Ухвала суду № 10778203, 03.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 4/390 (2а-3658/08) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард-Скарбниця»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132200/0/1939 від 18.03.2008 року про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 341,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Повне товариство «Ломбард-Скарбниця»(далі позивач, ПТ «Ломбард-Скарбниця») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області), в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132200/0/1939 від 18.03.2008 року про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 341,70 грн., яке було прийняте на підставі акту виїзної планової документальної перевірки № 598/22-111/34693172 від 01.10.2007 року, проведеної з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 20.11.2006 року по 30.06.2007 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2009 року позовні вимоги Повного товариства «Ломбард-Скарбниця», задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000132200/0/1939 від 18.03.2008 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно довідки з ЄДРПОУ від 20.11.2006 року № 3286 ПТ «Ломбард-Скарбниця»є юридичною особою, що зареєстрована Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до статті 4 Положення про відокремлений підрозділ «Перша Кременчуцька філія Повного Товариства «Ломбард-Скарбниця», затвердженого Загальними Зборами Учасників (протокол № 20 від 06.11.2006 року) ломбардне відділення не є юридичною особою, не має відокремленого майна, не може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді та у третейському суді та не має самостійного балансу. Ломбардне відділення може від імені та за дорученням ПТ «Ломбард-Скарбниця»відкривати рахунки в банківських установах за своїм місцезнаходженням виключно з метою одержання та переказу безготівкових грошових коштів від ПТ «Ломбард-Скарбниця»та до ПТ «Ломбард-Скарбниця», а саме для: одержання грошових коштів, для подальшого їх надання фізичним особам згідно договорів про надання кредитів/застави; переказ безготівкових грошових коштів, отриманих від фізичних осіб в якості погашення зобов'язань згідно відповідних договорів про надання кредитів/застави, інших договорів, зокрема зберігання, комісії, доручення тощо, які будуть укладені ломбардним відділенням від імені Товариства, в рамках предмету діяльності Товариства; продажу не викуплених предметів застави; здійснення касових операцій виключно для розрахунків з фізичними особами згідно укладених договорів, зокрема кредиту/застави, інших договорів, зокрема зберігання, комісії, доручення тощо, які будуть укладені ломбардним відділенням від імені Товариства, в рамках предмету діяльності Товариства, при продажу майна, у т.ч. не викуплених предметів закладу. Будь-які інші рахунки в установах банків ломбардне відділення може відкривати лише за письмовим дозволом ПТ «Ломбард-Скарбниця».

Так, у період з 13.09.2007 року по 26.09.2007 рік службовими особами Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області було проведено виїзну планову документальну перевірку відокремленого підрозділу «Перша Кременчуцька філія Повного Товариства «Ломбард-Скарбниця»(далі по тексту Кременчуцька філія позивача), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 20.11.2006 року по 30.06.2007 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення Кременчуцькою філією позивача вимог:

- статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№ 56-93 від 20.05.1993 року (із змінами та доповненнями);

- Положення про механізм справляння та порядок сплати комунального податку, затвердженого рішенням сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.12.2005 року;

- абзацу «б»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 598/22-111/34693172 від 01.10.2007 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення № 0000502200/0/2341 від 11.10.2007 року та № 0000502200/1/3078 від 24.12.2007 року, якими Кременчуцькій філії позивача визначено податкове зобовязання по сплаті комунального податку в сумі 341,70 грн., з якої 1,70 грн. основний платіж та 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з цим, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача.

За результатами розгляду поданих позивачем скарг, Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області було прийнято рішення про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000502200/0/2341 від 11.10.2007 року та № 0000502200/3078 від 24.12.2007 року, натомість винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132200/0/1939 від 18.03.2008 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з комунального податку на загальну суму 341,70 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції, комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Кременчуцької філії позивача була доручена працівникам Кременчуцької ОДПІ в рамках комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Повного товариства "Ломбард-Скарбниця", яка проводилася службовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.. За результатами вказаної перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт № 371/22-1/25277731 від 08.11.2007 року, з якого випливає, що ПТ "Ломбард-Скарбниця" у перевіряємому періоді нараховувало 39 філій без права юридичної особи, розташованих в містах України. Чисельність працівників по філіях наведена в додатку до акту. Комунальний податок підприємство сплачувало за всіх працівників товариства, в т.ч. за тих, які працюють за місцем розташування філій за межами території м. Києва, за місцем перебування на податковому обліку товариства та в повному обсязі надавало відповідні розрахунки сплати до ДПІ у Печерському районі м. Києва. Порушень обчислення та сплати до бюджету комунального податку під час проведення вищезазначеної перевірки встановлено не було.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон № 1251-XII), облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) визначається центральним органом державної податкової служби України.

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. N 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 р. N 552) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за N 791/3231 (далі по тексту Порядок)встановлено, що взяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

При цьому пунктом 7.11 Порядку визначено, якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов'язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої територіальної громади, то в органі державної податкової служби, відповідному цій території, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.

Відповідно до пункту 9.2 Порядку платник податків зараховується до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.

Таким чином, облік платників комунального податку в органах державної податкової служби здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або філії, якщо така філія розташована на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, і є платником комунального податку відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.

Підставою для взяття на облік відокремленого підрозділу юридичної особи є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи від державного реєстратора до органу державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (п. 4.4 Порядку).

Згідно зі статтею 19 Декрету місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.

Отже, сплата комунального податку та подання податкової звітності повинні здійснюватися за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (філії) з моменту взяття його на облік в органах державної податкової служби як платника цього податку, визначеного відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

Положенням частини третьої ст. 15 Закону № 1251-XII передбачено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Пунктом 24 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року№ 280/97-ВР встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить запровадження місцевих податків, зборів і розмірів ставок у межах, визначених законом.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, прийняті у межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території.

Пунктом 3 статті 15 цього Закону визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої статті 15 Закону № 1251-XII, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Отже, як підтверджується матеріалами справи та випливає з письмових пояснень, позивач не заперечує проти розміру комунального податку, який він повинен сплатити, однак не погоджується з місцем його справляння.

Що стосується порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, визначених абз. «б»п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.1, абз. "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту Закон № 2181-III), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті; податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закон № 2181-III).

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до абз. 2 пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу зазначених норм слідує, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого шляхом подання декларації за відповідний період податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до положень ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть крім інших, застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як: адміністративно-господарський штраф.

Отже, застосовані відповідачем штрафні санкції є адміністративно-господарськими.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено 18.03.2008 року, а вчинені позивачем порушення мали місце у лютому 2007 року, колегія суддів приходить до висновку, що Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області не мала підстав застосовувати штрафні (фінансові) санкції за здійснення позивачем господарської діяльності у вказаний період.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обовязковості сплати комунального податку Кременчуцькою філією позивача. Однак, при цьому він правильно визнав нечинним і скасував податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132200/0/1939 від 18.03.2008 року, з підстав пропуску останнім визначеного законом строку для застосування до позивача фінансових санкцій.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких