Рішення № 107800261, 12.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3258/22Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-КР» м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» м. Кривий Ріг

про стягнення суми боргу у розмірі 141600грн., пені у розмірі 26446грн.68коп., 3% річних у розмірі 2492грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 24312грн. 20коп.

Без представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-КР» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 141600грн., пені 26446грн.68коп., 3% річних у розмірі 2492грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 24312грн.20коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договором про надання послуг вантажної техніки №0112/21 від 01.12.2021.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору №0112/21 від 01.12.2021 протягом грудня 2021 року та січня 2022 року надав відповідачу послуги трубоукладача на загальну суму 141600грн. Відповідачем надані послуги були прийняті без заперечень та зауважень, що підтверджується актами наданих послуг №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. та №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн.

Згідно з пунктом 3.3 договору №0112/21 від 01.12.2021 розрахунки за послуги здійснюються протягом 30-ти календарних днів після закінчення звітного періоду та оформлення акту наданих послуг. Відповідно до пункту 2.3 договору під звітним періодом сторони визначили період в 7 календарних днів, протягом якого має бути складений акт наданих послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем надані послуги оплачені не були, тому виникла сума боргу в розмірі 141600грн.

Посилаючись на пункт 5.2. договору №0112/21 від 01.12.2021, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 04.03.2022 по 16.09.2022 у розмірі 26446грн.68коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати наданих послуг позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 2492грн.52коп. за період з 31.01.2022 по 16.09.2022 та суму інфляційної складової в розмірі 24312грн. 20коп. за лютий 2022року серпень 2022року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ РБО Україна від 12.10.2022 із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду 26.10.2022 надійшов відзив відповідача про незгоду із заявленими позовними вимогами та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві відповідач підтверджує існування суми основного боргу перед позивачем.

Відповідач просить врахувати, що порушення зобов`язання з оплати послуг сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинилось підприємство. Основна частина виробничих потужностей відповідача перебуває в містах Авдіївка та Маріуполь.

У зв`язку із початком бойових дій відповідач не зміг закінчити роботи за контрактами, укладеними з ПАТ МК Азовсталь та ПрАТ АКХЗ. Тому підприємство не до отримало більше шести мільйонів гривень та зазнало значних матеріальних втрат. Це змусило перевести роботу підприємства на неповний робочий час і не дало змоги своєчасно розрахуватись з позивачем.

З більшою частиною працівників, які залишились на непідконтрольній території, прийшлося призупинити трудові догори. Частина працівників підприємства самостійно вступили в ряди Збройних Сил України, частина робітників були мобілізовані і на сьогоднішній день перебувають на фронті. Це суттєво впливає на фінансові та виробничі показники роботи підприємства.

Відповідач також посилається на лист ТТП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» від 26.10.2022 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

На адресу суду 08.11.2022 надійшла відповідь позивач на відзив, в якій позивач також просить поновити строк на подання відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що за актом наданих послуг №315 від 31.12.2021 відповідач повинен був сплатити вартість послуг в строк до 30.01.2022, тобто до запровадження воєнного стану на території України.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомляв про наявність обставин, які роблять неможливим або перешкоджають виконанню ним зобов`язань за договором. Будь-яких дій, спрямованих на узгодження з позивачем перенесення строків виконання своїх зобов`язань за договором, не вживав.

Позивач вказує, що незважаючи на те, що Торгово-промислова палата України розмістила загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, вказане не є безумовною підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язання. У будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями. За кожним окремим договором сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а.

На думку позивача, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що запроваджений в державі воєнних стан прямим чином вплинув на неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

Позивач зазначає, що з доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що:

- укладений з ПрАТ МК Азовсталь договір підряду №2022/17ск/3 606 від 30.11.2021 діяв строком до 31.12.2021, тобто на момент початку воєнного стану він вже був недіючий (припинений).

