Рішення № 10777960, 11.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2010 р.Справа № 15/83-1248

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, 01054

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, 46016

про стягнення 284.391,85 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача:                     представник Сингур Марина Юріївна –довіреність № 146 від 15.07.10р.;

відповідача:                     не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, про стягнення 284.391,85 грн. заборгованості, із яких 114.720 грн. боргу, 166.927,84 грн. пені, 2.744,01 грн. 3 % річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалою суду від 27.07.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з’явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від проведення звірки розрахунків ухилився.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державної адміністрацією 20.06.2006р., що підтверджується довідкою АА № 203443 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМА" вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, (Покупець) 15.01.2009 року укладено договір № 120 09.01.15, відповідно до умов якого продавець передає а покупець приймає у власність сировину (товар) в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1. договору) покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах визначених у цьому договорі (п. 1.2. договору).

Пунктом 6.7. вказаного договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р. Зобов'язання, які виникли з цього договору припиняються належним виконанням.

Позивач на виконання взятих зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв через свого представника Інкіна І.В. (довіреність ЯНТ № 514350 від 07.10.2009р.) товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000740 від 18.06.2009р. на суму 19.668 грн., № РН-0000920 від 17.07.2009р. на суму 24.100 грн., № РН-0001059 від 06.08.2009р., № РН-0001439 від 07.10.2009р. на суму 38.500 грн., а всього на загальну суму 116.588 грн..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 4.1. покупець здійснює оплату за товар в національній валюті України –гривнях, в наступному порядку: 50 % (п’ятдесят відсотків) загальної вартості партії товару покупець сплачує у у вигляді передплати, інші 50 % протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару від продавця (згідно з накладними документами) (п. 4.1.1. договору)

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобов’язання по договору № 120 09.01.15від 15.01.2009р. виконав частково і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 114.720 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (114.720 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Виконання зобов'язань, відповідно до ст. ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період 19.07.2009р. –29.06.2010р. в сумі 166.927,84 грн..

П. 5.5 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов’язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання.

Враховуючи, що сторонами погоджено строк нарахування пені (до повного виконання зобов’язань в частині оплати), суд вважає правомірним нарахування пені за період, визначений позивачем.

Водночас, враховуючи, що здійснюючи розрахунок позивач виходив із відповідної умови договору, зокрема щодо нарахування пені у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, що суперечить ст. 3 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заявленої до стягнення пені, обмеживши її нарахування подвійною обліковою ставкою від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають до задоволення частково в сумі 18.395,76 грн..

В частині стягнення 148.532,08 грн. пені відмовити, як надмірно заявленій.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 2.744,01 грн. 3 % річних за період з 19.07.2009р. по 29.06.2010р правомірними.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, 114.720 грн. боргу, 166.927,84 грн. пені, 2.744,01 грн. 3 % річних, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України. Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, код 31321712 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" вул. Дмитрівська, 52-б, м. Київ 54, код 34430779 - 114.720 грн. боргу, 18.395,76 грн. пені, 2.744,01 грн. 3 % річних, 2.843,92 грн. державного мита та 236 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 148.532,08 грн. пені відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення (13.08.2010р.) через місцевий господарський суд.

          Суддя