Ухвала суду № 107830334, 30.11.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/73/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.11.2022 Справа № 908/1166/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 908/1166/22

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго (вул. Генерала Ватутіна, буд. 14, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 43015083)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення суми

за зустрічним позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго (вул. Генерала Ватутіна, буд. 14, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 43015083)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 85160,52 грн.

орган виконання: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, буд. 110, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34967593)

за участю представників:

від стягувача: Кричковська А.І., довіреність від 19.09.2022

від боржника: не прибув

від органу виконання: не прибув

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго звернулося до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 908/1166/22 (вх. № 14150/08-08/22 від 10.11.2022), в якому просить суд:

- визначити неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1166/21 від 12.11.2021;

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1166/21 від 12.11.2021 року, передбачені Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2022, вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 908/1166/22 прийнята до розгляду. Призначено судове засідання на 21.11.2022 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.11.2022 судове засідання перенесено на 30.11.2022 о 15 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 30.11.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судове засідання 30.11.2022 представники боржника та органу виконання не прибули.

Неявка боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця,які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням зазначеного, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті.

Скарга мотивована таким. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі № 1166/21 Задоволено частково первісний позов. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. З, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 43015083) - 626238 (шістсот двадцять шість тисяч двісті тридцять вісім ) грн. 00 коп. основного боргу, 6569 (шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 94 коп. 3 % річних, 24733 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 9863 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 12 коп. судового збору. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964); 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» суми основного боргу за період: з 13.07.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 29.03.2022 № 908/1166/21, який пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби у встановленому законодавстві порядку.

29.09.2022 постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ державної виконавчої служби) відкрито виконавче провадження № 69950313 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» - 626 238 грн. 00 коп. основного боргу, 6 569 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 733 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 9 863 грн. 12 коп. судового збору (копія постанови про відкриття виконавчого провадження міститься в матеріалах справи).

Стягувач зазначає, що державним виконавцем не вчинено жодних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі №908/1166/21.

ТОВ «Атомтеплоенерго» вважає, що бездіяльність старшого державної виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича щодо невжиття заходів примусової виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1166/21 від 12.11.2021, порушує права стягувача на належне виконання судового рішення, та таку бездіяльність слід визнати неправомірною.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив таке.

29.09.2022 постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ державної виконавчої служби) відкрито виконавче провадження № 69950313 про стягнення з Державного підприємств «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» 626 238 грн. 00 коп. основного боргу, 6 569 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 733 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 9 863 грн. 12 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Однак, старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюк Роман Анатолійович під час відкриття виконавчого провадження виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення виконавчого збору, жодних арештів на майно та кошти боржника не було накладено.

13.10.2022 представником ТОВ «Атомтеплоенерго» направлено заяву про вчинення виконавчих дій, в якій просив державного виконавця у виконавчому провадженні за № 69950313 накласти арешти на банківські рахунки ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», надіслати платіжні вимоги на примусове списання коштів у всі банківські установи, в яких відкриті Боржником рахунки, виявити, накласти арешт та винести постанову про розшук транспортних засобів, що належать ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», виявити та накласти арешт на об`єкти нерухомого майна та одержати інформацію про дебіторську заборгованість.

Відділом державної виконавчої служби отримано та зареєстровано заяву про вчинення виконавчих дій, однак, державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо примусового виконання рішення суду, відповіді на заяву щодо причин невиконання також не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Одночасно частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Приписами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

Отже, чинне законодавство не містить заборони накладення виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих визначається виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було здійснено оплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

04.11.2022 Боржник подав клопотання, в якому просив врахувати те, що він сплатив виконавчий збір і витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.10.2022 № 10245 на суму 66 740,42 грн. та №10247 на суму 400,00 грн., копії яких долучив до клопотання. А також просив закінчити виконавче провадження про стягнення з боржника виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Державним виконавцем розподілу грошових сум не здійснено.

Отже, бездіяльність державної виконавчої служби суперечить загальним засадам здійснення виконавчого провадження, в тому числі принципу обов`язковості виконання рішення, та порушує права стягувача.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява №56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р.).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-УІІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі № 908/1166/21, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи, що виконання рішення суду є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приймаючи до уваги, що однією із засад інституту виконавчого провадження є обов`язковість судового рішення, з метою відновлення законних прав стягувача, вимоги ТОВ «Атомтеплоенерго» щодо визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича щодо невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі №908/1166/21 та зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1166/21 від 12.11.2021, передбачені Законом України Про виконавче провадження є правомірними, у зв`язку з чим суд задовольняє вимоги скарги.

Керуючись ст. ст. 233-235, 240, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атомтеплоенерго на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 908/1166/22 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1166/21 від 12.11.2021;

Зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Романа Анатолійовича поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1166/21 від 12.11.2021 року, передбачені Законом України Про виконавче провадження.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 12.12.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (частина 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТ.А. Азізбекян