Рішення № 107805931, 09.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року Справа № 160/978/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди одержання матеріальної допомоги з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року, що дорівнює 05 місяців 26 днів до страхового стажу 27-8-17;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 10.09.2021 року згідно ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сверхкомпетентними.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 21.03.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі як відповідача по справі №160/798/22.

29.03.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що відмова пенсійних органів у призначенні пенсії позивачу є законною, так як у останньої відсутній відповідний страховий стаж, а до такого стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року, оскільки ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до страхового стажу періоду допомоги по безробіттю, а не матеріальної допомоги. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою від 19.05.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до участі у справі як відповідача по справі №160/978/22.

21.11.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на законність та обгрунтованітсь рішень, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через недостатність необхідного страхового стажу.

08.12.2022 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву із запереченнями наявності підстав задоволення позовних вимог. Пенсійний орган вказує, що для призначення пенсії позивачу необхідний страховий стаж 28 років.

Ухвалами від 19.07.2022 року, 19.09.2022 року, 18.11.2022 року продовжено строк розгляду справи.

Зважаючи на відсутність поштових марок для забезпечення повідомлення відповідачів по справі про відкриття провадження по справі, залучення в якості співвідповідачів, у суда виникала необхідність продовжувати розгляд справи задля належного повідомлення останніх, тому датою рішення є 09.12.2022 року (наступний робочий день за днем надходження відзивів від усіх відповідачів).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Довідки Покровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №416 від 19.11.2021 року, виданій ОСОБА_1 в тім, що вона дійсно перебувала на обліку як безробітна в Покровському районному центрі зайнятості з 24.09.2003 року по 01.03.2005 року. ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю на період з 24.09.2003 року по 29.04.2004 року відповідно до п.п. 2.4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю здійснювалась з 24.09.2003 року по 19.04.2004 року (Наказ №НТ 0030924 від 24.09.2003 року про початок виплати, наказ №НТ 040507 від 07.05.2004 року про припинення виплати). Виплата матеріальної допомоги по безробіттю була призначена на період з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року та здійснювалась з 04.06.2004 року по 30.12.2004 року відповідно до п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Наказ №НТ 040604 від 04.06.2004 року дата початку виплат, наказ №НТ 041206 від 06.12.2004 року припинення виплат).

Згідно з довідкою №978 від 21.12.2021 року Покровської районної філії, яка видана ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна з 24.09.2003 року по 01.03.2005 року. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю призначалась та виплачувалася на підставі п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року: червень 2004 року 81,00грн; липень 2004 року 90.01. грн; серпень 2004 року 90,00 грн; вересень 2004 року 90,00 грн; жовтень 2004 року 90,00 грн; листопад 2004 року 91,71 грн. Всього 532,02 грн.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046750002819 від 22.09.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за ст. 26 Закону України «Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 28 років, у позивача 27 років 05 місяців 26 днів. За поданими документами враховано всі періоди.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2021 року №046750002819 також відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу через відсутність необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 27 років 06 місяців. Однак, до страхового стажу не враховано такі періоди:

- з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року отримання матеріальної допомоги;

- з 01.02.1999 року по 31.03.1999 року відповідно даним індивідуальної відомості про застраховану особу, не зараховано, оскільки, це виплати після звільнення (звільнення 04.01.1999 року). Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку підприємства, з поясненнями щодо даних виплат.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2021 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи 27 років 08 місяців 17 днів. Вказаним рішенням зазначено, що згідно даних персоніфікованого обліку стаж зараховано в повному обсязі.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії, він досяг необхідного пенсійного віку 60 років, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, пенсійний орган не врахував до загального страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 :

- 04.06.2004 року розпочата виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом № 1058 (наказ № 040604 від. 04.06.2004 року).

- 30.11.2004 року закінчена виплата по безробіттю (наказ від 06.12.2004 року).

Водночас, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи.

Також позивачем надано:

- Довідку Покровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №416 від 19.11.2021 року, якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку як безробітна в Покровському районному центрі зайнятості з 24.09.2003 року по 01.03.2005 року. ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю на період з 24.09.2003 року по 29.04.2004 року відповідно до п.п. 2.4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю здійснювалась з 24.09.2003 року по 19.04.2004 року (Наказ №НТ 0030924 від 24.09.2003 року про початок виплати, наказ №НТ 040507 від 07.05.2004 року про припинення виплати). Виплата матеріальної допомоги по безробіттю була призначена на період з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року та здійснювалась з 04.06.2004 року по 30.12.2004 року відповідно до п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Наказ №НТ 040604 від 04.06.2004 року дата початку виплат, наказ №НТ 041206 від 06.12.2004 року припинення виплат).

- довідку №978 від 21.12.2021 року Покровської районної філії, яка видана ОСОБА_1 , яка була зареєстрована як безробітна з 24.09.2003 року по 01.03.2005 року. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю призначалась та виплачувалася на підставі п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року.

Законом України від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (надалі також - Закон №2505-IV) частину 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом такого змісту:

«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».

Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.

Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, оскільки позивач одержувала матеріальну допомогу по безробіттю з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року, а Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01.01.2004 року, тому потрібно звернутися до законодавства, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин - від 02.03.2000) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Стаття 28 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції від 02.03.2000 року передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції від 17.12.1999) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Крім того, відповідно до пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Аналізуючи вищенаведені положення, суд приходить до висновку, що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу, а, отже, дії відповідача щодо неврахування до страхового стажу роботи позивача періоду з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року є протиправними.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 року у справі № 638/7217/16-а.

Необхідність включення до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю відповідатиме принципу верховенства права. На думку суду, відсутність в абзаці третьому частини першої статті 24 Закону №1058-IV положень щодо включення до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю обумовлено наступними змінами в законодавстві. Воднораз, оскільки на час виплати позивачу матеріальної допомоги по безробіттю нормою статті 4 Закону №803-ХІІ держава гарантувала включення до трудового стажу цього періоду, то з урахуванням абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV його слід зарахувати до страхового стажу.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог згідно вимог ч.2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046750002819 від 22.09.2021 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2021 року №046750002819, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2021 року №046750002819.

У частині позовних вимог визнати сверхкомпетентними дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області суд відмовляє, оскільки позивач обрав нефективний спосіб захисту своїх прав.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 17.09.2021 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищенаведеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ч.3 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046750002819 від 22.09.2021 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2021 року №046750002819, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2021 року №046750002819, якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди одержання матеріальної допомоги з 04.06.2004 року по 30.11.2004 року, що дорівнює 05 місяців 26 днів до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, яка надана судом у рішенні по даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 496,20грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко