Постанова № 10778125, 31.08.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 вересня 2009 року Справа № 5020-5/612                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

прокурора: Хахаліна В.В., посвідчення № 592 від 12 березня 2009 року, позивачів: не з'явився (Міністерство аграрної політики України), Северін І.М., довіреність № 71-Д від 08 грудня 2008 року (Державний комітет рибного господарства України ), Павлов Ю.І., посвідчення № 225 від 19 квітня 2002 року, генеральний директор (державне підприємство "Укррибфлот" );

відповідача: Донец В.М., наказ № 15/К від 28 лютого 2005 року, генеральний директор (товариство з обмеженою відповідальністю "Таген" );

розглянувши апеляційне подання прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 23 червня 2009 року у справі №5020-5/612

за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики України (вул. Хрещатик, 24, місто Київ 1, 01001) (вул. Хрещатик, 21, місто Київ 1, 01001)

Державного комітету рибного господарства України (вул. Артема, 45-а, місто Київ 53, 04053)

державного підприємства "Укррибфлот" (вул. Правди, 10, оф. 218, місто Севастополь, 99014)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таген" (вул. Хрустальова, 42а-201, місто Севастополь, 99029) (вул. Глухова, 1, кв. 121, місто Севастополь)

про стягнення заборгованості в розмірі 1 362 500,00 грн,                                        

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 червня 2009 року у справі №5020-5/612 позов прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Державного комітету рибного господарства України та державного підприємства "Укррибфлот" до товариства з обмеженою відповідальністю "Таген" про стягнення заборгованості в розмірі 1 362 500,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Таген" на користь державного підприємства "Укррибфлот" 471 023, 42 грн. основної заборгованості, 244 951, 93 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 26 910, 55 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, прокурор міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційне подання мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно визначена сума у розмірі 616000,00 грн., яка зарахована державним підприємством "Укррибфлот" у рахунок погашення боргу, у зв’язку з чим порушено вимоги статей 509, 510 та 520 Цивільного кодексу України. Також, прокурор вказує на те, що відповідач не робив заяв про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, а тому суд неправомірно застосував частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволені вимоги про стягнення з відповідача пені.

Відзиви на апеляційне подання прокурора міста Севастополя від сторін у справі до Севастопольського апеляційного господарського суду не надходили.

У судовому засіданні прокурор та представники Державного комітету рибного господарства України, державного підприємства "Укррибфлот" підтримали вимоги апеляційного подання.

Представник Міністерства аграрної політики України у судові засідання не з’явився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційне подання залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген" (далі - Продавець) та державним підприємством „Укррибфлот" (далі - Покупець) укладений договір купівлі-продажу судна № 61 (далі - Договір) (а.с. 11-14, т. 1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору його предметом є судно 1968 року побудови, довжиною 65м. шириною 11,2м., висотою борту 5,32м., матеріал корпусу - сталь, головний двигун - 8ІЧУО48, має клас регістру.

Згідно з пунктом 3.1 Договору продавець зобов'язується передати покупцюсуднопротягом 90 днів з моменту підписання Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачений наступний порядок розрахунків: а)в рахунок оплати вартості судна покупець зобов'язується перерахувати авансовий платіж у сумі 1262500,00 грн. на розрахунковий рахунок продавця; б)решта суми буде перерахована згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору сума авансу, зазначена у пункті 4.1 Договору, перераховується покупцем за вказаними реквізитами та підставами протягом трьох банківських днів після підписання Договору.

Відповідачем умови пункту 3.1 Договору у строк, передбачений Договором, не виконані.

18 липня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген" та державним підприємством „Укррибфлот" укладена угода про розірвання Договору № 61 від 10 листопада 2006 року (далі - Угода) (а.с. 17, т. 1).

Згідно з умовами зазначеної Угоди покупець та продавець у зв'язку з невиконанням зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1. Договору, а саме, передачі судна продавцем, дійшли згоди розірвати договір № 61 від 10 листопада 2006 року про продаж рибоморозильного судна РМС „Капитан Дробжев" за умовами ФОБ порту України.

Відповідно до пункту 2 Угоди продавець зобов'язаний у строк до 30 серпня 2007 року згідно з графіком перерахувати на розрахунковий рахунок № 260080130012 у СФ ТОВ „Укрпромбанк" м. Севастополя МФО 384834, ОКПО 31583919 суму попередньої оплати за Договором № 61 від 10 листопада 2006 року.

Однак, відповідачем зазначені положення Угоди добровільно виконані не були, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників з’явившихся сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційного подання та скасування оскаржуваного рішення господарського суду міста Севастополя, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що у процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем частково погашена заборгованість у розмірі 275476,58 грн.

Вказаний факт не заперечується позивачем та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, платіжними дорученнями, прибутковим касовим ордером, виписками банку та квитанціями (а.с. 94, 117, 140-144, т. 1).

07 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” (далі - первісний боржник), SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI (далі - новий боржник) та державним підприємством „Укррибфлот" (далі - кредитор) укладений договір про переведення боргу № 03/08 (а.с.118-120, т. 1).

Розділом 1 Договору про переведення боргу № 03/08 встановлено, що первісний боржник переводить частину боргу за договором купівлі-продажу судна № 61 від 10 листопада 2006 року та угодою про розірвання договору від 18 липня 2007 року, укладеною між первісним боржником та державним підприємством „Укррибфлот", а новий боржник приймає на себе зобов'язання за даним договором у сумі 388322,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Договору переведення боргу визначене сторонами у сумі 388322,00 грн., що за курсом Національного банку України на день укладення договору складає 80000,00 доларів США.

Судом першої інстанції встановлено, що SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI виконало свої зобов'язання щодо оплати за договором про переведення боргу № 03/08 від 07 липня 2008 року лише у грудні 2008 року, про що свідчать SWIFT- повідомлення від 23 грудня 2008 року на суму 40000,00 доларів США та від 30 грудня 2008 року на суму 40000,00 доларів США.

Згідно з довідкою Кримського регіонального управління відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” № 3180 від 25 травня 2009 року на дати 23 грудня 2008 року та 30 грудня 2008 року курс Національного банку України за доларом складав 7,7 грн. (а.с. 9, т. 2).

Фактично 23 грудня 2008 року та 30 грудня 2008 року позивач у рахунок оплати заборгованості за Договором купівлі-продажу судна № 61 від 10 листопада 2006 року отримав 80000.00 доларів США, що станом на момент отримання зазначених грошових коштів складало 616000.00 грн. (80000,00*7,7=616000,00 грн.).

Судом першої інстанції на підставі наданих письмових доказів встановлено, що заборгованість відповідача на момент вирішення спору складає 471023,42 грн. (1362500,00 - 275476,58 - 616000,00 = 471023,42).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 471023,42 грн.

Прокурором також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 89190,86 грн. за період з 10 лютого 2007 року по 18 липня 2007 року.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Пунктом 2 Угоди про розірвання Договору № 61 від 10 листопада 2006 року встановлено, що продавець зобов'язаний у строк до 30 серпня 2007 року згідно з графіком перерахувати на розрахунковий рахунок № 260080130012 у СФ товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” м. Севастополя МФО 384834, ОКПО 31583919 суму попередньої оплати за Договором №61 від 10 листопада 2006 року.

Отже, право вимоги оплати основної заборгованості виникло у позивача лише 31 серпня 2007 року, тому підстави для нарахування за період з 10 лютого 2007 року по 18 липня 2007 року пені відсутні, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача інфляційне відшкодування за період з 10 лютого 2007 року по 30 листопада 2008 року у розмірі 297094,64 грн. та 3% річних за період з 10 лютого 2007 року по 08 грудня 2008 року в розмірі 48065,93 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, право вимоги оплати основної заборгованості виникло у позивача лише 31 серпня 2007 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного відшкодування у розмірі 297094,64 грн. та 3% річних у розмірі 48065,93 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційне відшкодування згідно з розрахунком позивача за період з 01 вересня 2007 року по 30 листопада 2008 року в розмірі 244951,93 грн.

3% річних підлягають стягненню з відповідача за період з 31 серпня 2007 року по 08 грудня 2008 року в розмірі 26910,55 грн. за наступним розрахунком: - за період з 31 серпня 2007 року по 14 вересня 2007 року у розмірі 1065,92 грн. (864578,00 * 15 / 365 * 3%= 1065,92); - за період з 15 вересня 2007 року по 08 грудня 2008 року - згідно з розрахунком позивача в розмірі 25844,63 грн.

Судова колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційного відшкодування та 3% річних, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

У поданні прокурор посилається на те, що відповідно до статті 1 та 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, в тому числі, і принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України. Згідно зі статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Товариство з обмеженою відповідальністю „Таген”, SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI та державне підприємство "Укррибфлот" 07 червня 2008 року уклали договір про перевід боргу за договором купівлі-продажу № 61 від 10 листопада 2006 року та угодою про розірвання зазначеного договору від 18 червня 2007 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” та SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI у сумі 388302,00 грн., що за курсом Національного Банку України на день укладення договору відповідало 80000,00 дол. США. Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 зазначеного договору валютною платежу є долари США, а сума платежу визначена пунктом 2.1. Згідно з пунктом 7.6 договору він набув чинності з моменту його підписання та діяв до повного виконання зобов’язань. У свою чергу SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI виконав свої зобов’язання за договором від 07 червня 2008 року в повному обсязі та переказав 23 грудня 2008 року та 30 грудня 2008 року на рахунок державного підприємства „Укррибфлот" 80000,00 дол. США, про що між ними укладено угоду. Отже, саме сума 388302,00 грн., що на день укладення договору відповідала 80000,00 дол. США, повинна, на думку прокурора, враховуватися судом як сума, на яку виконано зобов’язання товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” перед державним підприємством "Укррибфлот". Однак, як вважає заявник апеляційного подання, судом безпідставно визначена сума 616000,00 грн., що зарахована державному підприємству „Укррибфлот" у рахунок погашення боргу, у зв’язку з чим порушено вимоги статей 509, 510, 520 Цивільного кодексу України.

Судова колегія не погоджується з даним висновком апелянта, оскільки відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони при укладені договору даного порядку не встановили, а тому у даному випадку підлягають застосуванню норми чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, у зв’язку з чим судова колегія вважає вказані висновки апелянта необґрунтованими.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

          Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Апеляційне подання прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 червня 2009 року у справі №5020-5/612 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді