Постанова № 10775299, 29.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 р. № 2а-751/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої - судді Потабенко В.А.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.,

з участю представників:

від позивача Рісна Ю.Б., згідно довіреності,

від відповідача Ульмер Л.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" до Державної податкової інспекції в Сколівському районі Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" до ДПІ в Сколівському районі Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області (надалі ГУДКУ у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2009 року № 0000222351/0 та № 0000212351/0, які були прийняті за результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, оформленої актом від 10.08.2009 року № 110/23-0/33285708. Крім того, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ в Сколівському районі Львівської області щодо неподання висновків на відшкодування ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 719737,00 грн. та стягнути дану суму бюджетної заборгованості з ПДВ з Державного бюджету України через ГУДКУ у Львівській області

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при встановлені ревізорами факту завищення валових витрат на суму 269379,00 грн. в 2008 році, описаного в п.3.1.2. Акта перевірки, податковою не було враховано, що, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати, пов'язані з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону. Оскільки підприємством протягом 2008 року придбавались у ФОП ОСОБА_3 консалтингові послуги згідно договору від 01.10.2006 року "Про надання послуг та контролю за виконанням Договору позики від 28.04.2006 року б/н, укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та корпорацією "Chatline Limited", укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та виконавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, позивач правомірно включив вартість таких послуг до валових витрат, згідно актів виконаних робіт. Вважає, що посилання податкової на відсутність в таких актах змісту господарських операцій та їх документальне підтвердження є помилковим, оскільки в договорі від 01.10.2006 року сторонами чітко визначено, які саме послуги зобов'язувався надати ФОП ОСОБА_3 А самі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, позивач зазначає, що вважає безпідставним висновок перевіряючих про те, що ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" завищило суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 96239,00 грн., за березень 2008 року на 18334,00 грн., за квітень 2008 року на 8333,00 грн., за грудень 2008 року на 8333,00 грн. Зокрема, твердження про завищення суми бюджетного відшкодування за квітень та грудень 2008 року ґрунтується на ніби-то відсутності належним чином оформлених актів виконаних робіт по договору підряду № 31-07/06-в від 31.07.2006 року, укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та ТзОВ "ТПК "Бумеранг". Натомість позивач вважає, що, відповідно до приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Щодо завищення суми бюджетного відшкодування в лютому-березні 2008 року, то податковий кредит сформований згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ "Розділспецбуд", ТзОВ "Техномашприлад" та ТзОВ ВКФ "Ряст" в 2005 році, але отриманих ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" в 2008 році, на підставі листа ДПА України № 15316/7/15-2417 від 11.08.204 року, в якому роз'яснено, що право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулись оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, зазначені в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Позивач також вважає безпідставним висновок ДПІ в Сколівському районі Львівської області, викладений в пункті 2 Висновків Акту перевірки, про неможливість підтвердження заявленої до відшкодування суми ПДВ в розмірі 588498,00 грн. в зв'язку з неотриманням відповідей на запити за зустрічними перевірками контрагентів ТзОВ "Інтеркарпатсервіс", оскільки для цього відсутні будь-які правові підстави.

Враховуючи наведене, ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача такими, що суперечать чинному законодавству, а бездіяльність щодо неподання висновків протиправною.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених в самому позові, а також додаткових поясненнях від 01.04.2010 року та від 17.05.2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача ДПІ в Сколівському районі Львівської області проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 15.02.2010 року, суть якого зводиться до наступного. Відповідач вважає, що акти приймання-здачі виконаних робіт від 20.09.2006 року та від 24.05.2007 року до податкових накладних від 31.06.2006 року та від 30.03.2007 року відповідно, що були надані ТзОВ "ТПК "Бумеранг", є довільної форми та не підтверджують фактичне виконання виконавцем робіт, в той час як спільним наказом Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 року № 237/5 затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві. Зокрема, затверджено форми №КБ-2в та № КБ-3, за якими і повинні бути складені акти приймання-передачі робіт. Також відповідач зазначає, що ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" не мало права включати до податкового кредиту в лютому-березні 2008 року суму ПДВ по податкових накладних, виписаних ТзОВ "Розділспецбуд", ТзОВ "Техномашприлад" та ТзОВ ВКФ "Ряст" в 2005 році, але отриманих ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" в 2008 році з тих підстав, що, по-перше, господарські операції мали місце в 2005 році, який не охоплюється даною перевіркою, а по-друге, платник податку, який не отримав вчасно податкову накладну, мав право разом з податковою декларацією за звітний період подати до ДПС скаргу на такого постачальника, яка підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Оскільки такої скарги ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" подано не було, особа втратила право на формування податкового кредиту на податковими накладними, отриманими із запізненням. Крім того, провести зустрічну перевірку по ТзОВ "Розділспецбуд" в даний час неможливо, оскільки відповідно до відповіді № 2554/26-5 від 10.08.2009 року, фінансово-господарській документи знищені в зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. В зв'язку з наведеним, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 131239,00 грн. Крім того, враховуючи той факт, що від контрагентів ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" - ТзОВ "Мегаком Плюс", СПУ ПП "Валбуд", ТзОВ "Перша приватна будівельна компанія", ТОВ Текс-Стиль", ТОВ Техномашприлад", ТзОВ ВКФ "Ряст", ПП "Біг-Фіш", ПП "Мігом", ТзОВ "Делікт-Дизайн" - не надійшло підтвердження заявленої до відшкодування суми ПДВ в розмірі 521137,00 грн., така відшкодована не була. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, керівником податкового органу вживаються заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Щодо включення до валових витрат в 2008 році вартості наданих ФОП ОСОБА_3 ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" консалтингових послуг, то відповідач зазначає, що, оскільки акти виконаних робіт не містять змісту господарської операції та не підтверджують, які саме роботи виконувались відповідно до договору б/н від 01.10.2006 року, позивачем порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог в частині зобовязання ДПІ в Сколівському районі Львівської області подати до ГУДКУ у Львівській області висновки про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 719739,00 грн., оскільки відповідно до реєстрів висновків, невідшкодованою залишилась лише ПДВ сума 205021,00 грн. Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Сколівському районі Львівської області Шевченківському районі м. Львова просить відмовити в задоволені позову повністю.

В судове засідання 29.07.2010 року представник відповідача ГУДКУ у Львівській області не з'явився, раніше ним було подано пояснення по суті позову від 01.04.2010 року, відповідно до якого органи Державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість за висновками та реєстрами податкових органів або за рішенням суду і лише з рахунків, які відкриті в органах держказначейства України і не належать їм на праві розпорядження. Оскільки ГУДКУ у Львівській області не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до акту про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року від 10.08.2009 року № 110/23-0/33285708 встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 283), внаслідок чого ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" занижено податок на прибуток на суму 67345,00 грн., в тому числі за І квартал 2008 року на суму 15738,00 грн., ІІ квартал 2008 року на суму 15695,00 грн., ІІ квартал 2008 року на суму 15868,00 грн., за ІV квартал 2008 року на суму 20044,00 грн. Крім того, встановлено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 168), внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 96239,00 грн., за березень 2008 року на суму 18334,00 грн., за квітень 2008 року на суму 8333,00 грн., за грудень 2008 року на суму 8333,00 грн. Крім того, встановлено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період з 01.05.2007 року по 31.01.2009 року на суму 588498,00 грн. в зв'язку з неодержанням відповідей на запити по зустрічних перевірках по постачальниках: ТзОВ "Мегаком Плюс", СПУ ПП "Валбуд", ТзОВ "Перша приватна будівельна компанія", ТОВ Текс-Стиль", ТОВ Техномашприлад", ТзОВ ВКФ "Ряст", ПП "Біг-Фіш", ПП "Мігом", ТзОВ "Делікт-Дизайн".

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0000222351/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 131239,00 грн., в тому числі: в лютому 2008 року на суму 96239,00 грн., березні 2008 року на суму 18334,00 грн., квітні 208 року на суму 8333,00 грн., грудні 2008 року на суму 8333,00 грн. та № 0000212351/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток усього 95422,00 грн., в тому числі за основним платежем 67345,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28077,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позики між корпорацією "Chatline Limited" та ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" від 28.04.2006 року, ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" уклало з ФОП ОСОБА_3 договір від 01.10.2006 року "Про надання послуг та контролю за виконанням Договору позики від 28.04.2006 року б/н, укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та корпорацією "Chatline Limited".

Відповідно до п. 1.1 та 2.1 даного договору, виконавець (ОСОБА_3) надає послуги з питань, пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію замовником (ТзОВ "Інтеркарпатсервіс") готельного комплексу "Терем" в смт. Славсько Сколівського району Львівської області по вул. Устіяновича, та контролює виконання договору позики між корпорацією "Chatline Limited" та ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" від 28.04.2006 року. Виконавець надає допомогу в пошуку інвесторів для фінансування проектів замовника на умовах фінансування, прийнятних замовником; надає консультації з питань будівництва, облаштування. запуску в експлуатацію об'єкта, управління об'єктом з метою досягнення найбільшої ефективності в його роботі та інших питань щодо функціонування об'єкта згідно договору позики; контролює процес використання коштів та процес ведення будівництва об'єкта згідно договору позики в будь-який спосіб і час з метою дотримання позичальником цільового характеру та ефективного використання коштів; відповідає за інформаційний зв'язок з позичальником по договору позики.

Відповідно до п. 3.1 даного договору, за надання визначених п. 2.1 послуг замовник зобов'язується оплачувати винагороду виконавцеві в розмірі 5% річних від наданої суми позики без ПДВ частинами, за кожен один календарний місяць дії договору позики з моменту вступу даного договору в силу. При наданні послуг сторони складають акти наданих послуг.

Такі акти складались кожного місяця в 2008 році та підписувались сторонами договору від 01.10.2006 року. Оплата здійснювалась на підставі рахунків-фактур, які виставлялись ФОП ОСОБА_3

Згідно наявних в матеріалах справи копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), сторони підтверджували виконання ФОП ОСОБА_3 послуг по рахунках-фактурах. Самі ж рахунки-фактури містять лише посилання на підставу проведення оплати винагорода за надання послуг відповідно до договору б/н від 01.10.2006 року.

Висновок ДПІ в Сколівському районі Львівської області про безпідставність включення ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" до валових витрат в 2008 році суми в 269379,00 грн., витраченої на придбання послуг відповідно до договору б/н від 01.10.2006 року, ґрунтується на відсутності у позивача первинних документів, які б містили відомості про господарські операції. В зв'язку з чим відповідач стверджує, що відсутнє фактичне підтвердження того, які саме послуги надавались, та конкретні факти надання таких послуг.

З такими висновками ДПІ в Сколівському районі Львівської області суд погоджується, виходячи з наступного.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIY, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.1 ст. 5 Закону № 283, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість висновку ДПІ в Сколівському районі Львівської області, оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено факту придбання послуг, визначених в п. 2.1 договору б/н укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та ФОП ОСОБА_3 01.10.2006 року "Про надання послуг та контролю за виконанням Договору позики від 28.04.2006 року б/н, укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та корпорацією "Chatline Limited". Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, на підставі яких здійснювалась оплата таких послуг, не містять конкретизації, які саме послуги надавались та які саме роботи виконувались, в якому об'ємі. Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду матеріального підтвердження проведених робіт. Так, зокрема, відповідно до п. 2.1 договору б/н від 01.10.2006 року, ФОП ОСОБА_3 зобов'язувався надати ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" допомогу в пошуку інвесторів для фінансування проектів замовника на умовах фінансування, прийнятних замовником, надавати консультації з питань будівництва, облаштування, запуску в експлуатацію об'єкта, управління об'єктом з метою досягнення найбільшої ефективності в його роботі та інших питань щодо функціонування об'єкта згідно договору позики; контролювати процес використання коштів та процес ведення будівництва об'єкта згідно договору позики в будь-який спосіб і час з метою дотримання позичальником цільового характеру та ефективного використання коштів; забезпечувати інформаційний зв'язок з позичальником по договору позики. Докази того, зокрема, яка робота по пошуку інвесторів була проведена, скільки було витрачено часу на пошук інвестора, чи був знайдений інвестор, які консультації з питань будівництва були надані, яким чином забезпечувався інформаційний зв'язок в матеріалах справи відсутні. Доводи позивача не спростовують висновків ДПІ в Сколівському районі Львівської області. Відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0000222351/0, то суд зазначає наступне.

Підставою для висновку про завищення ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" податкового кредиту в квітні та грудні 2008 року по контрагенту ТзОВ "ТПК "Бумеранг" став факт оформлення актів виконаних робіт довільної форми, всупереч спільному наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 року № 237/5 .

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу. Відповідно до договору підряду № 31-07/06-В від 31.07.2006 року, укладеного між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" (замовник) та ТзОВ "ТПК "Бумеранг" (виконавець), останнім встановлювались витяжні та припливні системи вентиляції, а також організовувалось виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті замовника готельного комплексу (крім басейна та колиби) в смт. Славське. Сторонами складено акти приймання-здачі виконаних робіт від 20.09.2006 року № 1 та від 24.05.2007 року № 5 до податкових накладних від 31.06.2006 року та від 30.03.2007 року відповідно.

Той факт, що вказані акти є довільної форми, не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Спільним наказом Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 року № 237/5 (наказ скасовано згідно з наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва Українивід 4 грудня 2009 року N 453/553, однак, він був чинний на момент виникнення правовідносин між ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" та ТзОВ "ТПК "Бумеранг") затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві. Зокрема, затверджено форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". В п. 2 даного наказу зазначено, що типова форма № КБ-2в поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що будівництво та введення в експлуатацію замовником ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" готельного комплексу "Терем" по вул. Устіяновича в смт. Славсько Сколівського району Львівської області здійснювалось без залучення бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності, позивача не мав обов'язку вимагати від ТзОВ "ТПК "Бумеранг" складення актів приймання-здачі виконаних робіт від 20.09.2006 року № 1 та від 24.05.2007 року № 5 за типовими формами № КБ-3.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 06.11.2007 року по справі № К-23295/06 по справі за позовом ТзОВ "ТПК "Бумеранг" до ДПІ в Франківському районі м. Львова про визнання нечинними актів суб'єкта владних повноважень.

Також суд зазначає, що є помилковим твердження ДПІ в Сколівському районі Львівської області про завищення ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" податкового кредиту в лютому-березні 2008 року по контрагентах ТзОВ "Розділспецбуд", ТзОВ "Техномашприлад" та ТзОВ ВКФ "Ряст". З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за вказаний період сформований згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ "Розділспецбуд" в 2005 році (п/н № 47 від 15.04.2005 року, № 32 від 31.03.2005 року, № 37 від 28.02.2005); виписаних ТзОВ ВКФ "Ряст" в 2005 році (п/н № 37 від 17.08.2005 року, № 123 від 11.02.2005 року); виписаних ТзОВ "Техномашприлад" в 2005 році (п/н № 56 від 26.05.2005 року), однак, отриманих в січні-лютому 2008 року.

Заперечень щодо правильності оформлення вказаних податкових накладних відповідач не мав.

Відповідно до п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата індексації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платника податку товарів (робіт, послуг). При цьому будь-які обмеження в часі щодо реалізації права платника податку на податковий кредит законом № 168 не передбачено.

Згідно п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить, а тому, суд не приймає посилання ДПІ в Сколівському районі Львівської області на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Також суд зазначає, що подання, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, скарги на постачальника товарів (послуг) у разі його відмови надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, є правом отримувача таких товарів (послуг), а не його обов'язком.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечив факту включення позивачем сум ПДВ по податкових накладних, виписаних в 2005 та отриманих в 2008 році, в межах 1095 днів, однак, послався на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що він втратив право на формування податкового кредиту з використанням зазначених сум податку відповідно до податкових накладних, які надійшли до нього із запізненням (в іншому періоді).

Суд вважає, що така позиція податкового органу знаходиться поза межами змісту п.п. 7.2.3 та 7.5.1. ст.7 Закону № 168 та є довільним їх трактуванням, що призвело у даному випадку до необґрунтованого зменшення позивачеві сум бюджетного відшкодування ПДВ у лютому-березні 2008 року.

Крім того, згідно листа ДПА України "Щодо порядку відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, та правомірності прирівнювання записів про такі податкові накладні до самостійно виправлених помилок" від 11.08.2004 р. N 15316/7/15-2417, із змінами та доповненнями, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

В зв'язку з наведеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0000222351/0 прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а, відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, па підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За наслідками розгляду справи суд не погоджується з висновком ДПІ в Сколівському районі Львівської області про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за період з 01.05.2007 року по 31.01.2009 року в розмірі 588498,00 в зв'язку з неотриманням відповідей по зустрічних перевірках контрагентів ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" - ТзОВ "Мегаком Плюс", СПУ ПП "Валбуд", ТзОВ "Перша приватна будівельна компанія", ТОВ Текс-Стиль", ТОВ Техномашприлад", ТзОВ ВКФ "Ряст", ПП "Біг-Фіш", ПП "Мігом" та ТзОВ "Делікт-Дизайн", а, відтак, і неможливості відшкодування бюджетної заборгованості ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" відповідно до сформованого податкового кредиту на підставі отриманих від зазначених осіб податкових накладних.

На арк. 5-6 заперечень на адміністративний позов відповідач зазначає про те, що п.п 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168 передбачено, що однією з підстав виникнення у платника права на податковий кредит є обов'язкова сплата цим сум ПДВ до бюджету.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Закону № 168, не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тому, такі твердження ДПІ в Сколівському районі Львівської області є надуманими.

Оскільки представниками відповідача в судовому засіданні було зазначено про наявність у ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" всіх документальних підтверджень підставності та розміру податкового кредиту, податковий орган повинен був надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Чого, однак, зроблено не було. Тому, бездіяльність ДПІ в Сколівському районі Львівської області слід визнати неправомірною.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що станом на момент розгляду справи невідшкодованою залишилась сума бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 312113,00 грн., натомість як позивач заявляв в позовних вимогах суму в розмірі 719737,00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ДПІ в Сколівському районі Львівської області щодо неподання у ГУДКУ у Львівській області висновків на відшкодування ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 719737,00 грн. та стягнення цієї суми заборгованості з Державного бюджету України через ГУДКУ у Львівській області слід задовольнити частково в сумі 312113,00 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити частково.

Відповідно до частини задоволених вимог з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 2,00 грн. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7- 14, 18, 19, 69-71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222351/0 від 19.08.2009 року, винесене Державною податковою інспекцією в Сколівському районі Львівської області.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції в Сколівському районі Львівської області щодо неподання в Головне управління Державного казначейства у Львівській області висновків на відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 312113 (трьохсот дванадцяти тисяч ста тринадцяти) гривень рівно.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 312113 (трьохсот дванадцяти тисяч ста тринадцяти) гривень рівно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" 2,00 гривні судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 03.08.2010 року.

ТзОВ "Інтеркарпатсервіс" Суддя Потабенко В.А.