Рішення № 107741602, 09.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40048/21

Провадження № 2/761/6157/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Соломон О.М.,

за участі

представника позивача: ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 року на адресу суду надійшла вказана позовна заява.

У вимогах позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на свою користь грошові кошти в розмірі 9 983,79 грн., а саме: 4 983,79 грн., утримані із заробітної плати, моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1966, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 40 470,48 грн.

На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. було відкрито виконавче провадження №64468044 та здійснювались виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого напису і стягнення з позивача заборгованості.

В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2021 року виконавчий напис №1966 від 20.01.2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

В межах зазначеного виконавчого провадження із доходів позивача було стягнуто загальну суму 8 847,57 грн., після визнання рішенням суду виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, приватний виконавець повернув грошові кошти в сумі 3 863,78 грн., 4 983,79 грн. перераховані на рахунок відповідача, тому позивач вважає, що відповідач отримав безпідставно вказані кошти, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, позивач зазначає, що в зв`язку із діями відповідача, він був обмежений в отриманні повної заробітної плати, відповідач не повертає безпідставно отримані грошові кошти. Від цієї ситуації позивач отримав стрес, що відображається на його трудовій діяльності, психіці та порушенні сну. А тому позивач оцінив моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн.

27.01.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки останні є безпідставними та необґрунтованими, оскільки визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Позивач не довів спричинення йому моральної шкоди.

29.07.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти обставин викладених у відзиві та зазначає, що відповідач незаконно володіє коштами, які були примусово стягнуті з нього.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні заяви сторін, вислухавши представника позивача, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1966, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 40 470,48 грн., який був визнаний таким, що не підлягає виконанню рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2021 року (справа №761/10029/21).

Рішення суду набрало законної сили.

В той же час, на примусове виконання зазначеного виконавчого напису 11.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. було відкрите виконавче провадження №64468044.

В межах зазначеного виконавчого провадження з доходів позивача стягнуті грошові кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались відрахування на погашення боргу в рамках виконавчого провадження №64468044 на суму 5 132,67 грн., що підтверджується довідкою з Житомирського Обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України та з пенсії ОСОБА_1 здійснювались відрахування на погашення боргу в рамках виконавчого провадження №64468044 на загальну суму 3 714,90 грн., що підтверджується довідкою з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Після визнання рішенням суду виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, 03.09.2021 року Малкова М.В. повернула позивачу грошові кошти в сумі 3 863,78 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що відпали правові підстави для набуття ТОВ «Вердикт Капітал» коштів в розмірі 4 964,37 грн., примусово стягнутих за виконавчим написом, оскільки останній визнаний таким, що не підлягає виконанню.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди варто зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Суду на підтвердження обґрунтування моральної шкоди не надані докази факту заподіяння позивачеві моральних страждань, а тому з врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, у відповідності до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи, було надано до суду: копію Договору № 68/21 від 26.10.2021 року про надання правової допомоги та копію акту приймання-передачі виконаних робіт до Договору № 68/21 від 01.11.2021 року.

Проаналізувавши зміст перелічених документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості у своїй сукупності. У зв`язку з цим суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 23, 1212 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 964 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) гривни 37 копійок, витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

В позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва впродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2022 року

Суддя: Н.Г. Притула