Постанова № 10772081, 29.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2010 р. Справа № 5/317-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Євтушенко В.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Іноземцева Є.С., довіреність без номера від 30.11.2009 р.

відповідача за первісним позовом - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1278 С/1-14)) на рішення

господарського суду Сумської області від 15.03.10р. у справі № 5/317-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" , с. Обложки Глухівського району Сумської області

про стягнення 294835,66 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Добробут-1", с. Обложки Глухівського району Сумської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", м. Миколаїв,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1", 294835,66 грн.( 244300,88 грн. –заборгованість за лізинговими платежами згідно з договором фінансового лізингу № 263 від 06.06.2008р., 18501,42 грн. –пеня відповідно до пункту 10.5 договору, 11600,00 грн. –штраф відповідно до пункту 10.5 договору, 16161,35 грн. –інфляційні збитки, 4272,01 грн. –3% річних).

          Відповідач звернувся до господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою: просить договір фінансового лізингу № 263 від 06.06.2008р. визнати недійсним. При цьому посилається на те, що від відповідача договір підписаний особою, не уповноваженою на це вищим органом управління.

          Відповідач за первісним позовом подав клопотання про призначення судової експертизи.

          Рішенням господарського суду Сумської області від 15.03.2010р. у справі № 5/317-09 (суддя Гудим В.Д.) клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" про призначення судової експертизи залишено без задоволення. Первісний позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг»244300,88 грн. заборгованості, 18501,42 грн. пені, 11600,00 грн. штрафу, 16161,35 грн. інфляційних збитків, 4272,01 грн. –3% річних, 2948,36 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, так як вважає, що при винесенні його господарський суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального законодавства. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване ним рішення скасувати в частині стягнення 18501,42 грн. пені, 11600,00 грн. штрафу, 16161,35 грн. інфляційних збитків, 4272,01 грн. –3% річних, 2948,36 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове рішення, в якому відмовити у стягненні18501,42 грн. пені, 11600,00 грн. штрафу, 16161,35 грн. інфляційних збитків, 4272,01 грн. –3% річних, 2948,36 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Крім того розгляд справи вже відкладався ухвалою від 02.06.2010 р. у зв"язку з неявкою представника відповідача.

Тому справа розгялдається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 21.07.2010 р. до 14 год. 30 хв. 29.07.2010 р. для виготовлення повного тексту постанови.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 263 від 06.06.08р. позивач за первісним позовом зобов'язаний набути у власність та передати у користування відповідачу за первісним позовом на визначений договором строк, майно визначене у п. 1.1. договору, а відповідач зобов'язаний сплатити суму авансового лізингового платежу, прийняти у користування майно та сплачувати всі платежі вказані у додатку № 1 до договору.

Факт передачі відповідачеві за первісним позовом майна в користування за договором фінансового лізингу загальною вартістю 580000 грн. 00 коп. підтверджується актом прийому - передачі майна № 263-1 від 17.07.08р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором фінансового лізингу по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим у нього за період з липня 2008 року по листопад 2009 року виникла заборгованість по лізинговим платежам в сумі 244300,88 грн.

Відповідно до п. 10.5 договору фінансового лізингу за порушення грошових зобов’язань відповідачеві за первісним позовом нарахована пеня за період з 16.12.08р. по 15.12.09р., яка згідно з поданим розрахунком складає 18501,42 грн. та штраф в сумі 111600 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем за первісним позовом було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу та зобов"язати позивача надати у зв"язку з цим уточнений розрахунок позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Оскільки позовна заява подана 24.12.2009 р. а позивач просить стягнути пеню за період з 16.12.2008 р. по 15.12.2009 р. позовні вимоги про стягнення пені з 16.12.2008 р. по 24.12.2008 р. подано з пропуском строку позовної давності.

Також з пропуском строку позовної давності заявлено і позовні вимоги про стягнення 11600 грн. штрафу.

Пунктом 10.5 договору лізингу передбачено, що штраф сплачується за порушення лізингоодержувачем зобов"язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів по цьому договору.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до частини 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Оскільки порушення зобов"язань відповідача щодо лізингових платежів почалось в квітні 2008 р., відповідно до зазначених норм та положень договору штраф позивачем повинен бути застосований за порушення зобов"язання за квітень 2008 р., стосовно якого, як наведено вище сплив строк позовної давності.

Відповідно до ч.3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на наведене з урахуванням строку позовної давності позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме за період з 24.12.2008 р. до 15.12.2009 року в сумі 18441,01 грн., а позовні вимоги про стягнення 11600 грн. задоволенню не підлягають як заявлені з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Зважаючи на це обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення нарахованих на суму заборгованості 3% річних складають 4272,01 грн. , інфляційні збитки - 16161,35 грн..

Місцевий господарський суд в порушення норм матеріального права не застосував позовну давність за заявою відповідача за первісним позовом, у зв"язку з чим оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення 51,41 грн. пені та 11600 грн. штрафу підлягає скасуванню та в цій частині слід прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити. В частині стягнення 244300,88 грн. заборгованості, 18441,01 грн. пені, 16161,35 грн. інфляційних збитків, 4272,01 грн. - 3% річних рішення слід залишити без змін.

Стосовно зустрічного позову місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилається на те, що договір фінансового лізингу № 263 від 02.04.08р. є недійсним, оскільки директор відповідача не мав повноважень на підписання спірного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, відповідач за первісним позовом зазначає, що загальний розмір лізингових платежів за весь період дії договору фінансового лізингу №263 від 06.06.2008р. складає 546 518, 19 грн. При цьому, відповідно до пункту 10.10 Статуту товариства директор товариства, зокрема, діє без довіреності від імені товариства в межах своєї компетенції, укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії; згідно з пунктом 10.1. Статуту товариства, вищим органом управління товариством є Збори учасників, що складаються з учасників товариства або призначених ними представників, а відповідно до пункту 10.4. Статуту товариства, до компетенції Зборів учасників належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, більшу за 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) та надання дозволу на продаж або інше розпорядження нерухомим майном товариства вартістю понад 50 000,00 грн.

Як зазначає, відповідач за первісним позовом збори учасників ТОВ «Добробут-1»для затвердження договору фінансового лізингу №263 від 06.06.2008р. не скликалися, даний договір не затверджували.

В матеріалах справи міститься протокол № 6 зборів учасників ТОВ «Добробут-1», відповідно до якого зборами учасників прийнято рішення про надання згоди на отримання фінансового лізингу у позивача терміном на 5 років, директору товариства доручено підписати відповідний договір фінансового лізингу.

Відповідно до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріалами справи, зокрема копіями акту приймання передачі предмету лізингу та виписок банку про часткову сплату заборгованості, підтверджується факт прийняття відповідачем за первісним позовом предмету лізингу та факт часткового виконання своїх зобов'язань в частині сплати лізингових платежів.

Враховуючи викладене, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги щодо визнання договору фінансового лізингу № 263 від 06.06.08р. недійсним, з посиланням на те, що з боку відповідача він підписаний не уповноваженою на це вищим органом управління товариством особою, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Тому оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову слід залишити без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 4. ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15 березня 2010 року скасувати в частині стягнення 51,41 грн. пені та 11600 грн. штрафу.

Прийняти в зазначеній частині нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.

В решті рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 244300,88 грн. заборгованості, 18441,01 грн. пені, 16161,35 грн. інфляційних збитків, 4272,01 грн. - 3%, а також про відмову в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-1», Сумська область, Глухівський район, с. Обложки, вул. Коцеби, 63 (код ЄДРПОУ 34171673) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг –Лізинг», м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 113/1 (код ЄДРПОУ 34234628) 2773,5 грн. державного мита з урахуванням державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.

.Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом:

секретар судової палати Мухіна Н.Ю.

02.08.10