Рішення № 107767487, 08.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/8586/22Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп"

про стягнення 74 565,15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 74 565,15 грн. за наданої відповідачем гарантії № 22837/19-ГВ від 25.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

16.09.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на відсутність вини принципала (третьої особи) в невиконанні зобов`язань перед бенефіціаром (позивачем), у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

26.09.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

28.09.2022 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії" Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Крім того, на позивача, як оператора системи передачі покладені функції адміністратора розрахунків - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 52, ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.

Між позивачем та третьою особою укладено договір шляхом подання відповідної заяви третьої особи від 04.09.2019 і його приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджених наказом НЕК "Укренерго" від 03.04.2019 №204 з урахуванням типової форми, встановленої у додатку 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 14.03.2018 № 307, зі змінами (далі - Правила ринку), з урахуванням вимог п. 1.1.2 гл. 1.1, п.1.3.2 гл. 1.3 р. І Правил ринку, ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

04.09.2019 позивач надіслав третій особі повідомлення про приєднання до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено, що цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого -Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

31.01.2022 наказом НЕК "Укренерго" за № 58 було затверджено нову редакцію Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку.

Згідно з абз. 27 п. 1.1.2 гл. 1.1 р. І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Відповідно до абз. 39 п. 1.1.2 гл. 1.1 р. І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Згідно з п. 1.11.1-1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.

Третя особа як учасник ринку (СВБ) володіє відповідними даними і має доступ до системи управління ринком (програмний комплекс Market Management System, MMS), інформація про роботу якої є публічно доступною на офіційному веб-сайті позивача.

Згідно з п. 1.8.1 гл. 1.8 р. І Правил ринку позивач, зокрема, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.

Зокрема, відповідно до п. 7.3.1 гл. 7.3 р. VII Правил ринку АР (адміністратор розрахунків) надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

При цьому, згідно з п. 8 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно протягом місяця або відповідно до окремого рішення оператора системи передачі.

Строк, у який третя особа (СВБ) зобов`язане оплачувати виставлені йому рахунки за небаланси, визначений у п. 7.7.3 гл. 7.7 р. VII Правил ринку: оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Враховуючи вищевказані положення Закону, Правила ринку, п. 2.1, 5.1 Договору позивач виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів за червень 2022 року і направив сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком до третьої особи. Проте, третя особа не сплатило кошти за рахунками на загальну суму 74 565,15 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" за вказаним договором про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеного з позивачем, відповідач (Гарант) видав на користь позивача (Бенефіціар) безумовну і безвідкличну гарантію виконання зобов`язань від 25.10.2021 №422837/19-ГВ (в новій редакції 2) на суму 300 000 грн. зі строком дії Гарантії до 08 листопада 2022 року.

Згідно з умовами п. 7 Гарантії відповідач (гарант), у разі порушення зобов`язань третьою особою (принципалом) сплачує позивачу (бенефіціару) кошти в межах суми Гарантії, відповідно до умов Гарантії та за першою Вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Гарантія є безумовною).

Оскільки третя особа (принципал) своєчасно не виконала свої зобов`язання щодо сплати коштів за Договором на загальну суму 74 565,15 грн., позивач (бенефіціар) звернувся до відповідача (гаранта) з вимогами №№ 01/15669 від 22.04.2022, 01/17021 від 04.05.2022, 01/18460 від 12.05.2022, 010/19482 від 20.05.2022, 01/21292 від 01.06.2022 про сплату коштів за Гарантією в сумі 74 565,15 грн.

14.07.2022 відповідач надіслав на електронну адресу позивача листи про неможливість задоволення вимог через те, що зобов`язання принципала виникли під час дії воєнного стану у країні, що є форс-мажорною обставиною.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Як встановлено судом, відповідач видав банківську гарантію №22837/19-Гв (в новій редакції 02) від 25.10.2021.

Відповідно до умов Гарантії гарантія дійсна до 08 листопада 2022 року.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Судом встановлено, що позивач листами №№ 01/15669 від 22.04.2022, 01/17021 від 04.05.2022, 01/18460 від 12.05.2022, 010/19482 від 20.05.2022, 01/21292 від 01.06.2022 повідомив відповідача про порушення принципалом (третьою особою) зобов`язань за договором та просив виплатити належну йому гарантію у сумі 74 565,15 грн.

За результатами розгляду вимог, відповідач електронними листами №№ 05-1/02/1697, 05-1/02/1698, 05-1/02/1699, 05-1/02/1700, 05-1/02/1701 від 14.07.2022 відмовив позивачу у її задоволенні, оскільки строки виконання зобов`язань принципалом настали під час дії форс-мажорних обставин.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною першою якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Як встановлено судом, відповідач, отримавши вимоги позивача про сплату коштів у встановленому Гарантією порядку відповіді на неї надав але вимоги не задовольнив.

Відповідно до п. 6.1, 6.2, 6.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, до якого приєдналася третя особа, визначено:

якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов`язань за цим Договором, така Сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону протягом п`яти днів з моменту виникнення таких обставин;

неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов`язань позбавляє таку Сторону права посилатися на будь-яку зазначену в пункті 6.1 цього Договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань;

наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.

Крім того, згідно з п. 1.15.4, 1.15.7 гл. 1.15 р. І Правил ринку, учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами; наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа у встановленому порядку не повідомила позивача про настання для неї форс-мажорних обставин з наданням відповідних підтверджуючих доказів.

Суд звертає увагу, що військова агресія російської федерації проти України може бути визнана форс-мажорною обставиною у разі наявності між нею та неможливістю виконання зобов`язань причинно-наслідкового зв`язку.

Водночас, третя особа належними та допустимими доказами взагалі не довела неможливість оплати рахунків-фактур, виставлених позивачем на загальну суму 74 565,15 грн.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" до життєве важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення.

Послуги з передачі електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами Об`єднаної енергетичної системи України надаються виключно позивачем.

Позивач також внесений до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, що ведеться Антимонопольним комітетом України та має ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії видану НКРЕКП.

Отже, основним завданням позивача як оператора критичної інфраструктури, є вжиття заходів, які потребують значних фінансових втрат, спрямованих на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність всієї країни.

Таким чином, несплата коштів третьою особою та іншими учасниками балансуючого ринку перешкоджає виконанню позивачем зобов`язань перед іншими учасниками ринку і ставить під загрозу належне функціонування критичної інфраструктури та енергетичну безпеку держави.

Отже, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що достатньою умовою для сплати коштів бенефіціару (позивачу) за безумовною Гарантією є факт отримання гарантом вимоги із зазначенням про порушення зобов`язань за договором. Тобто гарант може перевіряти лише належність представлення і достовірність вимоги, але не перебирати на себе функції судових органів чи арбітражу; закон та Положення не надають гаранту права на власний розсуд оцінювати обставини виконання договору, забезпеченого гарантією. В іншому разі зміст і значення безумовної гарантії, як надійного та оперативного засобу забезпечення, були би нівельовані.

Крім того, ні діюче законодавство, ні умови самої гарантії не передбачають можливість звільнення гаранта від обов`язку щодо сплати гарантійного платежу в разі неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань, внаслідок дій обставин непереборної сили. Гарантія є безумовною, тобто такою, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

При цьому, настання обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, у відповідності до умов Правил ринку та положень статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України (Підстави господарсько-правової відповідальності), може бути підставою для звільнення третьої особи від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, однак не впливає на гарантійні зобов`язання, оскільки гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язань, а не господарсько-правовою санкцією.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Банківською гарантією належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем належними засобами доказування не спростований.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю.Іллєнка, 83-Д, код 33695095) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 25, код 00100227) 74 565 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 15 коп., основного боргу, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак