Рішення № 10777721, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/17111.08.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київгаз» ДоДитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва

Простягнення 52751, 70 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Дем’янчук Д.Ю., дов. № Д-72/09 від 01.12.2009 р.                               

Від відповідача:           Асипенко Т.О., дов. № 341 від 13.05.2010 р.

                              Маковська Т.С., дов. № б/н від 11.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва про стягнення 44196, 36 грн. основного боргу, 1635, 27 грн. інфляційних нарахувань, 290, 61 грн. трьох відсотків річних, 3535, 71 грн. пені та 3093, 75 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 211501 від 28.01.2009 р. щодо оплати вартості поставленого природного газу та послуг з його транспортування розподільними газопроводами.

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/171 та призначено її розгляд на 19.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 13.05.2010 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні, яке суд відхилив.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2010 р. на виконання вимог ухвали від 02.04.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав суду оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні та довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Також Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»було надано суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості надати суду додаткові документи у справі, яке суд з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

У зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 02.04.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 19.05.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 16.06.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2010 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2010 р.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, повідомив суду про погашення заборгованості, але доказів цього не надав, а також заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків.

Представниками сторін було надано суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи суд вищевказані клопотання задовольнив, у зв’язку з чим, а також враховуючи необхідність витребувати додаткові докази у справі, ухвалою суду від 16.06.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.07.2010 р.

          У судовому засіданні 07.07.2010 р. представник позивача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою уточнення позовних вимог.

          Представник відповідача проти задоволення вищезазначеного клопотання заперечень не навів.

          Суд задовольнив клопотання позивача, у зв’язку з чим у судовому засіданні 07.07.2010 р. було оголошено перерву до 11.08.2010 р.

          Представник позивача у призначене судове засідання 11.08.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав суду докази погашення суми основного боргу, а також клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»(постачальник) та Дитячою клінічною лікарнею № 7 Печерського району м. Києва (споживач) був укладений договір про надання послуг з газопостачання бюджетним споживачам № 211501 від 28.01.2009 р., відповідно до умов якого ВАТ «Київгаз»зобов’язалося поставити природний газ та про транспортувати його розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язався прийняти газ і оплатити на умовах цього договору ВАТ «Київгаз»вартість газу та послуги з його транспортування.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.15. договору № 211501 від 28.01.2009 р. передбачено, що кількість поданого споживачу газу оформлюється за станом на останній календарний день місяця двостороннім актом встановленої форми по одному примірнику для кожної сторони. Цей акт є основою для проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування між сторонами.

У відповідності з п. 3.16. вищезазначеного договору, якщо споживач не згодний з визначеною кількістю газу, він направляє у ВАТ «Київгаз»письмове повідомлення в триденний термін з моменту отримання акту. Претензія, яка надана після вказаного терміну, не розглядається, а акт вважається узгодженим сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов’язання щодо постачання та транспортування природного газу Дитячій клінічній лікарні № 7 Печерського району м. Києва виконував належним чином, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 31.12.2009 р. на суму 170027, 39 грн.

Пунктом 6.1. договору № 211501 від 28.01.2009 р. встановлено, що оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця у розмірі 100 % вартості газу та послуг з його транспортування, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але несплачених ВАТ «Київгаз», послуг за звітний місяць.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 211501 від 28.01.2010 р. належним чином не виконав, оплативши поставлений газ та послуги з його транспортування частково, за грудень 2009 р. у розмірі 125831, 03 грн., у зв’язку з чим заборгованість Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва перед Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»становила 44196, 36 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва про стягнення 44196, 36 грн. основного боргу, а також 1635, 27 грн. інфляційних нарахувань, 290, 61 грн. трьох відсотків річних, 3535, 71 грн. пені та 3093, 75 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 211501 від 28.01.2009 р. щодо оплати вартості поставленого природного газу та послуг з його транспортування розподільними газопроводами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання щодо поставки та транспортування природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 211501 від 28.01.2009 р. строк оплату за отриманий газ не здійснив, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на момент подання позовної заяви ВАТ «Київгаз»до Господарського суду міста Києва становила 44196, 36грн.

Представник відповідача у підтвердження погашення суми заборгованості надав суду платіжні доручення на загальну суму 476674, 00 грн.: № 546 від 08.07.2010 р. –на суму 130456, 21 грн., № 547 від 08.07.2010 р. –на суму 34587, 54 грн., № 548 від 08.07.2010 р. –на суму 58156, 25 грн., № 548 від 08.07.2010 р. –на суму 58156, 25 грн., № 601 від 27.07.2010 р. –на суму 66193, 19 грн., № 602 від 27.07.2010 р. –на суму 61969, 50 грн., № 603 від 27.07.2010 р. –на суму 76262, 98 грн., № 604 від 27.07.2010 р. –на суму 27290, 54 грн., № 605 від 27.07.2010 р. –на суму 21757, 59 грн., № 606 від 27.07.2010 р. –на суму 0, 20 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про повне погашення основного боргу в розмірі 44196, 36 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 44196, 36 грн. за договором № 211501 від 28.01.2010 р. підлягає припиненню.

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»просить суд також стягнути з відповідача 1635, 27 грн. інфляційних нарахувань та 290, 61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 211501 від 28.01.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором № 211501 від 28.01.2009 р. в розмірі 44196, 36 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, стягненню підлягають 1635, 27 грн. інфляційних нарахувань та 290, 61 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3535, 71 грн. пені та 3093, 75 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання у відповідності до пункту 7.3. договору № 211501 від 28.01.2009 р., яким передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у пункті 6.1. даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ «Київгаз», крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідачем було надано суду клопотання про зменшення штрафних санкцій у зв’язку з тим, що Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району м. Києва є бюджетною неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України та перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, враховуючи те, що неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державною установою, видатки якої фінансуються з державного та міського бюджетів. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району м. Києва на момент прийняття рішення у даній справі повністю погасила основний борг перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз», до 353, 71 грн. пені та 309, 37 грн. штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості за договором № 211501 від 28.01.2009 р.

Таким чином, позов ВАТ «Київгаз»до Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 4Б, код ЄДРПОУ 01993842) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п’ять) грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 290 (двісті дев’яносто) грн. 61 коп. трьох відсотків річних, 353 (триста п’ятдесят три) грн. 71 коп. пені, 309 (триста дев’ять) грн. 37 коп. штрафу, 527 (п’ятсот двадцять сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 44196, 36 грн. основного боргу припинити.

4.           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.