідомлялася належним чином. Витребувані ухвалою суду документи не надала.

Третя особа: Старший виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гомон Юлія Сергіївна про розгляд справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції, про що свідчить відмітка про її отримання. Будь - яких пояснень з приводу вимог позовної заяви не надала.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Русецький Павло Сергійович про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції, про що свідчить відмітка як отримано «особисто». Будь - яких пояснень з приводу вимог позовної заяви не надав.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 11.01.2021 року приватним нотаріусом Григорян Д.Г. було вчинено виконавчий напис № 304, за яким було встановлено заборгованість позивача у загальному розмірі 583 412,75 грн. на підставі якого 25.01.2021 приватним виконавцем Русецьким П.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64268223, у якій зазначено про стягнення із позивача на користь відповідача за період з 17.11.2018 по 19.11.2020 заборгованості у розмірі 583 412, 75 грн.

04.08.2022 року приватним виконавцем Русецьким П.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні провадження № 64268223, оскільки в процеся примусового стягнення з позивача на користь відповідача було стягнуто кошти у розмірі 30 009,06 грн.

22.08.2022 старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гомон Ю.С., за заявою відповідача, було відкрито виконавче провадження № 69694563 та винесено постанову, у якій зазначено стягнути на підставі виконавчого напису № 304 з позивача на користь відповідача борг у розмірі 553 403,69 грн., того ж дня старшим державним виконавцем Гомон Ю. С. було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 69694563.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.6 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором позивач отримав, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги стягувача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Нотаріусом, в свою чергу, не було надано суду доказів, що було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останньою нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 11 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як зазначено в позовній заяві, кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні всі підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, у зв`язку з чим, оспорювальний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства.

Вказані доводи позивача не спростовані відповідачем.

Витребувані від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни належним чином посвідчені копії матеріалів справи на підставі яких було вчинено виконавчий напис №304 від 11.01.2022, про стягнення заборгованості у розмірі 583 412,75 грн., за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» суду надано не було.

Крім того, 04.08.2022 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким Павлом Сергійовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 64268223, з зазначенням, що з позивача на користь відповідача у процесі примусового виконання було стягнуто 30009,06 грн.

Стягнення даної суми з позивача на користь відповідача у рамках виконавчого провадження № 64268223 підтверджується довідкою ПриватБанку від 23.08.2022 № 2ВСІ501 Н7В7Н5КІ.Р (сформована за період 01.02.2021 по 28.02.2021), квитанцією від 04.02.2021, видану ОСОБА_1 та квитанцією № ЗУВР22323РВМКІ00060ГО00 від 04.08.2022.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, иших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17 та від 08.09.2021 у справі 201/6498/20).

Виходячи з аналізу зазначених норм та враховуючи вказані висновки Верховного Суду, відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку, викладеним позивачем доводам, суд приходить до висновку, що оскільки саме оскаржуваний виконавчий напис №304 від 11.01.2021 слугував правовою підставою для стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 30009,06 грн. то дана сума грошових коштів, за умови визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безпідставно набутими для відповідача.

Таким чином, враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно відпала і правова підстава, за якої відбулося безпідставне стягнення грошових коштів з позивача, що відповідно до зазначених вище положень п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, є підставою стягнення з відповідача вказаної суми набутих грошових коштів.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення кошти у загальному розмірі 30009,06 грн. як безпідставно набуті.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, той факт, що ухвала суду про витребування доказів на підтвердження правомірності здійсненого стягнення на підставі виконавчого напису виконана не була, суд приходить до висновку про задоволення даної частини позовних вимог.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача надано суду Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.08.2022 року до договору про надання правничої допомоги від 18.08.2022; квитанція про оплату юридичних послуг від 18.08.2022 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, проаналізувавши подані стороною позивача докази понесених витрат та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру зазначених витрат, вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача ТОВ «Росвен Інвест Україна», на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., розмір яких на думку суду, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, той факт, що ухвала суду про витребування доказів на підтвердження правомірності здійсненого стягнення на підставі виконавчого напису виконана не була, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн..

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 18, 203, 1212ЦК України, ст.ст.10, 12, 76, 77-81, 89, 133,141, 265, 274, 279- 280, 354 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.01.2021 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 304, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість в розмірі 583 412, 75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (Код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Вавела, 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 30009,06 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,80 грн., та витрати на правову допомогу у розмір 10000,00 грн.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13.12.2022.

Суддя: