Ухвала суду № 10773626, 29.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. К-12941/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постановуГосподарського суду Одеської області

від28.02.2007 р.

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду

від15.05.2007 р.

у справі№15/543-06-14043А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД»

доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

провизнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 28.02.2007 р. (суддя В.С.Петров) у справі №15/543-06-14043А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.І.Бойко, судді Т.А.Величко, А.М.Жукова), задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» (надалі позивач, «Марко ЛТД») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси). Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №00010522301/0 від 01.12.2006 р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 27.059,53 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14.718,85 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавчо передбачено право платника податку на коригування самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях, з огляду на що такі дії позивача визнано правомірними, а доводи відповідача стосовно відсутності у підприємства права на коригування валових витрат у сторону збільшення за умов, якщо за результатами проведеної перевірки не встановлено їх заниження підприємством, відхилено.

Відповідач, не погодившись із вказаними судовими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивачем на підставі бухгалтерської довідки від 25.06.2005 р. «По включенню до валових витрат витрат на придбання товарно матеріальних цінностей (імпорт) у 2-ому півріччі 2003 року»склад валових витрат за підсумками 9 місяців 2005 року було збільшено на 117.750,84 грн..

Підставою для зазначеного збільшення валових витрат стало коригування позивачем податкових зобовязань за наслідками проведення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у нерезидентів за 3-ій, 4-ий квартали 2003 року.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р., якою встановлено порушення підприємством пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №334/94-ВР), а саме завищення позивачем валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на 28.502,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №6041/23-30/30284125 від 15.11.2006 р., на підставі якого 01.12.2006 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00010522301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 80.320,00 грн. (в т.ч. 27.084.,00 грн. за основним платежем та 53.236,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток стало завищення, на думку податкового органу, підприємством валових витрат у ІІІ-ому кварталі 2005 року на 117.750,84 грн. шляхом їх коригування у сторону збільшення внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р. з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №2181-ІІІ) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону, тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Враховуючи, що позивачем було самостійно виявлено помилку у показниках декларацій, поданих у 2003 році, та зважаючи на викладені норми, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що платником податку правомірно та у законодавчо визначений строк було виявлено помилки у зазначених податкових деклараціях та відповідно скориговано їх шляхом відображення збільшення валових витрат у декларації за ІІІ-ій квартал 2005 року.

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, відносно відсутності у позивача права на збільшення валових витрат з тих мотивів, що за результатами проведеної попередньої перевірки податковим органом не встановлено їх заниження підприємством, обґрунтовано відхилено судовими інстанціями, оскільки чинне законодавство не визначає акт перевірки податкового органу як підставу для позбавлення платника права подавати уточнюючі розрахунки або зазначати уточнюючі показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України №2181-III, також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 28.02.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. у справі №15/543-06-14043А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 28.02.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. у справі №15/543-06-14043А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.