Постанова № 10775304, 03.08.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2010 р. № 2а-6971/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

при секретарі Білас Ю.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Цейко І.П., згідно доручення,

від відповідача: Боднар В.І., згідно доручення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Будинок торгівлі" до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у м. Трускавець про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено КП "Будинок торгівлі" до ДПІ в м. Трускавець про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.02.2006 року №0000072301/0, яке було прийняте за результатами комплексної позапланової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2005 р. по 22.09.2005 року, оформленої актом від 24.01.2006 року №7/23-0/13833345.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Гарант-СВ»придбало не будівлю, а КП "Будинок торгівлі" як цілісний майновий комплекс шляхом приватизації разом з усім майном, кредиторською та дебіторською заборгованістю і товарами, і тому, окремо від операції купівлі-продажу цілісного майнового комплексу не відбувалося реалізації товарних запасів на суму 328959,54 грн., з якого слід сплатити 65792 грн. податку на додану вартість. Тому оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача слід скасувати.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.05.2008 року, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 року, визнано недійсним вищезгадане податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.10.2009 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Господарського суду Львівської області від 05.05.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на доводи відповідача про порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у ліквідаційній декларації з податку на прибуток не включено до складу валового доходу реалізований залишок товарних запасів в сумі 329000 грн., який відображений в бухгалтерському обліку, а не відображений в податковому. Крім цього, не спростовані і доводи щодо факту здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності після укладення договору купівлі-продажу та, у звязку з цим, необхідність проведення коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідності з вимогами п.п.7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи.

30.10.2009 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити з підстав, наведених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов, суть якого зводиться до наступного. Позивачем всупереч п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу валового доходу реалізований залишок товарних запасів в сумі 329000 грн. Трактування позивачем операції купівлі-продажу КП "Будинок торгівлі" в якості операції, що підпадає під дію п.п.5.1.19 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції до 25.05.2005 року «операції, що звільнені від оподаткування»- є неправомірним, платник податку зобовязаний був провести коригування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до вимог п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, де зазначено, що у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, суми податку, сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. Крім того, вважає, що цілісний майновий комплекс КП "Будинок торгівлі" в період з 17.06.2004 року не підпадав під операції, що звільнені від оподаткування ПДВ. В зв'язку з наведеним просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Акту від 24.01.2006 року №7/23-0/13833345 комплексної позапланової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2005 р. по 22.09.2005 року, встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 168), в результаті чого КП "Будинок торгівлі" занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 65792 грн., в тому числі за червень 2005 року на суму 65792 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2006 року №0000072301/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, усього 98688 грн. (за основним платежем 65792 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32896 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що Трускавецькою міською радою укладено договір №3897 від 08.10.2004 року купівлі-продажу майнового комплексу з ТОВ «Гарант-СВ», згідно якого предметом договору є діючий цілісний майновий комплекс, а обєктом продажу нежитлова триповерхова будівля загальною площею 2155,4 кв. м., розташована по вул. Суховоля, 12 в м. Трускавці, загальною вартістю 1790376 грн., згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно. Ціна обєкту продажу за договором становить 2000000 грн. Згідно п. 1.4 договору, покупець є правонаступником майнових та немайнових прав та обовязків обєкта продажу.

Загальна сума основних фондів ІІ, ІІІ, IV груп, нематеріальних активів, малоцінних необоротних активів, товарів, грошових коштів, дебіторської, кредиторської заборгованості у позивача становить 712787,4 грн., у звязку з чим відповідачем зроблено висновок, що загальна вартість цілісного майнового комплексу має становити 2503163,40 грн.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації). Тобто відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обовязків юридичної особи, що їх передала.

Відповідно до п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону № 168, операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку не є обєктом оподаткування.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого обєкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обовязків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Як передбачено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 168, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно п.п.7.4.1 ст.7.4 ст.7 Закону № 168, у редакції яка діяла до 25.03.2005 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі, коли платник податку здійснює операції з поставки товарів, що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів, вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону № 168).

За умовами договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу КП "Будинок торгівлі" від 08.10.2004 року №3897 його предметом є діючий цілісний майновий комплекс, а обєктом продажу нежитлова 3-х поверхова будівля загальною площею 2155, 4 кв. м.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на обєкт продажу переходить до покупця з моменту повного розрахунку та державної реєстрації.

07.06.2005 року між територіальною громадою м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та ТОВ "Гарант-СВ" складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу комунального підприємства магазину "Будинок торгівлі", згідно якого покупцю передано товарні запаси на загальну суму 342562,70 грн.

14.09.2005 року КП "Будинок торгівлі" подано заяву про ліквідацію підприємства, а 22.09.2005 року декларацію з податку на прибуток підприємства у звязку з його ліквідацією, згідно якої балансова вартість товарних запасів в роздрібній торгівлі на кінець звітного періоду зареєстрована в сумі 329000 грн.

Слід зазначити, що продаж цілісного майнового комплексу є операцією по постачанню сукупних валових активів і не є обєктом оподаткування ПДВ, в тому числі і по переданих товарах, які є невідємною частиною цих сукупних валових активів як обєкт продажу згідно п.3.1 договору купівлі-продажу, в силу п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином відповідачем помилково розглядається продаж підприємства як продаж майна і майнових прав, оскільки предметом та обєктом договору є не кожен актив окремо, а єдиний (цілісний) майновий комплекс. До того ж звільняються від оподаткування операції з приватизації цілісних майнових комплексів, згідно п.п.5.1.19 п.5.1 ст.5 Закону № 168, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

На підтвердження зазначеного судом в процесі розгляду справи було витребувано з відділу приватизації та управління майном Трускавецької міської ради експертну оцінку обєкта продажу, технічний паспорт, інвентаризаційні відомості по обєкту продажу, документи, які свідчать про склад і кількість майна, що було продано. Згідно поданих на вимогу суду документів встановлено, що, відповідно до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу комунального підприємства магазину "Будинок торгівлі", розташованого в м. Трускавець по вул. Суховоля, 12, складеного 07.06.2005 року, відповідних актів інвентаризації, складених станом на 01.06.2005 року та звіту про оцінку майна цілісного майнового комплексу, в складі цілісного майнового комплексу було передано основні засоби груп І, ІІ, ІІІ, ІV на суму 336668,15 грн., нематеріальні активи на суму 1449,00 грн., малоцінні необоротні активи на суму 13515,09 грн., товари на суму 342562,70 грн., грошові кошти на суму 8028,87 грн., кредиторська заборгованість на суму 314711,00 грн., дебіторська заборгованість на суму 2620,00 грн.

Подані документи підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача та спростовують заперечення відповідача.

Дані докази підтверджують доводи позивача про відсутність у нього матеріально-товарних цінностей після передачі таких покупцеві за договором купівлі-продажу, і, як наслідок, відсутність будь-яких операцій з продажу товарних цінностей після підписання такого акту.

Таким чином твердження відповідача про реалізацію в червні 2005 року залишків товару на загальну суму 329000 грн. не відповідають дійсності, не доведені належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Отже, прийняте ДПІ в м. Трускавець податкове повідомлення-рішення від 02.02.2006 року №0000072301/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 3,40 грн. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 02.02.2006 року, прийняте Державною податковою інспекцією в м. Трускавець.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Комунального підприємства "Будинок торгівлі" судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 08.08.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.