Рішення № 10777679, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/34711.08.10           

За позовом

до

третя особаЗакритого акціонерного товариства «Агропромислова група»

Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І.

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Хрипун О.О.

Представники: від Позивача від Відповідача

від Третьої особиМиронюк І.В.-предст.

Брус О.М.-предст.

не з’явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Агропромислова група»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(далі –Відповідач), в якому просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Яворенко І.І. за № 831, вчинений 28.11.2009 на договорі фінансового лізингу № 417/1 від 20.02.2008, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент вчинення приватним нотаріусом Яворенко І.І. виконавчого напису № 831 від 28.11.2009 на укладеному між Позивачем та Відповідачем договорі фінансового лізингу № 417/1 від 20.02.2008, Позивач не одержував від Відповідача повідомлення про відмову від договору, таким чином приватним нотаріусом Яворенко І.І. був порушений п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, в тексті виконавчого напису зазначені реєстраційні номери автомобілів, які не передавалися Позивачу в лізинг та не знаходяться на його балансі. Також Позивач вказує на те, що в тексті спірного виконавчого напису не зазначена сума державного мита, що підлягає стягненню з боржника.

Відповідач надав до суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій передбачає вимоги щодо виконавчого напису, який вчиняється на договорах іпотеки, відтак посилання Позивача на вказану норму є недоречним. Також Відповідач наполягає на тому, що він неодноразово надсилав Позивачу повідомлення про заборгованість за договором лізингу, а виконавчий напис містить всі відомості, передбачені чинним законодавством.

23.07.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.02.2008 Позивач та Відповідач підписали документ під назвою «Загальні умови фінансового лізингу»№ 417-LD, в якому узгодили умови укладення між ними договору фінансового лізингу (далі –Загальні умови).

Загальними умовами передбачено, зокрема, що договір фінансового лізингу є двостороннім договором, укладеним між лізингодавцем (Відповідач) та лізингоодержувачем (Позивач) в порядку та на умовах, викладених в цих загальних умовах, відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне строкове володіння та користування предмет лізингу. Договір лізингу та додатки до нього є невід’ємною частиною Загальних умов.

20.02.2008 між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 417/1-LD, яким передбачена передача Відповідачем Позивачу в лізинг двох автомобілів марки Daewoo-FSO, TF69Y строком на 36 місяців.

Додатком № 1 до договору лізингу є специфікація предмету лізингу.

Як слідує з додатку № 1 до договору лізингу предметом лізингу є автомобіль Daewoo-FSO, TF69Y, колір кузова –світло-золотий метал, номер двигуна A15SMS355183R, кузов № SUPTF69YD8W390687 та автомобіль Daewoo-FSO, TF69Y, колір кузова –світло-золотий метал, номер двигуна A15SMS350315R, кузов № SUPTF69YD8W388998.

Пунктом 9.3 загальних умов передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в разі настання випадків невиконання, що визначені в п. 9.4 Загальних умов.

Відповідно до п. 9.4 Загальних умов кожна з наступних подій вважається випадком невиконання: невиконання платіжних зобов’язань (лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплати за будь-яким з фінансових документів); порушення інших зобов’язань; неплатоспроможність тощо.

В п. 9.5 загальних умов передбачено, що в будь-який час дії або під час настання випадку невиконання лізингодавець може: направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні; заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингу лізингові платежі та інші платежі належать до сплати і такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими договором лізингу; негайно вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача ; використовувати будь-які інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені чинним законодавством, що може бути застосоване.

28.11.2009 приватним нотаріусом м. Коростишів Житомирської області Яворенко І.І. вчинений виконавчий напис, яким запропоновано повернути від Позивача на користь Відповідача майно, а саме –транспортний засіб: реєстраційний номер АА 0013 МА, марка автомобіля Daewoo, модель Lanos FSO TF69Y, рік 2008, колір –світло-золотий метал, номер кузова SUPTP69YD8W388998, двигун A15SMS355183R, тип транспортного засобу –легковий седан -1 од.; транспортний засіб: реєстраційний номер АА 0013 МА, марка автомобіля Daewoo, модель Lanos FSO TF69Y, рік 2008, колір –світло-золотий метал, номер кузова SUPTP69YD8W390687, двигун A15SMS355183R, тип транспортного засобу –легковий седан -1 од., загальною вартістю 121481,39 грн., що було передане в користування на загальних умовах фінансового лізингу № 417-LD від 20.02.2008 та на умовах договору фінансового лізингу № 417-LD від 20.02.2008, за невиплачену в строк заборгованість за період з 30.01.2009 по 31.09.2009 в розмірі 56421,98 грн.

В тексті виконавчого напису визначений порядок набрання ним чинності, строк пред’явлення до виконання, номер нотаріальної дії в реєстрі, а також зазначено, що плата стягнена за домовленістю.

За твердженням Позивача, визначені в виконавчому написі автомобілі ніколи не одержувалися ним у лізинг та не знаходилися на його балансі.

На підтвердження вказаного Позивач надав до суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС249873 від 19.03.2008, в якому зазначено, що автомобіль Daewoo Lanos, легковий седан, номер кузова SUPTP69YD8W388998, зареєстрований на ім’я Відповідача та має реєстраційний номер АА2493НВ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС249872 від 19.03.2008, в якому зазначено, що автомобіль Daewoo Lanos, легковий седан, номер кузова SUPTP69YD8W390687, зареєстрований на ім’я Відповідача та має реєстраційний номер АА2473НВ.

Суд звертає увагу не те, що номери кузовів та двигунів автомобілів, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса співпадають з тими, що визначені в додатку № 1 до договору лізингу та у свідоцтвах про реєстрацію права власності на транспортні засоби.

Водночас, визначені в виконавчому написі реєстраційні номери транспортних засобів не відповідають тим, що зазначені в реєстраційних свідоцтвах.

Крім того, у виконавчому написі обидва автомобілі, що є предметом лізингу, мають однаковий реєстраційний номер, що суперечить п. 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, яким передбачено, що на зареєстровані транспортні засоби видаються індивідуальні транспортні знаки, що відповідають державному стандарту України.

Відповідачем надана до суду копія повідомлення від 21.10.2009, що було направлене Позивачу на підставі пп. 9.4, 9.5 загальних умов про відмову від договору лізингу та повернення предмету лізингу, в якому Відповідач зазначає про прострочення сплати Позивачем лізингових платежів за договором лізингу за виставленими Відповідачем рахунками-фактурами за січень-вересень 2009 року, повідомляє про відмову від договору лізингу та вимагає поставити предмет лізингу на стоянку Відповідача. У разі неповернення предмету лізингу, Відповідач попереджує про свій намір звернутися, зокрема, за виконавчим написом нотаріуса для примусового виконання.

Згідно з відміткою відділення поштового зв’язку на описі вкладень у цінний лист, копія якого знаходиться в матеріалах справи, зазначене повідомлення було відправлене Відповідачем Позивачу 22.10.2009 на адресу: Україна, м. Київ, вул. Закревського, буд. 17, кв. 169.

Як слідує з відбитку штампу відділу поштового зв’язку на наявній в матеріалах справи копії конверту, вказаний вище лист був повернутий Відповідачу 30.11.2009 у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

Також Відповідачем надана до суду копія листа Відповідача за вих. № 17 від 09.04.2009, адресованого Позивачу, в якому зазначено, що на запит Позивача від 31.03.2009 Відповідач надсилає йому оригінали рахунків-фактур за весь період дії договорів фінансового лізингу по кожному договору окремо. Вказаний лист відправлений Позивачу 03.04.2009 та вручений останньому 11.04.2009, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

За твердженням Відповідача, зазначений лист є підтвердженням того, що Позивач прострочив сплату трьох лізингових платежів за рахунками-фактурами від 31.01.2009, 27.02.2009, 31.03.2009, несплата одного з яких стала підставою для виконавчого напису.

Суд звертає увагу на те, що в досліджуваному листі не міститься посилань на конкретний укладений між Позивачем та Відповідачем договір лізингу і не вказується про наявність заборгованості Позивача за будь-яким з виставлених на підставі договорів чи окремого договору лізингу рахунків-фактур.

Відтак, зазначений лист не може бути належним доказом повідомлення Відповідачем Позивача про наявність заборгованості за спірним договором лізингу.

З викладених обставин слідує, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з оскарженням Позивачем виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за зверненням Відповідача.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями—не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвредженої наказом Міністрества юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 11722 (далі –Перелік), для повернення об’єкта лізингу нотаріусу подаються оригінал договору лізингу, що передбачає повернення об’єкта лізингу у безспірному порядку та засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

З викладених норм слідує, що пунктом 8 Переліку передбачає виключний перелік документів, які є необхідними для вчинення нотаріусом виконавчого напису з метою повернення предмету лізингу у володіння лізингодавця.

Судом встановлено, що п. 9.5 загальних умов фінансового лізингу передбачена можливість повернення предмету лізингу в безспірному порядку у разі настання визначених в п. 9.4 випадків невиконання, до яких включений випадок несплати лізингоодержувачем будь-яких належних з нього платежів.

Водночас, іншим обов’язковим документом, що має надаватися нотаріусу для підтвердження безспірності заборгованості є засвідчена Відповідачем копія рахунку, направленого Позивачу, з відміткою про несплату платежів після вручення повідомлення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 8 Переліку лізингодавець повинен подати нотаріусу докази вручення лізингоодержувачу рахунку зі зробленою на ньому відміткою про його несплату лізингоодержувачем після одержання.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що Відповідач надіслав Позивачу не рахунок на оплату лізингового платежу за Договором лізингу, а повідомлення про повернення предмету лізингу на підставі п. 9.5 загальних умов фінансового лізингу.

До того ж, зазначене повідомлення, як встановлено судом вище, було повернуте Відповдіачу відділом поштового зв’язку з відміткою про його неодержання Позивачем лише 30.11.2009, тобто після вчинення спірного виконавчого напису.

Відтак, на момент вчинення спірного виконавчого напису в Третьої особи не було та не могло бути доказів вручення Відповідачем Позивачу рахунку на оплату лізингового платежу.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений Третьою особою за відсутності документів, які вимагаються проаналізованими вище нормами чинного законодавства для підтвердження безспірності заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про визнання виконавчого напису від 28.11.2009 за № 831, вчиненого Третьою особою, таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відхиляє як необгрунтовані твердження Позивача про те, що зміст виконавчого напису не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить відомостей про стягнення державного мита, з огляду на наступне.

Вимоги щодо змісту виконавчого напису нотаріусу встановлені в ст. 89 Закону України «Про нотаріат», якою, зокрема, передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про нотаріат»за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про нотаріат»приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

З викладених правових норм вбачається, що державне мито за вчинення нотаріальних дій справляється лише державними нотаріусами, тоді як приватні нотаріуси справляють при вчиненні нотаріальних дій плату за домовленістю з юридичною чи фізичною особою, в інтересах якої вчиняється нотаріальна дія.

Оскільки Третя особа є приватним нотаріусом, виконавчий напис, що вчиняєтсья нею, не може містити будь-яких відомостей про стягнення державного мита, як на цьому наполягає Позивач.

Також судом не приймаються до уваги доводи Позивача про те, що у виконавчому написі визначені індивідуалізуючі ознаки автомобілів, які ніколи не знаходилися на балансі Позивача, враховуючи наступне.

Так, судом встановлено, що визначені в виконавчому написі реєстраційні номери транспортних засобів не відповідають тим, що зазначені в реєстраційних свідоцтвах і обидва автомобілі, що є предметом лізингу, мають однаковий реєстраційний номер, що є неможливим, враховуючи приписи пункту 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі –Правила), яким передбачено, що на зареєстровані транспортні засоби видаються індивідуальні транспортні знаки, що відповідають державному стандарту України.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками.

Пунктом 35 Правил визначено, що для проведення перереєстрації транспортних засобів до підрозділу ДАІ подається акт приймання-передачі транспортного засобу із зазначенням його кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин (далі—реквізити).

Відтак, індивідуалізуючою ознакою транспортного засобу є саме ідентифікаційний номер його складових частни. Судом встановлено, що ідентифікаційні номери складових частин (номер кузову та двигуна), що визначені у виконавчому написі, співпадають з тими, що зазначені в специфікації до Договору лізингу та свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортні засоби.

Заявлене Позивачем в позовній заяві клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса не підлягає задоволенню, оскільки Позивач в порушення вимог ст. 66 ГПК України не подав жодних доказів та не навів будь-яких обставин на підтвердження того, що невжиття заявлених ним заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 11.2 Загальних умов фінансового лізингу всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за загальними умовами та/або Договором лізингу чи у зв’язку з ними вирішуються остаточно в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього Суду та чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З огляду на те, що Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва, а Відповідач подав відзив на позов та не заявив будь-яких заперечень щодо розгляду справи в порядку господарського судочинства, суд, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», уповноважений розглядати даний спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса м. Коростишів Житомирської області Яворенко І.І. за № 831, вчинений 28.11.2009 на договорі фінансового лізингу № 417/1 від 20.02.2008, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, блок 5, 2-1 під’їзд; код ЄДРПОУ 33942232) на користь закритого акціонерного товариства «Агропромислова група»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 17, кВ. 169; код ЄДРПОУ 31246405) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 16.08.2010