Рішення № 107724051, 07.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Справа № 160/15225/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донараховної частини пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 21.02.2018 КМУ прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). На виконання Постанови № 103, у квітні 2018 року йому було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. За період з 01.01.2016 по 30.04.2018 було нараховано доплату у сумі 59500,00 грн. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 позивачу була виплачена в квітні 2018 року. Таким чином, після проведеного перерахунку, не виплаченою залишилася доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн. виплачувалась в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 1 062,50 грн. щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 2 125,00 грн. щомісячно, про що зазначено у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №30344-21026/111- 02/8-0400/20 від 15.10.2020. Таким чином, доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн. фактично була виплачена у повному обсязі у червні 2021 року. 01.09.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою у якій просив повідомити чи нараховувалася і чи виплачувалася йому компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вищезазначеної суми доплати пенсії. Листом №28936-22213/111-01/8-0400/22 від 26.09.2022 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що так як доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачено за нормами постанови № 103, то підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні. Позивач вважає, що бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка виразилася у не нарахуванні і не виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії є протиправною, в зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 06.10.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.11.2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що довідка про розмір грошового забезпечення є основним документом на підставі якого здійснюється призначення та перерахунок пенсії у зв`язку з зміною розміру грошового забезпечення в наслідок прийняття Урядом України відповідного рішення про перерахунок пенсії. Після скасування положень постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 та на час розгляду адміністративної справи, Урядом України не було прийнято відповідного рішення про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), не введено нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством та не внесено відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988. Крім того, Головне управління від Пенсійного фонду України не отримувало повідомлень про прийняття Кабінетом Міністрів України нових рішень щодо перерахунку пенсій особам, пенсія яким призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ. На виконання Постанови № 103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 була виплачена в квітні 2018 року по додатковій відомості. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась за нормами Постанови № 103. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року № 159. Оскільки доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачено за нормами Постанови № 103, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві та зазначає, що Постанову № 103 було прийнято Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, про що зазначено у вступній частині зазначеної постанови. Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону № 2262: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.» Тобто, Кабінетом Міністрів України визначається лише умови, порядок перерахунку та розміри пенсій. Жодних приписів щодо умов, порядку та строків виплати перерахованих пенсій стаття 63 Закону № 2262 не містить. Відповідно до ст. 52 Закону № 2262, за загальним порядком особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Згідно зі ст. 55 Закону № 2262 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Також, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Окрім того, слід зазначити, що норми Постанови № 103, зокрема пункти 1, 2, 3, було скасовано у судовому порядку і посилання відповідача на ці норми, як на підставу для регулювання строків виплати пенсій, є безпідставними.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України, йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

На виконання Постанови № 103, у квітні 2018 року позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016.

За період з 01.01.2016 по 30.04.2018 було нараховано доплату у сумі 59500,00 грн.

Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 позивачу була виплачена в квітні 2018 року.

Таким чином, після проведеного перерахунку, не виплаченою залишилася доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн.

Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн. виплачувалась в такому порядку:

-з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017,

-з січня 2020 року - щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, про що зазначено у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №30344-21026/111- 02/8-0400/20 від 15.10.2020.

Таким чином, доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 51 000,00 грн. фактично була виплачена у повному обсязі у червні 2021 року.

01.09.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою у якій просив повідомити чи нараховувалася і чи виплачувалася йому компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вищезазначеної суми доплати пенсії.

Листом №28936-22213/111-01/8-0400/22 від 26.09.2022 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що так як доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачено за нормами постанови № 103, то підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Позивач вважає, що бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка виразилася у не нарахуванні і не виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії є протиправною, в зв`язку із чим звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2011 № 159.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-Ш).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Частиною 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати" компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - органом пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.11.2014 у справі № 21- 518а14.

Відповідачем в листі від 26.09.2022 не заперечується, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання постанови від 21.02.2018 №103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 була виплачена в квітні. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась за нормами постанови №103.

При цьому, під час виплати заборгованості відповідачем не вирішено питання щодо компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Відповідна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11439/19.

Статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено право на справедливий суд.

Якщо адміністративний орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судовогорозгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Грецїї" ( від 15.03.2001 року, пункт 68).

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпоняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Здійснення відповідачем пенсійних виплат позивачу не у повному обсязі відбувалось не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободмало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Отже, відповідачем було порушено право позивача на отримання пенсії у повному обсязі, на що позивач мав законні очікування.

З метою реалізаціїЗакону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159), дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (абз. 1 пункту 4 Порядку).

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців.

Так, позивач зазначає, що доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року була виплачена у повному обсязі у червні 2021 року.

Порушення прав позивача на отримання нарахованих сум пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі частини 2статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»позивач має право захистити своє порушене право на виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування при розгляді справ щодо пенсійного забезпечення крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25.05.2016 року у справі № 21-1249а16).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку компенсація втрати частини доходів нараховується у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої пенсії за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати донараховної частини пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача щодо бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донараховної частини пенсії.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача судові витрати у відповідності достатті 139 КАС Українине стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донараховної частини пенсії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса