Рішення № 107836693, 13.12.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року Справа№200/3147/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 7 лютого 2022 року про відмову у призначенні тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 19 жовтня 2020 року та зобов`язання призначити та виплачувати тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 19 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, проте у виплаті допомоги було відмовлено. За результатом судового оскарження рішення відповідача про відмову в наданні соціальної допомоги, визнано протиправним рішення відповідача в наданні позивачу соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату та зобов`язано повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду. Проте, за наслідками повторного розгляду заяви, відповідач прийняв аналогічне рішення прийняте з тих самих підстав. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки не надання інформації, якою позивач не володіє, не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги на яку заявник має право.

Відповідач відзиву на адміністративний позов не подав. Клопотання про продовження строку для надання відзиву до суду не надходило.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 15 липня 2022 року повторно витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2022 року повторно витребувано у відповідача докази по справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 30 липня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

19 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

До заяви позивачем було надано довідку про пільговий стаж та декларацію про доходи та майновий стан осіб, де зазначив, що одружений, проте інформацію про дружину надати не має можливості.

Проте, згідно з копією свідоцтва про шлюб від 17 липня 1982 року серії НОМЕР_3 17 липня 1982 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Рішенням Костянтинівського міського суду Донецької області від 7 грудня 1998 року № 2-1502-98 позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей та передано їх на опікунство позивача та стягнуто аліменти.

У вказаному вище рішенні судом було встановлено, що у вересні 1997 року ОСОБА_3 виїхала із міста Костянтинівка, жодних відносин з дітьми не підтримує.

Відповідно до довідки від 25 листопада 2015 року, яка видана позивачу, склад його сім`ї складається із чотирьох осіб, а саме: позивач, два його сина та батько.

29 жовтня 2021 року відповідачем було прийнято повідомлення про відмову в наданні позивачу соціальної допомоги, з причини того, що позивач не має права на допомогу, оскільки не надав даних про дружину.

Вказані вище обставини, встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №200/13116/21, що набрало чинності 16 грудня 2021 року.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №200/13116/21 вирішено визнати протиправним та скасування повідомлення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 29 жовтня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в наданні позивачу соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ) від 19 жовтня 2020 року про призначення соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому у вказаному вище рішенні, суд дійшов висновку про те, що для призначення тимчасової допомоги першочерговим є відповідність особи встановленим критеріям, а саме: 1) є непрацюючою особою; 2) є особою, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 3) але є особою, яка не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 4) разом з тим є особою, у якої наявний страховий стаж не менш як 15 років. При цьому, на час звернення позивача до відповідача із заявою від 19 жовтня 2020 року позивач відповідав вищезазначеним критеріям. Також суд вказав, що серед підстав, відповідно до яких не призначається тимчасова допомога, відсутня підстава щодо ненадання відомостей відповідно члена сім`ї, у даному випадку дружини.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/13116/21 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено ОСОБА_1 в наданні соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з поданням неповного пакету документів, що вбачається з копії повідомлення про відмову у наданні державної допомоги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься повідомлення відповідача про відмову ОСОБА_1 у наданні соціальної допомоги, саме ж рішення про відмову у наданні соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату в матеріалах справи відсутнє, оскільки відповідачем вимоги ухвали суду про витребування доказів не виконані.

Не погодившись з відмовою у призначенні соціальної допомоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.

Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, призначається з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - Порядок №1098).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 1098 цей Порядок визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що тимчасова допомога призначається особі, яка одночасно відповідає наступним критеріям: 1) є непрацюючою особою; 2) є особою, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 3) але є особою, яка не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 4) разом з тим є особою, у якої наявний страховий стаж не менш як 15 років.

За умови відповідності особи зазначеним критеріям, відповідними структурними підрозділами з питань соціального захисту населення проводиться призначення тимчасової допомоги такій особі з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Таким чином, для призначення тимчасової допомоги першочерговим є відповідність особи встановленим критеріям.

Відповідно до п.5 Порядку №1098 для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу; інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання); документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті); довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України; декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги; копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною). Якщо особа звертається за призначенням тимчасової допомоги за місцем фактичного проживання, до заяви додається довідка про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги.

Відповідно до п.12 Порядку № 1098 тимчасова допомога не призначається у разі, коли:

середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

особа одержує пенсію або державну соціальну допомогу, що призначається відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" або "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

особа або члени її сім`ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень;

особа працює, провадить іншу діяльність, пов`язану з отриманням доходу;

за результатами вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї виявлено, що особа має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здавання в найм або в оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин в установленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажних машин, мікроавтобусів тощо);

у власності особи або членів її сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1098 розмір тимчасової допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може перевищувати 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи соціального захисту населення проводять перерахунок раніше призначеної тимчасової допомоги з місяця встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без звернення особи, якій призначено тимчасову допомогу.

Середньомісячний сукупний дохід, визначений особі для призначення тимчасової допомоги, обчислюється згідно з пунктами 2-13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 61, ст. 1981).

До складу сім`ї включаються:

чоловік, дружина, діти, у тому числі усиновлені, віком до 18 років, які перебувають на їх утриманні;

діти - студенти закладів вищої освіти I-IV рівнів акредитації та закладів професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання віком до 23 років, які не мають власних сімей, у тому числі ті, що одержують стипендію, незалежно від того, де вони проживають (разом із батьками чи перебувають на навчанні в іншому населеному пункті);

особи, які спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тобто, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Суд зазначає, що серед підстав, відповідно до яких не призначається тимчасова допомога відсутня підстава щодо ненадання відомостей відповідно члена сім`ї, у даному випадку дружини.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач не проживає з дружиною з 1997 року та її місце знаходження позивачу невідомо. Суд наголошує, що для призначення тимчасової допомоги першочерговим є відповідність особи встановленим критеріям. Так, матеріалами справи підтверджується, що на час звернення позивача до відповідача із заявою від 19 жовтня 2020 року позивач відповідав критеріям, а саме є непрацюючою особою, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але є особою, яка не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", разом з тим є особою, у якої наявний страховий стаж не менш як 15 років.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 19 жовтня 2020 року та Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення від 15 листопада 2021 року по справі №200/13116/21.

Згідно з ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалось вище, у вказаному вище рішенні Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року про призначення соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного вище судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та відмовлено у наданні державної соціальної допомоги з тих самих підстав.

Тобто, необхідність звернення до суду з новим позовом про зобов`язання суб`єкта владних повноважень ухвалити конкретне рішення на користь позивача, виникло, оскільки суб`єкт владних повноважень ухвалив рішення за результатами повторного розгляду, яким ОСОБА_1 повторно відмовлено без врахування висновків суду, що є підставою для ухвалення рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 820/4556/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Оскільки ОСОБА_1 повторно відмовлено у наданні держаної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 19 жовтня 2020 року, всупереч висновкам суду викладеним у рішенні, що набуло чинності, про наявність права у позивача на призначення такої допомоги, суд вважає, що позивачем допущені протиправні дії щодо відмови у призначенні такої допомоги ОСОБА_1 та вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав позивача, задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання призначити тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 19 жовтня 2020 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні державної допомоги ОСОБА_1 та вважає рішення відповідача, що викладено у повідомленні, яким відмовлено у наданні державної соціальної допомоги непрацюючий особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 992,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, викладеного у вигляді повідомлення, від 7 лютого 2022 року про відмову у наданні ОСОБА_1 соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 03197428, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 14) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, за заявою від 19 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв