Рішення № 10777633, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/2606.08.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.

При секретарі судового засідання Бойко Є.А., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA"

до1) Фізичної особи –підприємця Тютюнник Анастасії Сергіївни

2) Приватного підприємства "Інтеграл -Проект"

простягнення 173819,50 грн. Представники сторін: від позивача від відповідачів Чепурін В.О. –представник; 1)          не з‘явились

2)          не з‘явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Інтеграл -Проект" та Фізичної особи –підприємця Тютюнник Анастасії Сергіївни (з Фізичної особи –підприємця Тютюнник Анастасії Сергіївни як поручителя не більше 10000,00 грн.) суму заборгованості у розмірі 154819,50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача –2 суму сплаченого державного мита у розмірі 1928,00 грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., суму витрат на правову допомогу у розмірі 19000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору на загальну суму 154819,50 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду від 12.07.2010, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження фізичної особи за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач –2 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать докази отримання ухвали про порушення та клопотання відповідача -2 про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

11.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA", як підрядником (позивач у справі) та Приватним підприємством "Інтеграл -Проект", як замовником (відповідач-2 у справі) було укладено договір № 11/02, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов‘язання виконати комплекс робіт по доставці та улаштуванню килимового покриття (далі - Договір).

Вартість матеріалів та робіт по Договору складає 243677,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору 50% вартості матеріалів, що складає суму 96113,50 замовник оплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору; 30% загальної вартості за роботи у розмірі 15435,00 грн. сплачуються протягом 3 банківських днів з дати придбання матеріалів; кінцевий розрахунок здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту прийому- передачі виконаних робіт.

05.06.2008 між позивачем та відповідачем -2 укладена додаткова угода до Договору, в якій сторони погодили збільшити вартість робіт по договору. Загальна вартість договору складає 372189,00 грн.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 372189,00 грн.

В матеріалах справи є акт від 05.10.2008 б/н на загальну суму 372189,00 грн. , який неодноразово надсилався на адресу відповідача-2 , а саме 14.11.2008, 05.02.2010, 25.02.2010 цінними листами. Відповідач акти виконаних робіт не підписав.

Відповідно до п. 7.1, п. 7.2, п. 7.3 Договору після закінчення робіт підрядник складає та передає замовнику для підписання акт прийому –здачі робіт; замовник зобов‘язується протягом 3 –х днів після підписання підрядником акту прийому –передачі робіт підписати його та повідомити підрядника у письмовій формі про претензії відносно виконаних робіт; якщо протягом 3 –днів після надання підрядником акту здачі –приймання робіт замовник не заявив у письмовій формі про претензії відносно якості робіт, то вважається, що роботи прийняті без зауважень і підлягають оплаті відповідно до умов договору.

Оскільки відповідачем -2 не надано жодних доказів того, що роботи по Договору не були прийняті відповідачем, того, що роботи виконані не якісно, то суд приходить до висновку, що роботи по акту від 05.10.2008 були прийняті відповідачем-2 у повному обсязі.

Враховуючи матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на виконання Договору виконані підрядні роботи на загальну суму 372189,00 грн.

Відповідач -2 на виконання умов договору перерахував позивачу кошти на загальну суму 217369,50 грн. Доказів повного виконання умов договору, відповідачем не надано, сума заборгованості не заперечена.

Таким чином, заборгованість відповідача пере д позивачем становить 154819,50 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що умовами договору передбачено, те, що у разі не підписання відповідачем акту приймання –передачі протягом 3 днів, то акт вважається підписаним, а кінцевий розрахунок умовами договору передбачений протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту, то суд з урахуванням обставин справи приходить до висновку, що строк виконання відповідачем свого обов‘язку щодо кінцевого розрахунку х позивачем за виконані роботи, таким що настав.

Отже, факт порушення відповідачем-2 договірних зобов’язань на загальну суму 154819,50 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, 05.10.2009 між Фізичною особою –підприємцем Тютюнник Анастасією Сергіївною, як поручителем (відповідач -1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA", як кредитором (позивач у справі) укладено договір поруки, відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, поручитель частково поручається перед кредитором за виконання обов‘язків Приватного підприємства "Інтеграл -Проект" за договором від 11.02.2008 № 11/02, укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.2 Договору порукою є часткове забезпечення виконання боржником зобов‘язань перед кредитором за договором № 11/02 у розмірі 10000,00 грн.

У разі порушення боржником обов‘язків за договором № 11/02 поручитель та Боржник солідарно відповідають перед кредитором. При цьому поручитель несе солідарну відповідальність за виконання боржником зобов‘язань за договором № 11/02 в межах суми, що не перевищує 10000,00 грн., включаючи суму пені, штрафів, збитків та інших платежів.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач -1 на підставі договору поруки від 05.10.2009 поручився перед позивачем за виконання обов‘язку відповідача -2 по договору від 11.02.2008 № 11/02 в межах 10000,00 грн., у зв‘язку з чим відповідач -1 несе солідарну відповідальність перед позивачем разом з відповідачем-2.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Договору поруки у разі несплати боржником боргу в строки, передбачені Договором № 11/02, кредитор звертається з листом до боржника про повернення суми боргу за Договором № 11/02; якщо боржник не виконує вимогу кредитора, в строк, що дорівнює трьом дня або виконає частково, поручитель зобов‘язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу, але не більше суми визначеної п. 1.2 цього договору, протягом 3 днів шляхом перерахування коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, у договорі поруки відсутня дата з якої починається обчислення строку протягом, якого поручитель повинен виконати свій обов‘язок по договору поруки, а також у зв‘язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу -2 вимоги про повернення суми боргу, як це передбачено п. 3.1, п. 3.2 Договору поруки, то для встановлення строку виконання відповідачем -1 свого обов‘язку по Договору поруки слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів звернення з вимогою про сплату заборгованості, яка виникла у відповідача –2 по Договору від 11.02.2008 як до відповідача -2 (боржника) так і до відповідача -1 (поручителя).

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

З огляду на викладене, судом встановлено, що сторонами не погоджено строк виконання поручителем свого обов‘язку по Договору поруки, а в свою чергу право вимоги та відповідно підстави стверджувати про наявність обов’язку у відповідача-1 сплатити 10000,00 грн. чинним законодавством обумовлене направленням іншій стороні відповідної вимоги.

Оскільки позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу-1 вимоги про сплату 10000,00 грн. по Договору поруки станом на моменту звернення позивача до суду, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем -1 прав позивача, невизнання такого права при зверненні до суду.

Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються несплатою відповідачем-1 коштів у розмірі, в межах яких останній поручився за виконання відповідачем -2 зобов‘язань по Договору від 11.02.2008, дата з якої відповідач-1 повинен перерахувати кошти сторонами не погоджувався, а з вимогою про перерахування коштів позивач, до звернення з позовом до суду, не звертався, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача -1 10000 грн. відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів повної оплати виконаних робіт згідно зазначеного акту виконаних робіт, вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 154819,00 грн. з відповідача -2 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги до відповідача у сумі витрат по сплаті вартості наданої правової допомоги в розмірі 1900,00 грн..

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

20.02.2010 між Приватним підприємством "Юридична фірма "Лігал Експертс", як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA", як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов‘язується за плату надати клієнту послуги з розробки плану дій щодо стягнення заборгованості за договором підряду від 11.02.2008 № 11/02 та договором поруки, складання позовної заяви про стягнення заборгованості, підготовка необхідних документів для звернення до суду.

На підтвердження факту надання виконавцем послуг сторонами складається та підписується акт про надані послуги (п. 1.3 Договору)

Вартість послуг становить 19000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, не містять матеріали справи також доказів оплати послуг отриманих за договором від 20.02.2010.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача-2.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Інтеграл -Проет" (65091, м. Одеса, вул. Скісна, 27/29, код 33569456 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA" (03124, м. Київ, вул. Васильківська, 7а, код 23539807 ) суму основного боргу у розмірі 154819 (сто п‘ятдесят чотири тисячі вісімсот дев‘ятнадцять) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1548 (одна тисяча п‘ятсот сорок вісім) грн. 20 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агора" " GV "AGORA" (03124, м. Київ, вул. Васильківська, 7а, код 23539807 ) надмірно сплачене державне мито у розмірі 379 (триста сімдесят дев‘ять) грн. 80 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата підписання 10.08.10