Рішення № 107805937, 12.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Справа № 160/15831/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.08.2022 р. № 047150018584, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 р. про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року, з 01.07.1985 року по 03.11.1985 року та з 04.01.1988 року по 31.12.1998 року.

17.10.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивача було звільнено від слати судового збору, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 02.11.2022 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувані належним чином завірені копії матеріалів, що були на розгляді при прийнятті оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.08.2022 року звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності, проте повідомленням від 31.08.2022 року № 0400-010217-8/88683 та рішенням від 24.08.2022 року № 047150018584 йому було відмовлено у призначення пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року, з 01.07.1985 року по 03.11.1985 року та з 04.01.1988 року по 31.12.1998 року, оскільки відсутня підстава для зарахування трудоднів та необхідно надати уточнюючі довідки про підтвердження трудового стажу. Зазначене рішення ро відмову у призначенні пенсії позивач вважає неправомірним, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

09.11.2022 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що зарахувати спірні періоди роботи позивача у колгоспі не можливо, оскільки відсутня підстава для зарахування трудоднів та від якої дати, що не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для зарахування цих періодів позивачі до страхового стажу необхідно подати уточнюючі довідки про періоди роботи, чи довідку архівної установи, яка видана на підставі первинних документів та містить інформацію про встановлення мінімуму та кількості відпрацьованих вихододнів.

02.12.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому представник посилався на те, що спірні періоди не зараховані до загального страхового стажу, оскільки відсутні довідки про членство в колгоспі із зазначенням інформації про становлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідки про реорганізацію колгоспу. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.08.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію по інвалідності.

Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 24.08.2022 року № 047150018584 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з посиланням на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року, з 01.07.1985 року по 03.11.1985 року та з 04.01.1988 року по 31.12.1998 року згідно записів трудової книжки від 25.09.1989 року НОМЕР_1 , оскільки відсутня підстава для зарахування трудоднів та від якої дати, що не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Для зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності та необґрунтованості відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу та як наслідок, відмови у призначенні пенсії по інвалідності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідност. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, передбачено ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до положень п. 17, 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З копії трудової книжки колгоспника, яка належить позивачу, серія НОМЕР_2 від 25.09.1989 року вбачаються наступні записи:

-№ 1 01.09.1981 року по 29.06.1985 року прийнятий до членів колгоспу «Рассвет» та направлений на навчання до Новокосховського технікуму. Протокол № 9 від 30.09.1981 року. Диплом ЗТ № 766452

-№ 2 01.07.1985 року прийнятий на роботу до колгоспу «Рассвет» водієм. Протокол № 7 від 28.07.1985 року;

-№ 3 з 04.11.1985 року по 10.11.1987 року служба в радянській армії;

-№ 4 04.01.1988 року прийнятий на роботу до колгоспу «Рассвет» водієм автогаражу. Протокол № 1 від 17.01.1988 року;

-№ 5 01.11.1998 року переведений «сторожем до птицеферми». Протокол № 5 від 16.11.1998 року;

-№ 6 10.12.1999 рік виключений із членів КСП «Рассвет» за власним бажанням.

Крім того, з наданої позивачем копії трудової книжки колгоспника вбачається, що ним виконаний в повному обсязі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві.

Так, в 1985 році прийнятий колгоспом річний мінімум становив 60, а позивачем виконаний річний мінімум 67, з 1988 року по 1999 роки річний мінімум становив 280, а позивачем виконаний річний мінімум в більшому розмірі від 281 до 359.

Отже, трудова книжка колгоспника повністю підтверджує факт роботи позивача у колгоспі «Рассвет», наявні відповідні записи, які підтверджують час роботи, номери протоколів та дати, на підставі яких вносилися відповідні записи, а також міститься інформація про вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, а тому відмова відповідача в зарахуванні цих періодів до страхового стажу є необґрунтованою.

Доводи відповідачів щодо відмови у зарахування до загального страхового стажу вищевказані періоди роботи з огляду на недоліки трудової книжки є необґрунтованими, оскільки позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки на підприємстві, і це не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 24.08.2022 року № 047150018584, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Враховуючи, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року, з 01.07.1985 року по 03.11.1985 року та з 04.01.1988 року по 31.12.1998 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при подачі позовної заяви позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії від 24.08.2022 року № 047150018584, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 17.08.2022 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року, з 01.07.1985 року по 03.11.1985 року та з 04.01.1988 року по 31.12.1998 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець