Рішення № 10777534, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/29506.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/295

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будрент»

простягнення 219108,08 грн.

за участю представників сторін: від позивача- не з'явився від відповідача - Сенько А.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі –ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрент»(надалі –ТОВ «Будрент») про стягнення 186000,26 грн. заборгованості, 14127,20 грн. пені, 15343,20 грн. інфляційних витрат, 3637,42 грн. 3 % річних.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»посилається на неналежне виконання ТОВ «Будрент»своїх грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу L1519-12/07 від 12.12.2007 р.

Ухвалою від 13.05.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином у відповідності до ст. 87 ГПК України.

У судове засідання 06.08.2010 р. з’явився представник відповідача, який заперечив проти позовних вимог.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № L1519-12/07 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі –продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний предмет лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 1.2 Договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору , встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Згідно з п. 5.3 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5-го числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.4 загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання –передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) від 12.12.2007 р., встановлено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1 –6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.2 Договору змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв каток HAMM HD 110 (2006 р.в.), що підтверджується Актом приймання –передачі 21 січня 2008 року.

Як стверджує позивач, ТОВ «Будрент»не зверталось до нього з заявами або листами про неотримання рахунків.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобов’язання виконував не належним чином, в результаті чого у нього виникла заборгованість за період з березня 2009 року по лютий 2010 року в розмірі 186000,26 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 186000,26 грн. за Договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 14127,20 грн. пені, 15343,20 грн. інфляційних витрат, 3637,42 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 14127,20 грн. пені, 15343,20 грн. інфляційних витрат, 3637,42 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрент»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код 34001379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код 34480657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 186000,26 грн. основного боргу, 14127,20 грн. пені, 15343,20 грн. інфляційних витрат, 3637,42 грн. 3 % річних, 2191,08 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 11.08.2010 р.