Рішення № 107785167, 08.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м. Київ № 640/2607/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головної інспекції Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 2015 по 2019 роки;

- зобов`язати Головну інспекцію Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час звільнення позивача зі служби йому протиправно не виплачена грошова компенсація відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, що порушує встановлені законодавством соціальні права та гарантії військовослужбовців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/2607/20 порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

16.03.2020,01.04.2020 до суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що, на думку відповідача, останній діяв відповідно до приписів законодавства, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 надати суду докази звернення (рапорти та інші документи) до Головної інспекції Міністерства оборони України про надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки та відмови у наданні такої відпустки; довідку про невикористання додаткової відпустки у 2018 та 2019 роках; докази того, що позивач звертався до командування за наданням йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року позивачем 01.04.2020 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних документів.

06.05.2020 до суду надійшла відповідь на відзив Міністерства оборони України, відповідно до якої зазначено про правомірність позовних вимог та підтримано доводи та обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Розпорядженням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року№ 539 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді, у провадженні якого перебувала справа, адміністративну справу №640/2607/20 передано на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду в адміністративній справі №640/2607/20 за позовом ОСОБА_1 до Головної інспекції Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11.09.2019 наказом Головного інспектора Міністерства оборони України № 140, позивача, генерала-майора ОСОБА_1 , старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України, звільненого наказом Міністерства оборони України (по особовому складу) від 28 серпня 2019 року № 487 у запас підпунктом «Б» (за станом здоров`я) виключено зі списків особового складу Головної інспекції Міністерства оборони України та з усіх видів забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що з 22 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивач брав участь в Антитерористичній операції, що підтверджується Довідкою № 4935оч від 31.12.2014 року Штабом Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

З наданих позивачем довідок вбачається, що позивачу додаткова відпустка за період з 2015 по 2019 роки не надавалася (копії довідки № 8/1800 від 19.10.2019 року, виданою ВЧ НОМЕР_2 про те, що Попельскому додаткова відпустка за 2016 та 2017 роки не надавалася, довідки № 116/332 від 24.10.2019 року, виданою ВЧ НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_1 додаткова відпустка за 2015 та 2016 роки не надавалася, довідки № 116/84 від 25.03.2020, виданою ВЧ НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_2 додаткова відпустка за 2015 рік - 14 діб та за 2016 рік діб не надавалася, о довідки № 313/8/3764 від 25.03.2020, виданою ВЧ НОМЕР_2 про до ОСОБА_2 додаткова відпустка за 2016 рік- 14 діб та за 2017 - 14 діб не надавалася, довідки № 221/904 від 26.03.2020, виданою Головною Інспекцією Міністерства оборони України про те, що ОСОБА_2 додаткова відпустка у період з травня 2017 року по серпень 2019 років не надавалася).

Позивач звернувся до командування за наданням йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у 2015-2019 роках, що підтверджено копією претензії до Головної інспекції Міністерства оборони України та відповіддю Головної інспекції Міністерства оборони України на за № 221/317 від 27.01.2020.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, стверджуючи, що порушено його право як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Так, учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

При цьому, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. (п. 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260).

Отже, військовослужбовці, в тому числі учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за всі минулі роки.

Суд також враховує правову позицію, яку викладено Верховним Судом у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Так, Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.

Окремо суд зауважує про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності звернення позивача з вимогою про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, оскільки такі спростовуються наданими позивачем доказами до матеріалів справи. Позаяк, право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбачено вищевказаними приписами законодавства, а обов`язок відповідача повністю провести розрахунок закріплено законодавством.

Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи):

1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій;

2) позивач звільнився з військової служби;

3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік;

4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки не нарахована та виплачена відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві суб`єкті владних повноважень.

Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.

1) Позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджено наявними матеріалами справи.

2) Позивач звільнився з військової служби, що також підтверджено наявними матеріалами справи.

3) Позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, позивачем, як учасником бойових дій, не використані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік.

4) Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік не нарахована та виплачена відповідачем, що підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Крім того, будь-які докази, що підтверджують виплату позивачу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в період з 2015року по 2019 рік в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно відмовив позивачеві, як учаснику бойових дій в нарахуванні і виплаті під час звільнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки, а тому наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у ненарахуванні позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 2015 по 2019 роки.

3. Зобов`язати Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов