Постанова № 10775556, 05.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2354/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Лук`янець А.В.,

представника відповідача - Божинський А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Владияр"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2010 року Приватне підприємство "Владияр"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802301/0/709 від 04 березня 2010 року, № 0000802301/1/1527 від 18 травня 2010 року, № 0000792301/0/708 від 04 березня 2010 року, № 0000792301/1/1526 від 18 травня 2010 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП "Владияр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В результаті даної перевірки складений акт № 568/23-209/24563765 від 16.02.2010 року, згідно якого ПП "Владияр" за 1 квартал 2009 року занижено податок на прибуток на загальну суму 84753 грн., чим порушено п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283, та у лютому 2009 року занижено податковий кредит на загальну суму 67802 грн., чим порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 04.03.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000792301/0/708, яким ПП "Владияр" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 118654 грн., з яких 84753 грн. - за основним платежем, 33901 грн. - штрафні санкції, та № 0000802301/0/709, яким ПП "Владияр" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101703 грн., з яких 67802 грн. за основним платежем, 33901 грн. штрафні санкції.

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ, однак скарга була залишена без задоволення, а за результатами її розгляду були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000792301/1/1526, № 0000802301/1/1527 від 18.05.2010 року, аналогічного змісту.

ПП "Владияр" із викладеними в акті № 568/23-209/24563765 від 16.02.2010 року висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000792301/0/708, № 0000802301/0/709 від 04.03.2010 року, № 0000792301/1/1526, № 0000802301/1/1527 від 18.05.2010 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ПП "Владияр" виявлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 84753 грн., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податковий кредит за період, що перевірявся, на суму 67802 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав договір з ТОВ "Мартель ЛТД", на поставку бензину, фактичне виконання якого Кременчуцька ОДПІ вважає неможливими, посилаючись на те, що позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Інспектор, яким проводилась перевірка, дійшов висновку, що ПП "Владияр" було неправомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2009 року суму 339011 грн. за договором поставки нафтопродуктів, чим порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". ПП "Владияр" завищено податковий кредит по податку на додану вартість в лютому 2009 року на загальну суму 67802, чим порушено вимоги п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, на думку інспектора, договір між ПП "Владияр" та ТОВ "Мартель ЛТД" на поставку бензину, не відповідає вимогам законодавства та є нікчемним.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Приватне підприємство "Владияр" 28.12.1996 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 24563765) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

З 23.01.1997 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ (№ 3339) та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.02.2010 року по 12.02.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ПП "Владияр" з питань дотримання вимог податкового законодавства 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки 16.02.2010 року відповідачем складено акт № 568/23-209/24563765, в якому зафіксовано порушення, а саме:

- п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 84753 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 84753 грн.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податковий кредит декларації з ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 67802 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 67802 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 04.03.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000792301/0/708 та № 0000802301/0/709.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000792301/1/1526, № 0000802301/1/1527 від 18.05.2010 року, якими залишено без змін рішення № 0000792301/0/708 та № 0000802301/0/709 від 04.03.2010 року.

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необгрунтованість виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Владияр" та ТОВ "Мартель ЛТД" було укладено договір від 21.01.2009 року за № 21/2 на придбання нафтопродуктів.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в договорі між ПП "Владияр" та ТОВ "Мартель ЛТД" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ПП "Владияр", ТОВ "Мартель ЛТД" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні.

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі"

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угода між сторонами укладалась в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів.

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочину доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України № 283, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для підтвердження включення витрат на поставку до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, які були оформлені сторонами, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, понесені загальні витрати за договором поставки бензину підпадають під визначення валових витрат відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: Суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Поставку бензину ПП "Владияр" та ТОВ "Мартель ЛТД" оформили договором від 29.01.2009 року за № 21/2, оплата була проведена відповідно до рахунків-фактури № СФ-1002/06 від 10.02.2009 року, № СФ-1702/01 від 17.02.2009 року, видаткових накладних № РН-1002/05 від 10.02.2009 року № РН-1702/03 від 17 лютого 2009 року, що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті та представник відповідача не заперечив підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаним договором в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Таким чином, ПП "Владияр" правомірно віднесено до складу валових витрат оплату послуг ТОВ "Мартель ЛТД" з поставки бензину. Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 84753 грн.

Суд відкидає доводи відповідача викладені в Акті та аналогічно наведенні в поясненні про те, що відсутні товарно-транспортні накладні, специфікації, тобто документи про переміщення товару, а також те, що податковий орган ставить під сумнів пояснення директора ПП "Владияр" про передачу товару в м. Дніпродзержинськ, що податковий орган пояснює відсутністю документів про відрядження.

По-перше, представник позивача в судовому засіданні надано документи про відрядження, якими підтверджено перебування директора, у місці укладення та виконання договору.

По-друге, аналізуючи угоди та документи щодо виконання, суд приходить до висновку про обгрунтованість тверджень представника позивача про те, що перевезення товару не відбувалося і в цьому не було потреби, так як товар був на нафтосховищі та після переходу права власності від ТОВ "Мартель ЛТД" до ПП "Владияр" був останнім звідти не реалізований ПП "Турек" та ПП "Техносфера". Суд погоджується з обгрунтованістю цього пояснення про відсутність документів щодо перевезення товару .

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачем первинними бухгалтерськими документами також повністю підтверджено подальшу реалізацію цього товару ПП "Турек" та ПП "Техносфера".

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що податковий орган безпідставно донарахував позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000792301/0/708 від 04.03.2010 року, № 0000792301/1/1526 від 18.05.2010 року, зобов'язання з податку на прибуток.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження податку на додану вартість є протиправними.

Судом встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на податковий кредит та має документальне підтвердження його розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону про ПДВ, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000802301/0/709 від 04.03.2010 року та№ 0000802301/1/1527 від 18.05.2010 року, прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають визнанню нечинними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин суд не може вважати оскаржувані рішення обгрунтованими і такими, що відповідають встановленим фактам.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ

- № 0000802301/0/709 від 04 березня 2010 року;

- № 0000802301/1/1527 від 18 травня 2010 року;

- № 0000792301/0/708 від 04 березня 2010 року;

- № 0000792301/1/1526 від 18 травня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Владияр" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков