Рішення № 107753468, 08.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року справа №320/4987/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради , Комунального підприємства Вишгородської міської ради "Благоустрій-Вишгород" про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області та Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради»;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області щодо демонтажу тимчасової споруди, проведеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради».

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:095:0007, площею 0,0405 га, з цільовим призначенням «для ведення садівництва», що розташована в межах Садівницького товариства «Залізничний» Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. На вказаній ділянці збудовано будинок, поряд з яким зведено огорожу з бетонним фундаментом.

21.10.2021 Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області було прийнято спірне рішення №471, яким вирішено здійснити демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради, а вчинення цих дій доручено Комунальному підприємству Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області, яке 25.04.2022 пошкодило належне позивачці на праві власності майно, а саме: частково демонтовано елементи споруди, що встановлювалися для подальшого огородження земельної ділянки.

При цьому позивачка стверджує, що їй не було повідомлено ані про розгляд питання про демонтаж споруди, ані про проведення перевірки, ані про прийняття спірного рішення. Крім того, позивачка зазначає, що їй не було направлено припис про необхідність здійснення демонтажу споруди, яка, до того ж, була безпідставно визначена як МАФ (мала архітектурна форма), оскільки не є тимчасовою спорудою та має фундамент.

Також позивачка зауважує, що суб`єкт владних повноважень може приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належить до тимчасових споруд, зокрема МАФів. Якщо ж об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено виключно за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки, Садівницьке товариство «Залізничний»

Садівницьке товариство «Залізничний» надало суду пояснення по справі, зміст яких є тотожним позовній заяві.

Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області проти позову заперечував та пояснив, що 29.09.2021 до Вишгородської міської ради звернулася громадянка ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 ) по сусідству із земельною ділянкою ОСОБА_1

ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 кілька років тому без згоди садових товариств встановила металеві ворота впоперек дороги однієї з меж своєї ділянки, а 22.08.2021 впоперек дороги навпроти межі між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивачка встановила бетонний фундамент висотою біля 20 см з металевими стовпами для подальшого встановлення воріт, що створює перешкоди для проїзду до центральної дороги та берега водного каналу для сина заявниці, який є особою з інвалідністю з дитинства та пересувається на інвалідному візку.

Відповідач зазначив, що оскільки влаштування фундаменту та стовпчиків перешкоджало вільному проходу громадян та проїзду автомобільного транспорту, у тому числі екстрених служб, ОСОБА_2 просила посприяти демонтажу незаконно встановлених конструкцій на дорозі загального користування.

Відповідач повідомив, що секретарем адміністративної комісії Вишгородської міської ради було оглянуто місце встановлення конструкції на дорозі загального користування, однак протокол про вчинення адміністративного правопорушення не був складений у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою та неможливістю відібрати у неї пояснення.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що спірне рішення про демонтаж самовільно встановленого бетонного фундаменту з металевими стовпами прийняте ним правомірно та просить суд відмовити в позові.

У поясненнях по справі позивачка зазначила, що огорожа з бетонним фундаментом, яка була пошкоджена відповідачами внаслідок виконання спірного рішення, розташована на належній позивачці на праві власності земельній ділянці та не є ані малою архітектурною формою, ані тимчасовою спорудою, оскільки відноситься до об`єктів будівництва. Вказана споруда була збудована позивачкою власними силами у жовтні 2021 року з дозволу голови СТ «Залізничний» та за погодженням з усіма членами вказаного товариства.

Позивачка зауважила на порушенні відповідачами процедури здійснення демонтажу, оскільки перевірка зі складанням акта не проводилася, а припис з вимогою усунення порушень шляхом добровільного здійснення демонтажу позивачці не направлявся.

Комунальне підприємство Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області правом на подання відзиву на позов не скористалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 від 09.10.2019.

Позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0405 га, кадастровий номер 3221888800:37:095:0007, площею 0,0405 га, з цільовим призначенням «для ведення садівництва», що розташована в межах Садівницького товариства «Залізничний» Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №663210 від 17.09.2010.

Вказана земельна ділянка була придбана позивачкою на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 23.03.2007.

21.10.2021 Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області було прийнято рішення №471, яким за результатом розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 та інших поданих документів щодо самовільно встановленої обмежувальної малої архітектурної форми у вигляді бетонного фундаменту та металевих стовпів (для майбутніх воріт) на межі території СТ «Залізничний» та СТ «Червоний прапор» у с. Хотянівка Вишгородського району, які перешкоджають вільному руху мешканців вище зазначених садових товариств, вирішено:

- Комунальному підприємству Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради демонтувати самовільно встановлено малу архітектурну форму у вигляді бетонного фундаменту та металевих стовпів на межі територій СТ «Залізничний» та СТ «Червоний прапор» у с. Хотянівка Вишгородського району;

- Комунальному підприємству Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради прийняти на зберігання самовільно встановлені після демонтажу конструкції, про що скласти відповідні акти;

- Комунальному підприємству Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради привести територію до належного стану, шляхом проведення робіт по влаштуванню благоустрою, не пізніше місячного терміну з моменту демонтажу конструкції.

На виконання цього рішення Комунальний підприємством Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради на ім`я голови правління СТ «Залізничний» було направлено лист-попередження від 23.11.2021 №086 з вимогою звільнити місце загального користування, а саме: проїжджу частину по вулиці Набережна, від будинку №8 СТ «Червоний прапор» до будинку №13 СТ «Залізничний» від самовільно встановленої обмежувальної малої архітектурної форми у с. Хотянівка.

У відповідь на це СТ «Залізничний» направив на ім`я голови Вишгородської міської ради лист від 29.11.2021 з проханням відтермінувати виконання рішення від 21.10.2021 №471 про демонтаж самовільно встановленої обмежувальної малої архітектурної форми у вигляді бетонного фундаменту та металевих воріт на межі територій СТ «Залізничний» та СТ «Червоний прапор» у с. Хотянівка Вишгородського району, у зв`язку з перебуванням власниці земельної ділянки, на якій встановлені ворота, на території Донецької області та відсутності можливості термінового приїзду до Києва.

Вказане звернення було доведено до відома КП Благоустрій-Вишгород листом Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.12.2021 №2-26/3767.

25.04.2022 комісією у складі інспектора благоустрою міста КП Благоустрій-Вишгород Мамедова І. О., майстра служби впорядкування території КП Благоустрій-Вишгород ОСОБА_4 , представника власника житлового будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ОСОБА_5 , був складений акт виконаних робіт, з якого вбачається, що на виконання рішення від 21.10.2021 №471 були частково виконані роботи з демонтажу малих архітектурних форм, а саме: організовано пішохідний прохід. Також в акті зазначено, що остаточно демонтаж споруди буде виконано після закінчення воєнного стану на території України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області рішення від 21.10.2021 №471, а також вважаючи протиправними дії Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області щодо виконання цього рішення, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі Закон №2807).

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

- територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту;

- утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою;

- заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 10 Закону №2807 до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Пунктом 5 частини другої цієї ж статті визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні статті 12 Закону №2807 є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Частиною другою статті 17 Закону №2807 визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Положеннями статті 20 Закону №2807 передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Елементами (частинами) об`єктів благоустрою, згідно з частиною першою статті 21 Закону №2807, є, серед іншого, малі архітектурні форми.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Згідно зі статтею 23 Закону №2807 до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.

Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2807 правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Рішенням Вишгородської міської ради від 30.10.2006 №1/23 були затверджені Правила благоустрою території, дотримання тиші в громадських місцях, торгівлі на ринку у м. Вишгороді (далі Правила, джерело: https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/2006/10/).

Згідно з пунктом 1 Розділу І ці Правила регулюють права і обов`язки учасників правовідносин у галузі благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Правил відповідальні посадові особи підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а також громадяни зобов`язані, серед іншого:

- здійснювати благоустрій відповідних територій за затвердженими у встановленому порядку проектами та технологіями, які передбачають забезпечення естетики і дизайну міського середовища, сучасних вимог щодо механізованого прибирання і утримання дорожніх покриттів, площ, проспектів, бульварів, внутрішньоквартальних та прибудинкових територій, газонів, зелених насаджень тощо;

- утримувати у належному санітарно-технічному стані будівлі, споруди, свої та прилеглі території. Своєчасно і якісно усувати недоліки в утриманні території, будівель, споруд, обладнання, архітектурних малих форм, реклами і рекламоносіїв, елементів зовнішнього благоустрою;

- розміщувати елементи зовнішньої реклами, рекламоносії, малі архітектурні форми та елементи зовнішнього благоустрою на підставі проектно-дозвільної документації, затвердженої у встановленому порядку;

- проводити підземні та будівельні роботи, насипання, намивання ґрунту, піску, встановлення огорож, механізмів та обладнання, тимчасових споруд, побутових вагончиків, складування конструкцій і матеріалів, суворо дотримуючись вимог проекту організації будівництва і тільки на підставі ордера, підписаного міськими комунальними підприємствами. Своєчасно і якісно проводити благоустрій територій після закінчення цих робіт з наступним закриттям ордера.

Пунктом 1.3 Правил визначено, що відповідальним посадовим особам підприємств, установ, організацій, а також громадянам забороняється здійснювати земляні, будівельні, монтажні та інші роботи без ордера комунальних підприємств міста на їх виконання.

Отже, оскільки огорожі, ворота та ґрати законодавчо визначені в якості різновиду малих архітектурних форм, суд вважає непереконливими твердження позивачки про те, що розміщена нею на належній на праві власності земельній ділянці огорожа з бетонним фундаментом не є малою архітектурною формою.

При цьому, суд зауважує, що законодавець розрізняє поняття «мала архітектурна форма» та «тимчасова споруда», а тому підстави для ототожнення цих понять відсутні.

Натомість, суд зазначає, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо демонтажу об`єктів є чітко визначеними.

Частина третя статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.

Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом «Про регулювання містобудівної діяльності», за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, та від 13.03.2020 у справі 161/14543/16-а.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі також - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт, демонтаж якого був здійснений на підставі спірного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471, являє собою огорожу з бетонним фундаментом, що свідчить про неможливість віднесення цього об`єкта до категорії «тимчасова споруда» та, як наслідок, унеможливлює здійснення органом місцевого самоврядування демонтажу цього об`єкта лише за власним рішенням, без попереднього звернення до суду з позовом про демонтаж об`єкта та набрання рішенням у такій справі (про задоволення позову) законної сили.

При цьому, як було зазначено вище, передумовою для звернення до суду з відповідним позовом про демонтаж об`єкта самочинного будівництва є невиконання суб`єктом у сфері благоустрою пропису про усунення порушення у сфері містобудування.

Натомість, матеріали справи свідчать, що спірне рішення про демонтаж було прийнято, як зазначає Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області, виключно за результатом здійснення секретарем адміністративної комісії Вишгородської міської ради візуального огляду місця розташування об`єкта, без проведення перевірки зі складанням відповідного акта, та без винесення припису про усунення порушення у сфері містобудування, що також свідчить про недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, під час розгляду справи Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про дотримання ним законодавчої процедури, яка має передувати здійсненню демонтажу об`єкта містобудування, та не надав суду доказів наявності необхідних передумов для прийняття спірного рішення, що свідчить про правомірність вимог позивачки щодо необхідності скасування такого рішення.

Відповідно, підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо визнання протиправними дій Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області по виконанню рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради».

Так, відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи у сукупності все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується наявними у справі квитанціями.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради».

3. Визнати протиправними дії Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області по здійсненню демонтажу належного ОСОБА_1 паркану на межі територій СТ «Залізничний» та СТ «Червоний прапор» по вул. Набережній, 14 в с. Хотянівка Вишгородського району Київської області, проведеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.10.2021 №471 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм на території Вишгородської міської ради».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 04054866, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1).

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Комунального підприємства Благоустрій-Вишгород Вишгородської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 40460848, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 9А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.