Рішення № 10777886, 02.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.08.10                                                                                           Справа№ 7/98

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС»

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Буд»

до відповідача 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавець-комінвест»

про стягнення заборгованості солідарно

ціна позову: 11818,45грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Лешківець О.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача 1 –не з’явився

від відповідача 2 –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Буд»та товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавець-комінвест»про стягнення заборгованості; ціна позову 11818,45грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційгно-технічне обслуговування судового процесу, фіскальними поштовими чеками №0308 від 26.05.2010р. та №0309 від 26.05.2010р., договором №23/06-01 від 03.06.2009р., видатковими накладними №РН-06.07/2 від 06.07.2009р. на суму 10800грн., №РН-31.07/1 від 31.07.2009р. на суму 3330грн., №РН-11.08/3 від 11.08.2009р. на суму 3330грн., №РН-13.08/4 від 13.08.2009р. на суму 14250грн., №РН-16.10/3 від 16.10.2009р. на суму 4440грн., претензією Позивача Відповідачу 1 №15 від 20.04.2010р., договором поруки №23/06-001/II від 23.06.2009р., листом Позивача Відповідачу 2 №186/01а від 04.04.2010р., ст.ст.15, 16, 525, 526, 530, 553, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України, ст.1, ч.2 ст.15, ст.ст.54, 55, 57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/98 від 04.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 45хв. 14.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/98 від 14.06.2010р., 22.06.2010р., та від 19.07.2010р.

Представникам Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; довідки про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до бюджету; виписку про включення Позивача в ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідку про включення Відповідача 1 в ЄДРПОУ; довідку про включення Відповідача 2 в ЄДРПОУ; опис вкладення у цінний лист, надісланий Відповідачу 1, з відбитком поштового штемпеля від 26.05.2010р.

Також, представником Позивача подано додаткові пояснення по справі.

Представник Відповідача 1 в судове засідання не з’явився.

Протягом розгляду справи від Відповідача 1 надійшли наступні документи:

14.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач 1, зокрема, зазначається наступне. Так, з обставинами, зазначеними в позовній заяві, Відповідач 1 не згоден з наступних підстав:

-          при надісланні Позивачем позовної заяви на адресу Відповідача 1 до позовної заяви не додано всіх додатків, які зазначені в додатку до позовної заяви, чим порушено вимоги ст.56 Господарського процесуального кодексу України; при отриманні копії позовної заяви директором ТзОВ «Карпати-Буд»складено акт про відсутність додатків до позовної заяви від 02.06.2010р. та з супровідним листом від 04.06.2010р. надіслано Позивачу;

-          Позивачем умови договору від 23.06.2009р. №23/06-01 виконувались не належним чином, оскільки згідно п.1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується передати у власність Покупця лікувально-столову мінеральну воду «ТКС», однак, при поставці товару Позивачем поставлено 873 бутилки негазованої води на загальну суму 1615,04грн.; у відповідності до п.3.4 Договору, після прийому товару відповідною особою Покупця претензії не розглядаються, окрім випадків прихованих виробничих недоліків; в даному випадку, як стверджує Відповідач 1, Позивачем поставлено Покупцю 1,5 літрову негазовану воду під виглядом мінеральної води, що підпадає під випадок прихованого виробничого недоліку; отримувач мінеральної води ТзОВ «Європад»листом від 22.02.2010р. повідомило ТзОВ «Карпати-Буд»про невідповідність якості мінеральної води на 873 бутилки; Відповідачем 1 виставлено Позивачу по справі накладну на повернення товару від 12.03.2010р. за №ВН-01, однак, ніякої відповіді чи реагування зі сторони Позивача не було, а отже, порушено умови договору;

-          в позовній заяві Позивачем залучено Відповідачем 2 ТзОВ «Трускавець-комінвест», і, як видно з позовної заяви, даний Відповідач являється поручителем по основному зобов’язанню, а саме –договору №23/06-01 від 23.06.2010р., оскільки, як зазначено в позовній заяві, 23.06.2009р. між Відповідачем 2 та Позивачем укладено договір поруки №23/06-001/п, за яким Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 обов’язків, визначених Договором; про існування договору поруки, який було укладено між Позивачем та Відповідачем 2, Відповідачу 1 стало відомо лише з позовної заяви, а тому ніякої згоди чи залучення в якості поручителя Відповідача 2 Відповідачем 1, як основним Відповідачем, не надавалося, і копія даного договору у Відповідача 1 відсутня, та зміст даного договору Відповідачу 1 не відомий, а отже, відповідачем по справі Відповідач 2 бути не може.

          До відзиву додано копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача 1; акту про відсутність додатків до позовної заяви, складеного Відповідачем 1; листа Відповідача 1 до Позивача від 04.06.2010р. та поштової квитанції з відбитком поштового штемпеля від 08.06.2010р.; накладної №ВН-01 від 12.03.2010р. на суму 1615,04грн.; листа-звернення ТзОВ «Єврорад»від 22.02.2010р.; та оригінал фіскального поштового чеку №8489 від 09.06.2010р.

          Враховуючи наведені доводи відзиву, та керуючись ст.ст.15, 17, 56 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач 1 просить зобов’язати Позивача надати йому копії матеріалів, які зазначені в додатку до позовної заяви, а матеріали позовної заяви надіслати до господарського суду Закарпатської області.

          24.01.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача 1, в якій повідомляється про підтримання ним вимог, зазначених у відзиві, та дод якої додано довідку про включення Відповідача 1 в ЄДРПОУ.

          Також, 09.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача 1, в якій повідомляється про підтримання вимог, зазначених у відзиві, та про не надіслання Позивачем матеріалів, які перераховані в позовній заяві.

          Представник Відповідача 2 в судове засідання не з’явився, явка визнана обов’язковою, про причини неявки не повідомив. Відповідачем 2 вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконано, про причини невиконання не повідомлено.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи (крім копій документів, скерованих Відповідачем 1, оскільки оригінали таких Відповідачем 1 для огляду не представлялись).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення основного боргу в розмірі 9950грн.

23.06.2010р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) укладено договір №23/06-01 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю лікувально-столову мінеральну воду «ТКС»(надалі –Товар), а Покупець зобов’язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах данного Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Продавцем Товар за ціною, передбаченою у товаросупровідних документах (накладних), які додаються до Договору.

Згідно п.п.5.5, 5.6 Договору, Покупець проводить розрахунки у вигляді попередньої оплати шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця; у випадку невиконання п.5.5 Договору, Покупець зобов’язаний провести розрахунки на протязі 30 календарних днів після доставки продукції, згідно накладни, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Покупця.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту проведення повних взаєморозрахунків; у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за 30 днів до його закінчення, Договір вважається продовженим тна той же термін і на тих же умовах.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Крім того, Відповідач 1 у відзиві визнав факт укладання Договору.

Відповідно до видаткових накладних №РН-06.07/2 від 06.07.2009р. на суму 10800грн., №РН-31.07/1 від 31.07.2009р. на суму 3330грн., №РН-11.08/3 від 11.08.2009р. на суму 3330грн., №РН-13.08/4 від 13.08.2009р. на суму 14250грн., №РН-16.10/3 від 16.10.2009р. на суму 4440грн., Позивачем поставлено Відповідачу 1 Товар на загальну суму 36150грн.

Відповідно до доводів Позивача, Відповідачем 1 проведено часткову оплату за поставлений Товар.

Факт отримання Товару згідно накладних, наведених у позовній заяві, та проведення часткової оплати за Товар Відповідачем 1 у відзиві та поданих до суду заявах не заперечувався.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, 23.06.2009р. між Позивачем (Кредитором) та Відповідачем 2 (Поручителем) укладено договір поруки №23/06-001/II (далі –Договір поруки), відповідно до якого, Відповідач 1 зазначений як «Боржник», «Договір про Зобов’язання»–договір №23.06-01, укладений Кредитором та Боржником 23.06.2009р., «Зобов’язання»-- всі та кожне з платіжних та/або неплатіжних зобов’язань Боржника за Договором Зобов’язання, «Платіж»-- дія платника (чи комплекс дій, які вимагаються правилами, що застосовуються), направлена на належне отримання грошових коштів їх одержувачем.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки, враховуючи, що Кредитор уклав Договір про Зобов’язання з Боржником; беручи до уваги, що Поручитель ознайомлений з текстом Договору про Зобов’язання, цілком розуміє його зміст та погоджується поручитися перед Кредитором; цим Поручитель безумовно та безвідклично: - приймає на себе зобов’язання відповідати перед Кредитором за повне, своєчасне та належне виконання Боржником Зобов’язання, у повному обсязі Зобов’язання; та –зобов’язується перед Кредитором у випадку невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов’язання, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора виконати таке зобов’язання на користь Кредитора, якщо інше не буде вимагатися Кредитором у письмовій формі.

Згідно п.1.2 Договору (Солідарна відповідальність), незважаючи на інші положення (в тому числі п.1.1) цього Договору, Сторони цим прийшли до згоди, що положення цього пункту разом з іншими положеннями цього Договору являють собою окремий договір (правочин) про солідарну відповідальність Поручителя за Боржника перед Кредитором щодо виконання Договору про Зобов’язання; Поручитель підписанням цього Договору погоджується та зобов’язується виступати солідарним боржником за Договором про Зобов’язання, це означає, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, і що Поручитель зобов’язаний виконувати Зобов’язання в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені Договором про Зобов’язання для Боржника; Поручитель зобов’язаний виконувати Зобов’язання в порядку, в стоки та на умовах, що передбачені Договором про Зобов’язання, в незалежності від того, чи направлялась Кредитором вимога про це чи ні.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору поруки, порука за цим Договором поруки забезпечує вимоги Кредитора щодо виконання Боржником Зобов’язання, що підлягають виконанню за Договором про Зобов’язання та/або пов’язані з Договором про Зобов’язання, у такому розмірі, такій валюті, у такий строк, і в такому порядку, як це встановлено в Договорі про Зобов’язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов’язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов’язання в майбутньому; сторони погоджуються, що розмір Зобов’язання, забезпеченого цією порукою, дорівнює вартості фактично поставленого Товару, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та сумі всіх інших вимог Кредитора відповідно до положень цього Договору поруки, та/або Договором про Зобов’язання, та/або чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.555 Цивільного кодексу України, у разі пред'явлення до поручителя позову поручитель зобов’язаний подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора; поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Щодо доводів Відповідача 1 про те, що йому не надіслано копії доданих до позовної заяви документів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Відповідно до додатків до позовної заяви та матеріалів справи, Позивачем додано до позову копії платіжних доручень про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; квитанції про відправлення копій позовних заяв та доданих до них матеріалів Відповідачам; копію договору №23/06-01 від 23.06.2009р.; копії видаткових накладних; копію претензії Відповідачу 1; розрахунки 3% річних, інфляційних нарахувань, пені; копію договору №23/06-001/П від 23.06.2009р., копію претензії Відповідачу 2.

Представником Позивача надано суду оригінал опису вкладення до поштового відправлення Відповідачу 1 з відбитком поштового штемпеля від 26.05.2010р., відповідно до якого до поштового відправлення вкладено загальним підсумком предметів 6 предметів, а саме: позовна заява; розрахунок інфляційних; розрахунок пені; розрахунок процентів; копія договору поруки; копія претензії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивачем надіслано Відповідачу 1 всі додатки до позовної заяви, яких у Відповідача 1 немає.

Щодо доводів Відповідача 1 про те, що про існування Договору поруки йому стало відомо лише з позовної заяви, ніякої згоди на залучення в якості поручителя Відповідач 1 не надавав, і копія Договору поруки у нього відсутня та зміст даного Договору поруки йому не відомий, а тому ТзОВ «Трускавець-комінвест»не може бути відповідачем по даній справі, і, відповідно, справу належить скерувати до господарського суду Закарпатської області за підсудністю (за місцем знаходження Відповідача 1), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відповідно, дана норма не передбачає укладення договору поруки як трьохстороннього, а виникнення взаємних зобов’язань між поручителем і кредитором, які стосуються зобов’язань боржника перед кредитором.

Крім того, Цивільним кодексом України не передбачено обов’язку кредитора за договором поруки повідомляти боржника про укладення договору поруки за його зобов’язаннями та скеровувати йому копію (примірник) договору поруки.

Також, Цивільним кодексом України не визначено умови укладання договору поруки як згода боржника, а укладання договору поруки є правом кредитора та поручителя.

Згідно Договору поруки, Поручитель несе обов’язки перед Кредитором, отже, у Позивача є правові підстави вимагати стягнення заборгованості з Відповідача 2.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АД №215792, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець-комінвест»є 82200, Львівська обл.., м.Трускавець, вул..Суховоля, 54А.

Згідно ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Трускавець-комінвест»може бути відповідачем по даному спору, а даний позов Позивач вправі був пред’явити за своїм вибором чи до господарського суду Заракпатської області, чи до господарського суду Львівської області.

Щодо доводів Відповідача 1 про те, що Позивачем поставлено Товар невідповідної якості, оскільки Позивачем поставлено 873 бутилки негазованої води, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується передати у власність Покупцю (Відповідачу 1) лікувально-столову мінеральну воду «ТКС»(надалі –Товар).

Враховуючи вищенаведене, укладеним між Позивачем та Відповідачем 1 Договором не передбачено обов’язку Позивача поставити Відповідачу 1 газовану воду. Та Відповідачем 1 не наведено доводів та не подано доказів, що такі властивості води як лікувально-столова мінеральна не передбачають обов’язку поставки її у вигляді газованої.

Також, відповідно до п.3.4 Договору, на який в тому числі посилається Відповідач 1 у відзиві, після отримання Товару відповідною особою Покупця, претензії не розглядаються, крім випадків прихованих виробничих недоліків.

Відповідачем 1 ж не доведено прихованих виробничих недоліків отриманого від Позивача Товару.

Крім того, як зазначалось вище, Відповідачем 1 не надано суду для огляду оригінали документів, долучених ним до відзиву.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачами не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 9950грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, в тому числі докази поставки Позивачем Відповідачу 1 товару на суму, більшу, ніж позовні вимоги, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідачів солідарно 9950грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 718,60грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період з 21.09.2009р. по 30.03.2010р., виходячи з сумм боргу, які існували станом на дану виникнення, та з врахуванням облікової ставки НБУ за відповідний період.

Відповідно до п.п.5.5, 5.6 Договору, Покупець проводить розрахунки у вигляді попередньої оплати шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця; у випадку невиконання п.5.5 Договору, Покупець зобов’язаний провести розрахунки на протязі 30 календарних днів після доставки продукції, згідно накладни, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Покупця.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договору, Покупець за несвоєчасне проведення розрахунку за даним Договором сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченного платежу (суми неоплачеого Товару) за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору поруки, порука за цим Договором поруки забезпечує вимоги Кредитора щодо виконання Боржником Зобов’язання, що підлягають виконанню за Договором про Зобов’язання та/або пов’язані з Договором про Зобов’язання, у такому розмірі, такій валюті, у такий строк, і в такому порядку, як це встановлено в Договорі про Зобов’язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов’язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов’язання в майбутньому; сторони погоджуються, що розмір Зобов’язання, забезпеченого цією порукою, дорівнює вартості фактично поставленого Товару, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та сумі всіх інших вимог Кредитора відповідно до положень цього Договору поруки, та/або Договором про Зобов’язання, та/або чинного законодавства України.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що Позивачем невірно обраховано розмір боргу на кожну дату, тому при перевірці суд виходив з даних видаткових накладних, наявних в матеріалах справи та з даних часткових оплат Відповідачем 1, зазначених в розрахунку пені та основного боргу.

Крім того, перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що Позивачем невірно обраховано пеню, внаслідок чого, відповідно, розмір пені, який Позивачем заявлено до стягнення, є меншим, аніж розмір пені, отриманий в результаті перерахунку судом.

Проте, з цього приводу суд зазначає, що не праві вийти за межі позовних вимог, оскільки відсутнє відповідне клопотання, передбачене п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З врахуванням наведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, щодо солідарної відповідальності, враховуючи також п.5.6 Договору, враховуючи положення Договору поруки, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 пені в розмірі 718,60грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 226,90грн 3% річних за невиконання зобов’язання та 922,95грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 30.08.2009р. по 30.03.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу за відповідні періоди та розмір відсотків річних –3%.

Також, додатком до позовної заяви Позивач надає розрахунок інфляційних нарахувань, проведений за період з 01.09.2009р. по 30.03.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу за відповідний період, період прострочення платежу, величина індексу інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.п.5.5, 5.6 Договору, Покупець проводить розрахунки у вигляді попередньої оплати шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця; у випадку невиконання п.5.5 Договору, Покупець зобов’язаний провести розрахунки на протязі 30 календарних днів після доставки продукції, згідно накладни, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Покупця.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договору, Покупець за несвоєчасне проведення розрахунку за даним Договором сплачує Продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору поруки, порука за цим Договором поруки забезпечує вимоги Кредитора щодо виконання Боржником Зобов’язання, що підлягають виконанню за Договором про Зобов’язання та/або пов’язані з Договором про Зобов’язання, у такому розмірі, такій валюті, у такий строк, і в такому порядку, як це встановлено в Договорі про Зобов’язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов’язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов’язання в майбутньому; сторони погоджуються, що розмір Зобов’язання, забезпеченого цією порукою, дорівнює вартості фактично поставленого Товару, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та сумі всіх інших вимог Кредитора відповідно до положень цього Договору поруки, та/або Договором про Зобов’язання, та/або чинного законодавства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що Позивачем невірно обраховано розмір боргу на кожну дату, тому при перевірці суд виходив з даних видаткових накладних, наявних в матеріалах справи та з даних часткових оплат Відповідачем 1, зазначених в розрахунках 3% річних, інфляційних нарахувань, та основного боргу.

Суд зазначає, що при перевірці розміру 3% річних виявлено помилки в розрахунку Позивача; внаслідок перерахунку розміру 3% річних судом отримано число 209,9 (перевірені розрахунки додані до матеріалів справи).

Крім того, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд зазначає, що Позивачем невірно обраховано розмір інфляційних нарахувань, внаслідок чого, відповідно, розмір інфляційних нарахувань, який Позивачем заявлено до стягнення, є меншим, аніж розмір інфляційних нарахувань, отриманий в результаті перерахунку судом.

Проте, з цього приводу суд зазначає, що не праві вийти за межі позовних вимог, оскільки відсутнє відповідне клопотання, передбачене п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, щодо солідарної відповідальності, враховуючи також п.5.6 Договору, враховуючи положення Договору поруки, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 226,90грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 209,90грн., в частині стягнення 17грн. 3% річних слід відмовити; позовні вимоги щодо стягнення 922,95грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.08.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти солідарно на Відповідачів.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, с. 2, 3 ст. 15, 33, 34, 43, 49, ч.1 ст. 56, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, ст. 541, ч.ч.1, 2 ст.543, ч. 1 ст. 546, 549, ч.1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ст. 555, ст.ст.599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №1 від 16.07.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Буд»»(89300, Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Ярослава Муцдрого, б.37, кв. №15, ідентифікаційний код 35102862) та товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець-Комінвест»(82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, б.54А, ідентифікаційний код 33423975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС»(82300, Львівська обл., м. Борислав, вул.Дрогобицька, б.138, ідентифікаційний код 34857028) 9950грн. основного боргу, 718грн. 60коп. пені, 209грн. 90коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 922грн.95коп. інфляційних нарахувань, 118грн. 01коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 17грн. 3% річних відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя