Рішення № 107767488, 09.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

09.12.2022Справа № 910/8730/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/8730/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Синтезоіл» (ідентифікаційний код: 41180388; 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15; e-mail: sacha3891@gmail.com)

до дочірнього підприємства «Староконстянтинівський молочний завод» (ідентифікаційний код: 31952591; 01042, м. Київ, Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В)

про стягнення заборгованості у розмірі 471 695,26 грн.,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтезоіл» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства «Староконстянтинівський молочний завод» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.05.2019 №1505/19 (далі - Договір) у розмірі 471 695,26 грн, з яких: 256 162,80 грн - основного боргу; 105 059,42 грн - пені; 21 631,50 грн - штрафу та 88 841,54 грн - інфляційних втрат з врахування індексу інфляції за період прострочення виконання зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем як покупцем умов оплати за отриманий за Договором товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/8730/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.10.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив про погашення боргу, просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення боргу у розмірі 256 162,80 грн і пені у розмірі 89 600,83 грн. Також, Підприємство просило відмовити у покладенні на нього 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

25.10.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 256 162,80 грн, а в решті позову просив суд задовольнити вимоги повністю.

Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористалося та у визначений судом строк такий документ не подав.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставляти узгодженими партіями протягом дії Договору у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- ціна одиниці виміру товару погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору (пункт 2.1 Договору);

- покупець оплачує постачальникові повну вартість товару у строк не більше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання такої партії товару, якщо інші умови розрахунків не затверджені у специфікаціях. Моментом (датою) отримання партії товару є дата видаткової накладної виписаної постачальником (пункт 3.1 Договору);

- вказані у пункті 3.1 Договору умови розрахунків сторони узгоджують в специфікаціях на кожну окрему партію товару (пункт 3.2 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його укладення діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з умовами Договору (пункт 8.1 Договору);

- у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені Договором (пункт 8.2 Договору).

У специфікації від 01.07.2020 №7 сторонами було узгоджено вартість одиниці товару - 11,40 грн, у тому числі ПДВ, за 1 літр палива рідкого промислового. Також сторони у вказаній специфікації домовилися, що покупець сплачує постачальникові 100 % передплату (або відстрочку платежу) вартості партії товару й компенсації вартості транспортування у строк 15 банківських днів з моменту отримання видаткової накладної від постачальника.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 431 125,20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 01.07.2020 №00107 та актом прийому-передачі від 01.07.2020 №7, які підписані повноважними представниками сторін і скріплені печаткою позивача.

Також, Товариство виставило Підприємству рахунок на оплату від 01.07.2020 №00107 на суму 431 125,20 грн, який було оплачено відповідачем частково, а саме у розмірі 156 962,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 256 162,80 грн (431 125,20 грн - 156 962,40 грн).

Водночас, після відкриття провадження у справі 09.09.2022, Підприємство перерахувало Товариству грошові кошти у розмірі 256 162,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2022 №3938 на суму 256 162,80 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 256 162,80 грн слід закрити.

Що ж до решти заявлених позовних вимог, то слід зазначити таке.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 105 059,42 грн пені (період нарахування з 22.07.2020 до 31.08.2022), 21 631,50 грн штрафу (період нарахування з 22.07.2020 до 31.08.2022) та 88 841,54 грн інфляційних втрат (період нарахування з 22.07.2020 до 31.08.2022).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та розмір процентів не встановлений договором в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, у пункті 6.6 Договору сторони узгодили, що покупець несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання щодо оплати товару з частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді штрафу розміром 4 % річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання по кожній партії товару.

Таким чином, заявлений до стягнення позивачем штраф у розмірі 21 631,50 грн є по суті проценти річних, розмір яких визначено Договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 4% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний.

Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 92 636,59 грн, а 4% річних - 21 603,43 грн.

Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає до стягнення 88 841,54 грн втрат від інфляції (заявлене позивачем) та 21 603,43 грн 4% річних (за розрахунком суду).

Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та з обмеженням строку нарахування у шість місяців.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний.

Так, позивачем нараховано пеню у період, що перевищує шестимісячний строк визначений частиною шостою статті 232 ГК України.

За розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 15 458,59 грн за період з 22.07.2020 по 21.01.2021.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані позивачем докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник саме в результаті неправильних дій відповідача (неоплата боргу), то суд покладає судовий збір у розмірі 7 075,44 грн на Підприємство.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідачем у відзиві на позов було заявлено про їх завищення та необґрунтованість.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано копії таких документів:

- договір про надання правової допомоги на представлення інтересів від 10.10.2021;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2022 №1076616;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.07.2019 серія ДН №5577;

- розрахунок суми винагороди (оригінал);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2022 на суму 20 000 грн.

У розумінні положень частини п`ятої 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що з поданого позивачем розрахунку від 01.09.2022 вбачається, що адвокатом надані такі послуги:

- 25.08.2022 усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 3 години (вартість однієї години 500 грн) - 1 500 грн;

- 26.08.2022 пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в суді - 6 годин (вартість однієї години 500 грн) - 3 000 грн;

- 27.08.2022 збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 3 години (вартість однієї години 500 грн) - 1 500 грн;

- 28.08.2022 розрахунок заборгованості, пені та штрафу до позовної заяви - 6 годин (вартість однієї години 500 грн) - 3 000 грн;

- 29.08.2022 перевірка та підготовка документів - 6 годин (вартість однієї години 500 грн) - 3 000 грн;

- 30.08.2022 - 01.09.2022 підготовка та подання позовної заяви, підготовка письмових документів (відповіді на відзив, заяв, клопотань) - 10 годин (вартість однієї години 500 грн) - 5 000 грн;

- участь у судових засіданнях у Господарському суді міста Києва - 2 засідання (вартість одного засідання 1 000 грн) - 2 000 грн.

Враховуючи матеріали справи та вказаний розрахунок, зважаючи на відсутність судових засідань у даній справі (справа розглядалася без виклику представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження), підготовку адвокатом лише відповіді на відзив, яка складається з трьох аркушів, надмірно визначений адвокатом час на пошук і аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, що виникли за договором поставки та неоплатою заборгованості за однією накладною, надмірно визначений час адвокатом на розрахунок заборгованості (одна дія з віднімання від вартості поставленого товару за однією видатковою накладною грошових коштів, які перераховані одним платіжним дорученням; розрахунок пені, 4% річних та інфляційних втрат за один період), зазначення двох послуг, що є по суті тотожними діями (збір доказів [підготовка письмових документів: листи, запити] та перевірка та підготовка документів), суд дійшов висновку про обґрунтованість суми правової допомоги в розмірі 10 000 грн (50% від заявленої суми).

З огляду на вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/8730/22 в частині стягнення основного боргу у розмірі 256 162,80 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Синтезоіл» до дочірнього підприємства «Староконстянтинівський молочний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 471 695,26 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Староконстянтинівський молочний завод» (ідентифікаційний код: 31952591; 01042, м. Київ, Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Синтезоіл» (ідентифікаційний код: 41180388; 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15; e-mail: sacha3891@gmail.com): 15 458 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн 59 коп. пені; 21 603 (двадцять одну тисячу шістсот три) грн 43 коп. штрафу (4 % річних); 88 841 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок одну) грн 54 коп. інфляційних втрат; 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 7 075 (сім тисяч сімдесят п`ять) грн 44 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.12.2022.

Суддя Ігор Курдельчук