- до договору №767/21У від 08.10.2021, укладеному з ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод, відповідач не надав його сторінки після розділу 13. Форс-мажор, в яких би вказувалися строки його дії, а також не надав графіку виконання робіт (п. 2.1 договору), а тому неможливо визначити та встановити строки його виконання;

- згідно з наказом №232 від 01.06.2022 відповідач призупинив трудові договори з працівниками в м. Маріуполь з 01.06.2022, тобто значно пізніше ніж настав строк виконання зобов`язань за договором №0112/21 від 01.12.2021.

Позивач вказує, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

На думку позивача, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може бути достатньою підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, оскільки, відповідно до чинного законодавства, підприємницька діяльність ведеться на свій страх і ризик.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 запропоновано позивачу надати відповідь на відзив протягом 5календарних днів з моменту отримання відзиву.

Позивач зазначає, що отримав відзив на позов 29.10.2022 та посилається на результати відстеження поштового відправлення за трек-номером на сайті АТ Укрпошта.

Відповідно до частин 1, 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином строк для надання відповіді на відзив до суду закінчився 03.11.2022. Згідно з календарним відбитком на поштовому конверті та опису вкладення у цінний лист відповідь на відзив була направлена на адресу Господарського суду Дніпропетровської області 03.11.2022.

З огляду на наведене відсутні підстави для поновлення процесуального строку, оскільки позивач направив на адресу суду відповідь на відзив в межах встановленого строку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-КР» про поновлення строку надання відповіді на відзив у справі №904/3258/22 відмовлено.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-КР» (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» (далі замовник) був укладений договір №0112/21 від 01.12.2021 про надання послуг вантажної техніки (далі договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього, скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується за заявками замовника надавати замовнику послуги вантажних транспортних засобів (далі - техніка), зазначеної в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника, а замовник зобов`язується приймати виконані послуги та оплачувати їх вартість на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору виконавець надає послуги за цим договором на підставі усного чи письмового замовлення замовника, в якому зазначається місце проведення робіт, вид робіт, тип необхідної техніки, дату початку робіт, термін роботи. Замовлення має бути здійснено не пізніше ніж за 3 (три) доби до початку надання послуг. підтвердженням надання замовлення є факт надання послуг, оформлений відповідно до умов цього договору.

По закінченню звітного періоду, в якому було надано послуги техніки, сторонами складається акт наданих (виконаних) послуг, в якому зазначається вид послуг, обсяг та вартість. звітним періодом є 7 (сім) календарних днів.

В пунктах 3.1, 3.2 договору вказано, що вартість послуг зазначається у додатку №1 до цього договору. Вартість послуг є орієнтовною, що пов`язано зі змінами об`ємів послуг, об`ємів інтенсивності та остаточно визначається у рахунках-фактурах та /або актах наданих (виконаних) послуг.

Сума, яка підлягає сплаті за надані послуги, визначається на підставі підписаних сторонами актів наданих (виконаних) послуг чи/або визначається арифметичним способом на підставі даних подорожніх листів, виходячи з вартості послуг, визначених у пункті 3.1. договору та додатку №1 до нього, які є його невід`ємною частиною.

В додатку №1 до договору сторони визначили перелік та найменування техніки, вартість машино-години, вартість 1тони вантажу, вартість машино-години без урахування палива.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору, розрахунки за послуги здійснюються замовником протягом 30-ти календарних днів після закінчення звітного періоду та оформлення акту наданих (виконаних) послуг у відповідності до п.2.4. цього договору шляхом переказу замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі. За згодою сторін замовник може виконувати авансову оплату за надані послуги на підставі наданих виконавцем рахунків.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 та підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги та має право отримувати плату за надання послуг відповідно до умов цього договору.

В свою чергу, підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 договору визначено, що замовник зобов`язується приймати надані виконавцем послуги та здійснювати їх оплату на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання. Договір може бути продовжено за згодою сторін.

Відповідно до підписаних сторонами без зауважень та заперечень актів надання послуг №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. та №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн. позивачем було надано послуги, а відповідачем були прийняті послуги вантажних транспортних засобів на загальну суму 141600грн.

З огляду на положення пункту 3.3 договору, відповідач був зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг за актом надання послуг №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. - до 30.01.2022 включно; за актом надання послуг №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн. - до 02.03.2022 включно.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на загальну суму 141600грн. за період від 01.12.2021 - 03.05.2022, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

На адресу відповідача направлялась вимога №0305-2022 від 03.05.2022 про сплату заборгованості у розмірі 141600грн., яка містить відмітку про її отримання відповідачем 05.05.2022.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Станом на 12.12.2022 до суду не надано докази сплати суми боргу в розмірі 141600грн. в повному обсязі або частково.

Відповідач визнає існування суми боргу в розмірі 141600грн., але заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на виникнення форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що відповідач був зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг за актом надання послуг №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. - до 30.01.2022 включно. Тобто до введення дати введення воєнного стану на території України на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Статтею 617 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, наведена норма не передбачає звільнення відповідача від обов`язку виконати грошове зобов`язання та сплатити суму боргу за надані послуги за актом надання послуг №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 141600грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Посилаючись на пункт 5.2 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 26446грн.68коп. за загальний період з 04.03.2022 по 16.09.2022, а саме:

- в розмірі 14412грн.71коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. з 16.03.2022 по 16.09.2022;

- в розмірі 12033грн.87коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн. з 04.03.2022 по 16.09.2022.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд перевірив розрахунки пені, складені позивачем. З огляду на положення пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, періоди нарахування пені відповідають вимогам чинного законодавства. За розрахунками суду сума пені є більшою. Але суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 2492грн.52коп. за загальний період з 31.01.2022 по 16.09.2021, а саме:

- в розмірі 1469грн.19коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. з 31.01.2022 по 16.09.2022;

- в розмірі 1023грн.32коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн. з 03.03.2022 по 16.09.2022.

Суд перевірив розрахунки 3% річних, складені позивачем. За розрахунками суду сума 3%річних є більшою. Але суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 24312грн.20коп. за загальний період з лютий 2022 - серпень 2022року, а саме:

- в розмірі 14111грн.23коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №315 від 31.12.2021 на суму 78400грн. за лютий серпень 2022року;

- в розмірі 10200грн.96коп. за порушення строків оплати вартості послуг за актом №4 від 31.01.2022 на суму 63200грн. за березень серпень 2022року.

За результатами перевірки розрахунків інфляційної складової судом не виявлено порушень.

З приводу посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення від відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

В листі Торгово-промислова палата України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 зазначається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідач не надав сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням.

Наказ ТОВ «РБО Україна» про призупинення дії трудового контракту з працівниками №232 від 01.06.2022 та довідка №24/10/22-к від 24.10.2022 стосується підрозділів в м. Маріуполь та м. Авдіївка та не підтверджує те, що загальна кількість працівників підприємства вичерпується лише працівниками вказаних підрозділів.

Відповідач не повідомляв позивача про наявність обставин, які роблять неможливим або перешкоджають виконанню ним зобов`язань за договором. Будь-яких дій, спрямованих на узгодження з позивачем перенесення строків виконання своїх зобов`язань за договором, не вживав.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строку оплати наданих послуг.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

В даній справі позивач просить стягнути пеню в розмірі 26446грн.68коп. З огляду на матеріали справи суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30% від розміру, який підлягає до стягнення. Таким чином розмір пені, що підлягає стягненню становить 18512грн.68коп.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 141600грн., пені в розмірі 18512грн.68коп., 3% річних в розмірі 2492грн.52коп., інфляційної складової в розмірі 24312грн.20коп.

При розподілі суми судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2922грн.77коп. в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-КР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» про стягнення суми боргу у розмірі 141600грн., пені у розмірі 26446грн.68коп., 3% річних у розмірі 2492грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 24312грн. 20коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" (ідентифікаційний код: 39544128; місцезнаходження: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Хабаровська, буд. 6, оф.62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-КР" (ідентифікаційний код: 41875763; місцезнаходження: 50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, буд. 47В) суму боргу в розмірі 141600грн., пеню в розмірі 18512грн.68коп., 3% річних в розмірі 2492грн.52коп., інфляційну складову в розмірі 24312грн.20коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2922грн.77коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова