Постанова № 10771705, 25.08.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 серпня 2009 року Справа № 5020-12/067                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача:          Фурсова Олександра Васильовича, довіреність № б/н від 07.10.08;

відповідача: Строщенко Тетяни Іванівни, довіреність № 10 від 29.01.09;

позивача: Куковського Максима Вікторовича (повноваження перевірені), паспорт АР 051340 від 29.11.96, директор приватного підприємства "Кумай";

розглянувши апеляційну скаргу комунальної установи "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23.07.2009 у справі №5020-12/067

за позовом приватного підприємства "Кумай" (вул. Громова, 52, м. Севастополь, 99002, 99022, м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, 9)

до комунальної установи "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" (вул. Леваневського, 25, м. Севастополь,99002)

про стягнення заборгованості в розмірі 18578,74 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.07.2009 у справі № 5020-12/067 позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального закладу "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" на користь приватного підприємства "Кумай" заборгованість по орендної платі в розмірі 15118,67 гри., яка складається з основного боргу - 10247,10 грн., інфляційного відшкодування - 672,04 грн., пені - 783,83 грн., штраф - 3415,70 грн., а також державне мито в сумі 151,19 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу - 96,02 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 3 460,07 грн. відмовлено.

В основу рішення покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін, а також статті 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді неустойки та сплати суми, яка виникла у зв’язку з індексом інфляції.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідач зазначає, що договором не передбачена сплата боржником штрафу за кожен місяць прострочки. Заявник апеляційної скарги наводить поняття штрафу та вважає цю відповідальність разовою, а не триваючою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга комунальної установи "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2007 між приватним підприємством „Кумай" (Орендодавець) та комунальним закладом „Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 177,90 кв. м, що складає 29/100 часток вбудовано-прибудованої будівлі, та знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Громова, будинок № 52 - для роботи стоматологічної поліклініки і організації медичної допомоги населенню.

Строк дії договору оренди встановлений до 06 вересня 2016 року (том 1, а. с. 8).

Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-3/325 від 18.03.2009 договір оренди нерухомого майна від 21.12.2007, укладений між приватним підприємством „Кумай" та комунальним закладом „Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3", розірваний з дати набрання рішенням суду у цій справі законної сили та зобов’язано приватне підприємство „Кумай" прийняти за актом прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 177,90 кв. м, в будинку № 52 по вулиці Громова від комунального закладу „Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" впродовж семи днів з дати набрання рішенням законної сили.

Зазначене рішення набрало законної сили 03.04.2009.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначений розмір орендної плати у сумі 3415,70 грн. за місяць з 08.01.2007 без ПДВ та зазначено, що орендна плата є незмінною на весь термін дії договору (том 1, а. с. 7).

Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості та взагалі проти наявності боргу у розмірі згідно з договором не заперечує.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вбачається, що позивач просив стягнути суму заборгованості з урахуванням ПДВ.

Однак, суд першої інстанції вірно зазначив, у зв'язку з тим, що за відповідачем виникла заборгованість по орендної платі за січень, лютий, березень 2009 року, в цей частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 10247,10 грн. (3415,70 х 3) без ПДВ оскільки нарахування ПДВ не передбачено умовами договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання боржник, прострочивши виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з індексом інфляції за час прострочи, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлено інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок суми індексу інфляції судова колегія вважає його вірним, у зв’язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно були задоволені вимоги приватного підприємства "Кумай" в цій частині.

Крім того, вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне здійснення відповідачем орендних платежів за листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року в сумі 5607,15 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені судова колегія виходить з наступного.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю на поточний рахунок не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсягу, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунок місцевого суду суми пені та періоду за який вона підлягає сплаті, колегія суддів вважає його вірним, у зв’язку з чим судом обґрунтовано задоволені вимоги в цій частині.

Вказаний пункт 6.2 договору також передбачає, якщо допущено прострочення оплати понад 30 днів, то додатково до пені стягується штраф у розмірі 20 % від місячної орендної плати. Штрафні санкції нараховуються за весь період невиконання зобов'язань.

Враховуючі правовий характер неустойки у вигляді штрафу, вбачається, що ця відповідальність носить разовий характер і закон не передбачає періодичність сплати штрафу. Така особистість штрафу є тим елементом, який відрізняє штраф від пені.

При задоволенні вимог про стягнення штрафу за кожен місяць прострочки, місцевий суд по суті задовольнив вимоги про повторне стягнення пені, що є порушенням статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Більш того, подвійна по суті пеня вказана у договорі буде доповнювати одна одну, що в сумі перевісить подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Перевищення цього ліміту є порушенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статті 343 Господарського кодексу України, оскільки вказані норми передбачають обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Суд першої інстанції вищенаведених обставин та норм закону не врахував.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу на підставі пункту 6.2 договору підлягають задоволенню лише частково в сумі 683,14 грн., що відповідає однократному накладенню штрафу на суму прострочки за місяць (3415,70 грн. х 20 %).

За наслідками апеляційного розгляду справи вбачається, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу комунальної установи "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.07.2009 у справі №5020-12/067 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

"1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з комунального закладу "Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3" (99002, м. Севастополь, вул. Громова, 52, код ЄДРПОУ 02774065) на користь приватного підприємства "Кумай" (99814, м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, 9, код ЄДРПОУ 30229420) заборгованість по орендної платі в розмірі 10247,10 грн., суму індексу інфляції в розмірі 672,04 грн., пеню в розмірі 783,83 грн., штраф в розмірі 683,14 грн., 123,86 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) В інший частині позову відмовити.".

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді